Основою православ’я є вчення про те, що розп’яття Ісуса Христа послужило спокутної жертвою, принесеною Ним для звільнення людства від влади первородного гріха. Протягом усього історичного періоду, який минув з тих пір, коли світло істинний віри вивів Русь з мороку язичництва, саме визнання жертовності Спасителя є критерієм чистоти віри, і в той же час каменем спотикання для всіх, хто намагався насаджувати єретичні вчення.
Людська природа, пошкоджена гріхом
Зі Священного Писання виявляється, що Адам і Єва, які стали прабатьками всіх наступних поколінь людей, вчинили гріхопадіння, порушивши Заповідь Божу, намагаючись ухилитися від виконання Його святої волі. Спотворивши тим самим свою первозданну природу, закладену в них Творцем, і втративши даровану їм вічне життя, вони стали смертними, тлінними і пристрасними (випробовують страждання). Раніше ж, створені за образом і подобою Божою, Адам і Єва не знали ні хвороб, ні старості, ні самої смерті.
Свята Церква, представляючи розп’яття Христа на Хресті як спокутну жертву, пояснює, що, вочеловечевшись, тобто не тільки уподібнившись людям зовнішнім виглядом, але і увібравши в себе всі їхні фізичні і душевні властивості (крім гріха), він хресними муками очистив Свою плоть від спотворень, внесених первородним гріхом, і відновив її в богоподібну вигляді.
