Що таке ІХС — причини, симптоми та особливості лікування

Що таке ІХС, розглянемо в цій статті.

Ішемічна хвороба характеризується органічними і функціональними ураженнями міокарда, які викликані нестачею або цілковитим припиненням кровопостачання в серцевому м’язі (ішемія). ІХС проявляється як гострими (зупинка серця, інфаркт серцевого м’яза), так і хронічними (постінфарктний кардіосклероз, стенокардія, недостатність серця) станами. Клінічні симптоми даної патології визначаються конкретною її формою. ІХС є найбільш поширеною причиною раптового летального результату, в тому числі серед людей працездатного віку.

Симптоми і лікування ІХС представлені нижче.

Опис патології

Ішемічна хвороба є досить серйозною проблемою в сучасній кардіології і медичної науки в цілому. На сучасному етапі в нашій країні фіксується близько 600 тис. смертей, що стали наслідком різних форм ІХС (МКБ 10 I24.9 — гостра форма, I25.9 — хронічна) щорічно, а в усьому світі смертність від цієї недуги складає близько 75 %. Дана патологія у більшості випадків виникає у чоловіків від 50 до 70 років і може призводити до інвалідності і стрімкої смерті.

Що таке ІХС, цікаво багатьом.

Що в основі формування?

В основі формування хвороби лежить порушення балансу між потребою тканин серцевого м’яза у кровопостачанні і коронарним кровотоком. Дане явище може розвиватися у зв’язку з високою потребою міокарда в кисні і недостатньому його надходженні або при звичайній потреби, але зниження коронарного кровопостачання.

Дефіцит надходження крові в клітини серцевого м’яза особливо виражений тоді, коли спостерігається зниження коронарного кровотоку, а потреба міокарда в припливі крові зростає. Недолік кровопостачання тканин серця, їх гіпоксія проявляється різноманітними формами ІХС серця.

В групу подібних захворювань входять стану ішемії міокарда в гострому і хронічному вигляді, які супроводжуються його подальшими змінами: некрозом, дистрофією, склерозом. Подібні патології стану розглядаються в кардіології, а також в якості самостійних нозологічних одиниць.

Чому виникають ІХС і стенокардія?

Причини та фактори виникнення

У переважній більшості (96 %) клінічних випадків виникнення такого захворювання обумовлено атеросклеротичними змінами коронарних артеріях різного ступеня вираженості: від несуттєвого звуження просвітів артерій атеросклеротичної бляшкою до абсолютної судинної оклюзії. При 80% коронаростенозе тканини серцевого м’яза починають реагувати на недолік кисню, і у хворих розвивається так звана стенокардія напруги.

Інші передумови

Іншими передумовами, які можуть спровокувати розвиток у людей симптомів ІХС, служать спазм або тромбоемболія вінцевих артерій, що розвивається, як правило, на тлі вже присутнього атеросклеротичного ураження артерій. Кардіоспазм посилює обструкцію в коронарних судинах і викликає основні симптоми ішемічної хвороби.

Провокуючі фактори

До чинників, які, крім атеросклерозу судин, сприяють виникненню ІХС, можна віднести:

  • Гіперліпідемія, яка сприяє формуванню атеросклеротичних змін і збільшує ризик розвитку ІХС у кілька разів. Найбільш небезпечними в плані ризику є гіперліпідемії типу II, III, IV, та зниження вмісту альфа-ліпопротеїнів.
  • Артеріальна гіпертонія, яка підвищує імовірність виникнення ІХС у 6 разів. У людей з систолічним тиском у 180 мм рт. ст. і вище подібна патологія зустрічається до 9 разів частіше, ніж у людей з нормальним або зниженим рівнем тиску.
  • Куріння. За статистичними даними, куріння різко збільшує захворюваність даною патологією в 4 рази. Летальність від ішемічної хвороби серед курців 30-55 років, викурює щодня 20-30 сигарет, в два рази вище, ніж у некурящих людей тієї ж вікової категорії. Що ще підвищує ризик ІХС?
  • Ожиріння і гіподинамія. Малоактивні фізично люди ризикують померти від ішемії серця в 3 рази більше, ніж ті, які ведуть більш рухливий спосіб життя. При супутньому ожирінні подібні ризики зростають у рази.
  • Порушення толерантності до вуглеводів.
  • При наявності цукрового діабету, в тому числі в латентній формі, ризик захворюваності патологією збільшується приблизно в 3 рази.
  • До факторів, які створюють загрозу формування даної патології, слід також віднести спадкову схильність, літній вік і чоловіча стать пацієнтів. За наявності декількох факторів, ймовірність виникнення зростає.

