Ревматизм: симптоми, лікування і наслідки

Своєчасне визначення на ранніх стадіях ознак будь-якої хвороби є важливою умовою її ефективного лікування, особливо якщо є схильність до цієї недуги. Це ж відноситься і до такого захворювання, як ревматизм.

Важливим є також правильна постановка діагнозу, яка здійснюється за допомогою діагностики різними методами. У цій статті розглянемо, які симптоми ревматизму, різновиди хвороби, її лікування та профілактика.

Поняття ревматизму

В сучасних медичних джерелах ревматизм називають запальне захворювання системного характеру сполучної тканини, патологічний процес якого локалізується переважно в оболонках серцевого м’яза або в навколосуглобових м’яких тканинах, але може вражати й інші органи.

Найчастіше це захворювання виникає у дітей. Чим молодша дитина, тим гірше протікають рецидиви хвороби. Необхідно вчасно виявляти симптоми і лікування ревматизму у дітей в цьому випадку буде більш результативним.

Ревматизм може проявлятися в таких різновидах:

  • ревмокардит – запальне ураження всіх оболонок серцевого м’яза, у тому числі міокарда;
  • ревмоплеврит – поразка дихальних органів;
  • шкірний ревматизм – запалення ділянок шкіри;
  • ревмохорея – патологія, що виявляється васкулітом дрібних судин мозку (частіше у дівчаток);
  • ревмополиартрит – запалення суглобів.

При ревматизмі порівняно рідко уражаються органи травної системи. При цьому можуть з’являтися гострі болі в області живота, які пов’язані з ревматичним перитонітом. Іноді виникає запалення печінки або нирок.

Небезпека захворювання полягає в тому, що при ігноруванні симптомів ревматизму і лікування, а також систематичного спостереження у лікаря, можуть розвинутися серйозні патології центральної нервової системи і серця.

Причини виникнення хвороби

Важливу роль у виникненні захворювання відіграє генетична схильність.

Найчастіше симптоми ревматизму дають про себе знати через одну-три тижні після таких подій:

  • потрапляння в організм β-гемолітичного стрептокока групи А;
  • загострення хронічних форм ангіни, фарингіту, тонзиліту, отиту;
  • захворювання скарлатиною;
  • пологова гарячка.

Організм дев’яноста семи відсотків перехворіли стрептококовою інфекцією формує стійкий імунітет. У решти при повторній інфекції розвивається запальна реакція.

Основними факторами, які сприяють виникненню симптомів ревматизму (фото проявів можна побачити в статті), вважають:

  • знижений імунітет;
  • колективи з великою кількістю людей (школи, гуртожитки та інші);
  • дитячий і молодий вік;
  • негативні соціально-побутові умови існування;
  • тривале переохолодження.

Клінічні прояви ревмокардиту

Дана різновид ревматизму небезпечна тим, що у двадцяти відсотках випадків може закінчуватися сформованим пороком серця. І якщо дорослі люди здатні чітко описати прояви недуги, то діти, як правило, не звертають на них увагу.

Симптоми ревматизму серця виділяють наступні:

  • слабкість, швидка стомлюваність, головні болі;
  • підвищена пітливість;
  • різке зниження апетиту;
  • тянуще-колючі болі в області серця;
  • підвищення температури понад 38 градусів Цельсія;
  • незначне зниження тиску;
  • прискорене серцебиття;
  • виражені симптоми серцевої недостатності і порушення серцевого ритму.

Вкрай важливо вчасно виявити симптоми ревматизму серця – лікування захворювання в цьому випадку буде більш ефективним.

Клініка суглобового ревматизму

Суглобова форма гострого ревматизму починається зазвичай через 1-3 тижні після перенесеної ангіни або іншого інфекційного захворювання (грип, запалення вуха або придаткових пазух носа). При цьому, як правило, страждають діти та молодь. Симптоми і лікування ревматизму суглобів будуть розглянуті далі.

Хворі при цьому скаржаться на такі симптоми:

  • сильні болі в суглобах, частіше у великих – плечових, колінних, гомілковостопних і інших;
  • припухлість в області суглобів;
  • неможливість руху з-за болів летючого характеру;
  • температура підвищується до 38-39°C;
  • з’являється сильна пітливість (особливо сильно хворі потіють вночі і рано вранці);
  • поразка виявляється симетрично;
  • з’являється слабкість, розбитість, кровотечі з носових пазух.

