Радянський детективний художній фільм «Блакитний лев»

Вірменський кінематограф виникало фрагментарно. В силу того, що держава входила до складу СРСР, була частиною його мистецької історії, практично всі роботи видатних діячів мистецтв були внесені в історичну літопис національного і радянського кінематографа. Серед них фільм «Блакитний лев», що є екранізацією повісті Ю. Перова «Святий Маврикій», написаній у співавторстві з В. Степановим і входить у збірник «Непрямі докази».

Короткий опис сюжетної лінії

Детективну художню стрічку зняв видатний кінематографіст Генріх Рубенович Маркарян, відомий публіці за картинами «Хлопці музкоманды», «Тверда порода», «Аптека на перехресті», «Голова ревкому», короткометражці «Четверо в одній шкурі». Картина «Блакитний лев» була однією з останніх творчих робіт кинодеятеля, в якій він виступив в якості режисера і автора сценарію.

В основі оповідання історія про невдалу спробу пограбування двома злодіями, що спеціалізуються на крадіжках предметів мистецтва і антикваріату. Злочинці здійснюють наліт на житло колекціонера-професора у надії добути рідкісну марку, іменовану «Святий Маврикій», цінність якої баснословна. Однак, зловмисникам не вдалося здійснити задумане, так як в будинку виявляється господар. Щоб піти від покарання їм доводиться взяти його в заручники.

Критика

Головною особливістю структури оповіді стрічки «Блакитний лев» є те, що режисер більшою мірою акцентує увагу глядацької аудиторії на причини злочину, ніж на процесі його розкриття та покарання винних. Чим більше загострюється атмосфера і прискорюється ритм розвитку подій, тим більше Генріх Маркарян приділяє уваги особистісного початку, аналізу характеристик і внутрішнього світу головних героїв.

Дія розгортається в камерній, обмеженою обстановці, насичений побутовими подробицями і незначними конфліктами між центральними персонажами.

З естетичної точки зору, фільм не здійснив революцію в кіномови, але він володіє особливою стилістикою, що передає, на думку критиків, специфічну атмосферу того часового періоду. Картина являє собою альтернативний спосіб художнього висловлювання своїх творців про соціальної дійсності кінця 70-их років.

Актори і ролі

Головними дійовими особами роботи Маркаряна стали:

  • ювелір — роль якого виконав вірменський радянський артист театру і кіно, педагог, читець Сос Саркісян;
  • Гаяне — актриса Єреванського Тюгу Анаида Гукасян;
  • домработница – народна артистка СРСР Вардуи Вардересян;
  • монтер — народний артист Вірменії Армен Сантросян;
  • художниця — вірменська актриса Аліса Капланджян;
  • професор – актор Єреванського гостеатра музичної комедії ім. А. Пароняна Генріх Асланян;
  • дільничний — артист Єреванського академічний театр ім. Р. Сундукяна С. Аджабханян.