Радянський автомобіль ГАЗ-13: технічні характеристики, фото

ГАЗ-13 «Чайка» — перший радянський представницький автомобіль, що володіє яскравим і незабутнім дизайном, просторим і комфортним семимісцевим салоном, міцною рамною конструкцією і потужним інноваційним алюмінієвим двигуном.

Представницькі автомобілі виробництва «ГАЗ»

«Чайка», ГАЗ-13, — це найвідоміший представницький легковий автомобіль, що виготовляється на Горьківському автозаводі з 1959-го по 1981 рік. Нова автомашина була покликана замінити довгобазовий шестимісний седан ГАЗ-12, створений у 1948 році, в якості службового автомобіля для радянських партійних вітчизняних працівників, але не використовується для перевезення перших осіб «ГАЗ-12» став першою розробкою представницької моделі для автозаводу. До цього такі автомобілі виробляв виключно московський завод «ЗІС» (згодом «ЗІЛ»).

Конструкторам «Газу» довірили виготовлення представницьких автомашин завдяки власним розробкам, які відзначалися сміливими і сучасними рішеннями. Так, на ГАЗ-12 уперше у світі застосована установка трьох рядів крісел на автомашині з несучим кузовом. Новинкою для вітчизняного автомобілебудування стало використання гідромеханічної трансмісії, що гарантує плавний рух великому седану. Наприкінці шістдесятих років дизайн ГАЗ-12 став стрімко застарівати, і підприємство терміново приступило до розробки наступного покоління представницького автомобіля.

Створення

Спочатку на автозаводі в цілях скорочення терміну розробки нового покоління представницьких автомашин пішли по шляху модернізації ГАЗ-12 і створили дослідний зразок ГАЗ-12В, отримав найменування «Чайка». Незважаючи на проведені оновлення, які в основному звелися до перелицюванні кузова, стало зрозуміло, що автомобіль явно застарів, створити сучасну модель на базі старого седана не вийде, і тому приступили до розробки новинки з нуля.

В цей же час на заводі «ЗІЛ» йшла розробка автомобіля вищого класу ЗІЛ-111 «Москва». Так як обидва підприємства орієнтувалися на модель седана «Пакард Патикейн» і кабріолета на його основі, закуплених інститутом «НАМИ» для вивчення, прототипи «Чайки» і «Москви» вийшли дуже схожими. У зв’язку з цим конструкторам довелося знову міняти зовнішній образ «Чайки». У 1956 році на ходові випробування був виведений зразок, вже нагадував майбутній ГАЗ-13 (фото представлено нижче).

Дизайн

У зовнішньому вигляді «Чайки» простежуються риси американських автомобілів того часу, що, втім, не дивно, так як Горьковський автозавод вже мав досвід створення серійних моделей на базі американських автомашин.

ГАЗ-13 отримав летить зовнішній образ, який в той період називався «детройтське бароко». Одним з основних елементів такого аерокосмічного стилю була конструкція кормовій частині автомобіля у формі хвостового оперення реактивного літака або ракети, що і було застосовано на «Чайці».

У передній частині ГАЗ-13 стрімкий спосіб формували;

  • втоплені в спеціальні колодязя передніх крил головні фари;
  • широка решітка радіатора з малюнком, стилізованим під розмах крил чайки;
  • передній бампер зі вставками, що нагадують елементи реактивного двигуна;
  • прямий і широкий капот.

У фронтальному силуеті солідність представницького автомобіля створювали:

  • пряма лінія даху;
  • широке скління;
  • збільшені двері;
  • велика кількість фігурних хромованих молдингів і окантовок;
  • великі арки передніх коліс і наполовину закриті для задніх.

Всі виконані рішення дозволили створити яскравий, незвичайний і сучасний зовнішній вигляд нової представницької моделі ГАЗ-13 «Чайка».

Інтер’єр «Чайки»

Салон ГАЗ-13 відрізнявся великим простором і комфортом за існуючим на той період параметрами. Основною особливістю була наявність трьох рядів сидінь. При цьому перший і третій ряд виконані у формі широких комфортабельних диванів. Конструкція другого ряду складалася з складних сидінь, призначених для охорони.

У більшості випущених автомобілів відсутня перегородка, що причисляло «Чайку» до класу седанів. Оздоблення інтер’єру виконувалася з світло-сірого сукна для офіцерських шинелей, а дизайн салону відрізнявся строгістю і солідністю, що підкреслюють статус пасажира. З новинок, вперше використаних на вітчизняних автомобілях, слід назвати кнопкове управління автоматичною трансмісією, розташоване на центральній консолі, а також електросклопідйомники.