Частіше захворювання починається гостро, рідше – розвивається поступово. При дослідженні хворих звертає на себе увагу їх нерухоме положення – вони уникають найменших рухів з-за різких болів в запалених місцях. Симптоми ревматизму рук схожі з проявами інших видів хвороби.

Зазвичай уражені суглоби збільшені в об’ємі, шкіра над ними кілька гіперемована, гаряча на дотик, волога, іноді покрита еритематозний висипом.

В перші дні з боку серцево-судинної системи, крім помірної тахікардії, змін не відзначається. Болі в суглобах носять інформаційний характер, причому вона найчастіше проявляється у молодих, міцних людей. Поразка кожного нового суглоба виникає протягом кількох годин.

Симптоми ревматизму у дорослих проявляються наступним чином: спочатку уражаються один-два суглоба, потім в процес втягуються все нові і нові. В деяких випадках одночасно можуть бути запаленими відразу вісім суглобів, а іноді і більше.

У важких випадках набрякла рідина накопичується не тільки в суглобовій порожнині, але і в навколосуглобових м’язах і сполучних утвореннях. При їх обмацуванні найбільш болючими є місця прикріплення фіброзних фасцій і сухожиль до кісток.

Слід підкреслити, що перехворіли суглоби через кілька днів можуть знову запалитися, так що деякі з них під час гострого ревматизму можуть вражатися кілька разів. Особливо це стосується ревматизму ніг – симптоми схожі з загальними проявами інших видів захворювання.

Клініка інших форм ревматизму

Кожна різновид ревматизму має свої характерні особливості. Розглянемо їх далі.

Ревмохорея характеризується такими ознаками:

  • порушення дрібної моторики, почерку, координації рухів – симптоми проявляються лише під час неспання;
  • виникненню мимовільних гримас, м’язова слабкість, неможливість ходити і сидіти;
  • порушення ковтання;
  • поведінка хворого змінюється в бік нестабільності та мінливості – від агресивності та емоційної нестійкості пацієнт переходить до неуважності, пасивності, він швидко стомлюється.

Шкірна форма захворювання проявляється наступними симптомами:

  • вузлувата еритема відрізняється обмеженим ущільненням ділянок шкіри (в основному на нижніх кінцівках) з зміною кольору на темно-червоний, величина – від півсантиметра до чотирьох;
  • кільцева еритема характеризується безболісними блідо-рожевими висипаннями у вигляді кільцеподібних ободків;
  • виникнення щільних безболісних ревматичних вузликів;
  • у рідкісних випадках при вираженій проникності капілярів можуть з’явитися дрібні капілярні крововиливу;
  • бліді шкірні покриви;
  • підвищена пітливість.

Вузлики не викликають неприємних відчуттів і зникають протягом двох-трьох тижнів.

Важливо знати, які симптоми ревматизму бувають, щоб вчасно звернутися до фахівця за консультацією для визначення різновиду захворювання.

Ревмоплеврит характеризується наступними ознаками:

  • підвищення температури тіла;
  • болі в грудях при диханні, більш сильні при вдиху;
  • сухий кашель;
  • виражена задишка;
  • на ураженій стороні не прослуховується дихання.

Симптоми ревматизму у дорослих виявляються в основному аналогічно дитячим.

Діагностика захворювання

Для своєчасного виявлення захворювання необхідно вчасно звернутися до лікаря, який проведе необхідне обстеження. Його результати допоможуть встановити правильний діагноз і призначити лікування. Симптоми ревматизму рук, як і інших різновидів захворювання, схожі за своєю природою, тому вимагають ретельного аналізу.

Для постановки діагнозу проводять лабораторні та інструментальні дослідження.

