Різноманіття спиртних напоїв, доступних сучасній людині, здатне задовольнити будь-який, навіть самий вимогливий смак. Менш популярні напої, такі як саке або узо (різновид анісової горілки), не гірше традиційних – віскі, текіли або коньяку. Питання лише у звичці.
Що це таке?
Анісова горілка – узагальнене поняття цілого ряду спиртних напоїв, оскільки багато країн досвідченим шляхом, кожна у свій час, виявили і оцінили незвичайні смакові якості спиртової настоянки на аніс.
Батьківщина напою
Географія виробництва анісової горілки обширна: практично всі європейські країни з невеликим відхиленням рецептури виробляють схожі напої, кожен з яких має свою назву.
Коли з’явилася горілка, настояна на анісові?
Вважається, що істинними родоначальниками анісової горілки є єгиптяни. В нашу країну вона прийшла в XVI столітті. Саме тоді смак анісової горілки пізнав й оцінив російський народ. Азіатські торговці в той час каравани йшли в Європу і продавали селянам прянощі. Привезли і різновид горілки, настояної на аніс. Вона припала до смаку і боярам, і простому народові. Є думка, що особливо любив її Іван IV.