    Швидкість і причини розвитку ішемії, а також її інтенсивність, тривалість і початковий стан серцевої та судинної систем людини визначають виникнення тієї чи іншої різновиди ішемічної хвороби.

    Що таке ІХС, тепер зрозуміло. Розглянемо класифікацію хвороби.

    Класифікація патології

    У клінічній кардіології прийнята наступна систематизація форм ішемічної патології:

    1. Первинна зупинка серця (коронарна смерть) – стрімко розвинуте стан, в основі якого лежить, імовірно, електрична нестабільність функціонування міокарда. Раптової коронарної смертю вважається настала не пізніше 6 годин після виникнення серцевого нападу або миттєва смерть. Виділяється раптова коронарна смерть з позитивною реанімацією і така, що закінчилася летальним результатом.

    2. Стенокардія при ІХС, що підрозділяється, у свою чергу, на:

    • стабільну (функціонального класу I, II, III або IV);
    • нестабільну: виникла вперше, ранню післяопераційну, прогресуючу, або постинфарктную;
    • спонтанну — стенокардія Принцметала, вазоспастична.

    3. Безболевые форми ішемічного порушення міокарда.

    4. Інфаркт міокарда:

    • Q-інфаркт, трансмуральний (великовогнищевий);
    • не Q-інфаркт (дрібновогнищевий).

    5. Постінфарктний кардіосклероз.

    6. Порушення ритму і серцевій провідності.

    7. Серцева недостатність.

    В кардіологічній практиці існує термін «гострий коронарний синдром», в якому поєднані різні види ішемічної хвороби: інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія і т. д. Іноді в цю категорію включають раптову коронарну смерть, спровоковану ІХС.

    Стенокардія напруги ФК

    При даному патологічному процесі розрізняється декілька стадій.

    Перший функціональний клас, коли напад розвивається при підвищенні фізичного навантаження.

    Другий функціональний клас, що є станом, що виникають на тлі підвищеного навантаження.

    Третій функціональний клас, клінічні прояви якого виникають у вигляді відповідної реакції на незначну активність, наприклад, у вигляді ходьби або під час психоемоційного напруження.

    Четвертий функціональний клас, який характеризується тим, що напади турбують пацієнта навіть у стані спокою.

    Симптоми захворювання

    Клінічна симптоматика ІХС (код МКХ-10 I20–I25) визначається, як правило, формою цього захворювання. В цілому, подібна патологія має хвилеподібний перебіг: стабільно нормальне самопочуття хворого чергується з моментами загострення ішемії. Приблизно третина всіх пацієнтів зовсім не відчуває наявності у них ішемічної хвороби, прогресування якої може розвиватися повільно, іноді навіть десятиліттями, причому можуть бути змінені при цьому не тільки форми патологічного процесу, але і симптоми ІХС.

    Загальні ознаки ішемії

    До загальним ознаками ішемії відносяться болі в грудині, які пов’язані з фізичними навантаженнями або сильними стресами, больовий синдром у спині, руках, нижньої щелепи, задишка, посилене серцебиття або відчуття перебоїв в ритмі серця, слабкість, нудота, сплутаність свідомості і т. д. Нерідко ішемічна хвороба виявляється вже на стадії хронічної недостатності серця при появі набряків нижніх кінцівок, задишці, яка часто змушує пацієнта звертатися до фахівця.