До першої групи відносяться:

  • Аналіз крові. Про наявність захворювання свідчить поява С-реактивного білка, підвищення ШОЕ, анемія та зсув лейкоцитарної формули вліво. Результат допомагає визначити ступінь активності хвороби. Також аналіз визначає еозинофілію та анемію.
  • Аналіз суглобової рідини. Результат визначає, чи серозно-фібринозний ексудат з великою кількістю ендотеліальних клітин, нейтрофілів, одиничних еритроцитів і пластівців фібрину.
  • Аналіз плевральної рідини. Показує присутність аналогічного ексудату з вмістом великої кількості мезотелиальных клітин.
  • Мазок. Аналіз з великою кількістю сегментоядерних нейтрофілів і лімфоцитів, а також нейтрофілів.
  • Аналіз сечі. Захворювання підтверджує наявність слідів білка і еритроцитів.
  • Дифениламиновая (ДФА) проба визначає підвищення рівня мукопротеинов, титрів антістрептокінази, антістрептолізіна і антигиалуронидазы.
  • До інструментальних досліджень належать:

  • Електрокардіограма – показує порушення ритму серцевої м’язи.
  • Ультразвукове дослідження серця.
  • ФКГ – визначає зміна шумів і тонів серця.
  • Рентген – дозволяє виміряти динаміку розмірів серцевого м’яза, її конфігурацію і скоротливу функцію.
  • Перебіг хвороби

    Протягом активної форми ревматизму досить тривалий, хоча ураження суглобів нерідко порівняно швидко ліквідуються, – від двох-трьох тижнів до трьох-шести місяців.

    Навіть при слабо виражених симптомах ревматизму процес у серці та суглобах непомітно для хворого і нерідко для лікаря невблаганно триває. Трагедія хворого ревматизмом полягає ще в тому, що в цей період суглоби його не турбують неприємні відчуття в області серця досить незначні, самопочуття поліпшується, тому люди перестають приймати необхідні препарати. Коли через кілька років хворі звертаються за медичною допомогою, результати об’єктивного дослідження констатують у них виражений порок серця з наявністю ендокардиту і запалення системи кровообігу.

    Найбільш серйозні зміни виникають з боку серцево-судинної системи. При ревматизмі уражається міокард, эндокард і перикард. Раніше всього настають зміни в серцевому м’язі. Клінічно через сім-десять днів після початку захворювання, в розпал болю в суглобах, у хворих з’являється прискорене серцебиття, задишка, тяжкість, неприємні відчуття і болі в області серця.

    Симптоми ревматизму у дітей на початковій стадії іноді важко визначаються, тому що дитина не може їх правильно описати. Тому дорослим варто звернути увагу на явні ознаки у вигляді температури, ослабленого стану, суглобових припухлостей.

    Розрізняють наступні ступені перебігу захворювання в залежності від того, наскільки виражені клінічні симптоми ревматизму:

    • гострий, безперервно виявляється;
    • підгострий (помірної активності);
    • латентний, тобто млявий, має мінімальну активність.

    Ревматизм характеризується повторними атаками – рецидивами, що виникають у результаті зовнішніх несприятливих чинників: переохолодження, інфекцій, фізичної перенапруги. Клінічні ознаки повторних запалень нагадують первинні, але вони менш виражені, а ось симптоми ураження серця, навпаки, переважають.

    Диференціальний діагноз суглобового ревматизму

    У виражених випадках лікарі не відчувають труднощі в постановці діагнозу, особливо беручи до уваги патологію серця пацієнта.

    Насамперед, необхідно відрізнити ревматичний поліартрит від ревматоїдного (неспецифічного, інфекційного). Подібність даних захворювань полягає в тому, що обидва вони можуть починатися з виникнення ангіни або ураження придаткових порожнин носа, підвищення температури.

    Окрім ревматоїдного артриту, ревматичний поліартрит слід диференціювати і з інфекційними специфічними полиартритами визначеної етіології. Тут слід мати на увазі туберкульоз, гонорею, бруцельоз, дизентерію, сифіліс, грип, тиф, сепсис і гострі дитячі інфекції.

    Прогноз і первинна профілактика

    Прогноз при суглобовій формі ревматизму визначається ступенем ураження серця.

    Зміни в самих суглобах найчастіше закінчуються сприятливо, і залишкові зміни у вигляді тугий рухливості або анкілозів зустрічаються рідко.

    При своєчасному виявленні симптомів і лікуванні ревматизму захворювання добре піддається терапевтичній дії. Найбільш складно і несприятливо протікає часто повторюваний ревматизм.

    Велике значення слід надавати побутових умов, в яких буде перебувати перехворіла первинної або гострою формою захворювання. Важливо боротися з охолодженням, вогкістю, протягами, перевтомою, щоб запобігти рецидивам ревматизму.