Особливості конструкції

З самого початку розробки стало зрозуміло, що представницький автомобіль отримає більшу масу, і тому спочатку конструктори відмовилися від несучого кузова, застосованого на попередній моделі ГАЗ-12. Був обраний рамний варіант, при цьому використовувалася X-подібна зварна рама. Такий виконання володіло підвищеною жорсткістю і дозволяло знизити рівень підлоги в автомобілі.

ГАЗ-13 отримав переднемоторную компонування і автоматичну задньопривідну трансмісію. В якості коробки передач використовувався гідромеханічний триступеневий автомат.

Передня підвіска мала незалежним пристроєм, що складається з важелів, спеціальних пружин, гідравлічних амортизаторів і стабілізатора для поперечної стійкості. Задній варіант виконаний за допомогою двох напівеліптичних ресор, а для зниження коливань кузова застосовувалися телескопічні амортизатори.

Для забезпечення зручного і безпечного управління важким автомобілем використовувалися гідропідсилювач керма і вакуумний підсилювач для гальмівної системи.

За радянської градації «Чайка» ставилася до першого класу автомобілів, вище були тільки урядові Зіли, і тому збиралася ручним способом на спеціальних стапелях, що забезпечило високу якість збірки.

Двигуни ГАЗ-13

За весь тривалий період випуску «Чайка» оснащувалася двома варіантами силових агрегатів. Це були бензинові мотори під позначенням ГАЗ-13 потужністю 195 к. с. і ГАЗ-13Д в 215 сил. Інші основні технічні характеристики ГАЗ-13 та 13Д (параметри наведені в дужках) становили:

  • тип — чотиритактний, верхнеклапанний;
  • варіант сумішоутворення – карбюратор;
  • число циліндрів – 8;
  • конфігурація – V-образний;
  • кількість клапанів – 16;
  • охолодження – рідинне;
  • обсяг – 5,53 л (5,27 л);
  • потужність – 195 к. с. (215 л. с.);
  • ступінь стиснення – 8,5 (10,00);
  • бензин АІ-93 (100).

Ключовою особливістю обох силових агрегатів стало виготовлення з алюмінієвого сплаву наступних основних елементів двигуна:

  • блоку циліндрів;
  • ГБЦ;
  • впускного колектора;
  • поршнів.

Таке рішення було дуже інноваційним на той період. Аналогічні по влаштуванню двигуни в інших автомобільних компаній з’явилися лише в середині шістдесятих років.

Технічні параметри

У представницького автомобіля ГАЗ-13 «Чайка» технічні характеристики з двигуном 13-ї моделі становили:

  • тип кузова – седан;
  • число дверей – 4;
  • місткість – 7 осіб;
  • колісна база – 3,25 м;
  • довжина – 5,60 м;
  • висота – 1,62 м;
  • ширина – 2,00 м;
  • дорожній просвіт – 18,0 см;
  • колія задня/передня – 1,53 м/1,54 м;
  • діаметр розвороту — 15,60 м:
  • споряджена маса – 2,10 т;
  • повна маса – 2,66 т;
  • максимальна швидкість – 160,0 км/год;
  • час розгону (100 км/год) — 20 сек.;
  • розмір бензобака — 80 л;
  • витрата палива – 21,0 л (100 км у змішаному циклі);
  • типорозмір шин — 8.20/15.

Модифікації

У радянський період представницький автомобіль «Чайка» навіть після списання не міг продаватися приватним власникам, що вказувало на особливий статус моделі, але на її базі випускалося декілька модифікацій. Вони мали наступні найменування та призначення:

  • ГАЗ-13А — версія відрізнялася наявністю внутрішньої перегородки між водієм і пасажирським відділенням. Це дозволяло зарахувати 13А до класу лімузинів.
  • ГАЗ-13Б – кабріолет (фаетон) з відкритим верхом. При цьому м’який тент даху піднімався і опускався за допомогою спеціальної електрогідравлічної системи.
  • ГАЗ-13 — із збільшеним комфортом і місткістю 6 осіб.

Всі зазначені автомобілі проводилися безпосередньо на Горьківському автозаводі.

Окремо на Ризькому заводі «РАФ» випускалася версія ГАЗ-13С (орієнтовно 20 примірників). Це був санітарний автомобіль в кузові універсал з конфігурацією салону, що дозволяє розміщувати носилки. На чернігівському підприємстві «Кінотехніка» було виготовлено кілька автомобілів ГАЗ-13 ОАСД-3. Вони призначалися для кінозйомок.

Число випущених легендарних радянських автомобілів ГАЗ-13 «Чайка», за інформаційним даними підприємства «ГАЗ», становить 3189 примірників. В даний час, за прогнозами автомобільних експертів і колекціонерів, залишилося від 200 до 300 автомашин. Вартість збережених «Чайок» може бути, в залежності від стану, від 25 тис. до 100 тис. доларів.