    До широких профілактичних заходів лікування симптомів ревматизму суглобів слід віднести загартовування організму для підвищення його стійкості до охолодження, коливань зовнішньої температури, вогкості. Фізкультура і спортивні вправи будуть сприяти необхідної тренування і загартовування організму.

    Медикаментозна профілактика та лікування супутніх недуг

    Виявлення всіляких хронічних інфекційних вогнищ в організмі вимагає негайного лікування. Необхідна санація порожнини рота, видалення каріозних зубів, лікування хронічних тонзилітів, запалення вуха та придаткових порожнин носа.

    Наявність хронічних запальних вогнищ не тільки може сприяти широкому поширенню інфекції в організмі, посилення алергічних реакцій, але і змінити його реактивність і тим самим створити умови для виникнення ревматизму.

    Одним з методів, що дозволяють клініцисту уточнити наявність алергії, є дослідження периферичної крові. Збільшення кількості еозинофілів понад п’яти відсотків завжди має звернути на себе увагу і дати привід до ретельного обстеження організму, а при необхідності і до застосування десенсибілізуючих засобів (димедрол, діазолін, хлористий кальцій та інші).

    У якості профілактичних заходів у періоди загострення – навесні та восени – проводять терапію протимікробними і протизапальними препаратами.

    Вторинна профілактика

    Для вторинної профілактики характерно проведення наступних заходів:

  • При активному перебігу хвороби необхідний постійний контроль стану у ревмокардиолога. У перший час його відвідують щомісяця протягом трьох місяців від виявлення симптомів ревматизму, а після – один раз у квартал. Обов’язковим є також звернення за консультацією до таких фахівців, як невропатолог, ЛОР, окуліст, стоматолог, гінеколог.
  • Необхідне правило – здача на дослідження один раз на два місяці плазми крові, а раз в квартал – сечі.
  • Щоквартальні діагностичні заходи.
  • Чотири рази на рік здають кров на ревмопроби.
  • При загасаючому процесі і переході його в неактивну форму від двох до чотирьох разів на рік відвідують ревмокардиолога.
  • Лікування ревматизму

    Активну і гостру фазу ревматизму лікують в умовах стаціонару з дотриманням хворими суворого постільного режиму.

    Пацієнтам призначають ліки з гіпосенсибілізуючими і протизапальною дією: нестероїдні протизапальні препарати, кортикостероїдні гормони. Також при наявності інфекційних вогнищ призначають антибіотики з одночасною їх санацією (каріозні зуби, тонзиліт, гайморит).

    Паралельно з основною медикаментозною терапією хворим прописують прийом імуномодуляторів та седативних засобів. При виявлених ураженнях серця застосовують сечогінні засоби і серцеві глікозиди.

    Симптоми і лікування ревматизму у дорослих в загальному випадку не відрізняється від терапії у дітей.

    В умовах амбулаторного лікування:

    • хворі повинні дотримувати строгий постільний режим і перебувати в теплому, сухому приміщенні, у спокійній обстановці;
    • необхідно забезпечити повноцінне харчування з достатньою кількістю вітамінів (А, С, B1);
    • рекомендується вводити з їжею достатню кількість білків і вуглеводів;
    • слід обмежити прийом повареної солі (до 3-4 м), що дійсно робить позитивний вплив на перебіг запального процесу;
    • зважаючи пітливості хворого обмежувати прийом рідини не слід.

    При ослаблої формі захворювання з медикаментозних засобів на перше місце слід поставити застосування саліцилатів у вигляді саліцилового натрію або аспірину, а також антибіотиків (пеніциліну). Замість саліцилового натрію можна призначати аспірин, але дія його буде дещо слабше.

    Також застосовуються гормональні препарати – АКТГ, кортизон та його похідні. Ефект у більшості випадків позитивний, так як перераховані ліки володіють виразним антиалергічну дію і здатні пригнічувати алергічну реактивність і гіперергічні тканинні реакції у хворих на ревматизм.

    До дієти у цих випадках, крім обмеження солі, слід призначати від двох до чотирьох грамів хлористого калію на добу.

    При наявності загострення хронічного тонзиліту або інших вогнищ інфекції показана енергійна терапія антибіотиками.

    Фізіотерапевтичні процедури, а також ультрафіолетове опромінення, повинні застосовуватися при затяжному перебігу ревматичного поліартриту, в цей же період і показана лікувальна фізкультура.