    Перераховані вище симптоми ІХС (код МКБ I20–I25), як правило, не зустрічаються одночасно, і при конкретній формі патології спостерігається переважання певних проявів ішемії.

    Передвісники

    Провісниками форми первинної зупинки серця при ішемії серця можуть бути приступообразно виникає відчуття дискомфорту за грудиною, панічна атака, страх смерті, а також психоемоційна нестабільність. При раптової формі коронарної смерті хворий втрачає свідомість, у нього спостерігається зупинка дихання, відсутність пульсу на магістральних артеріях (сонних і стегнових), тони серця не прослуховуються, зіниці розширюються, шкірний покрив стає блідо-сіруватого кольору. Випадки виникнення даної патології складають до 63 % летальних випадків при ІХС (код МКБ: I20–I25), переважно ще до госпіталізації хворого в стаціонар.

    Діагностика

    Діагностику захворювання здійснюють в умовах стаціонару або диспансеру із застосуванням специфічних інструментальних методів. Лабораторні дослідження говорять, як правило, про наявність специфічних ферментів, які підвищуються при інфаркті і стенокардії (креатинфосфокинази, тропонин-I, тропонин-Т, амінотрансфераза міоглобін та ін) Крім цього, визначається рівень холестерину, атерогенних і антиатерогенних ліпопротеїдів. тригліцеридів, а також маркерів цитолізу.

    Симптоми і лікування ІХС взаємопов’язані.

    Важливими методами діагностики таких захворювань є ЕКГ, Ехокг, УЗД серця, стрес-ехокардіографія і т. д. В діагностиці ІХС також широко застосовуються функціональні проби при навантаженні для виявлення ранніх етапів ішемії.

    Холтерівське моніторування ЕКГ – ще один метод діагностики, що передбачає реєстрацію ЕКГ протягом 24 годин.

    Чреспищеводная електрокардіографія — методика, що дозволяє оцінити провідність, електричну збудливість міокарда.

    Проведення коронарографії при визначенні ІХС дозволяє візуалізувати судини серцевого м’яза за допомогою введення в кров контрастної речовини і визначити порушення їх прохідності, наявність стенозу або оклюзій. Історія ІХС може індивідуально розрізнятися.

    Лікування ІХС

    Тактика терапії певних форм даної патології має деякі особливості. Однак існують основні консервативні напрямки, які застосовують для лікування ішемії. До них відносяться:

  • Медикаментозна терапія.
  • Проведення оперативної реваскуляризації серцевого м’яза (аорто-коронарне шунтування).
  • Використання ендоваскулярних методів (коронарна ангіопластика).
  • До немедикаментозної терапії відносять заходи щодо корекції харчування і способу життя. При різних формах ішемії показано обмеження активності, оскільки при фізичному навантаженні збільшується потреба міокарда в кисні, незадоволення якої викликає прояви ІХС. Отже, при будь-яких формах ІХС режим активності хворого обмежується.

    Медикаментозні засоби

    Лікарська терапія ІХС (код за МКХ-10 I20–I25) передбачає під собою використання наступних медикаментів:

    • антиагреганти;
    • гіпохолестеринемічні препарати;
    • β-адреноблокатори
    • діуретики,
    • антиаритмічні ліки.

    У випадках відсутності ефекту при здійсненні медикаментозної та іншої терапії патології застосовуються різноманітні способи хірургічного втручання.

    Ми розглянули, що таке ІХС.

    Прогноз і профілактика

    Прогноз при ІХС залежить від різних факторів. Так, буде несприятливим поєднання ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії, важкі розлади ліпідного обміну та цукровий діабет. Терапевтичні заходи можуть лише сповільнити прогресування ІХС, але не зупинити повністю.

    Найефективніша профілактика ІХС — зменшення факторів ризику: потрібно виключити алкоголь і тютюнопаління, психоемоційні перевантаження, підтримувати оптимальну масу тіла, займатися фізкультурою, контролювати АТ, правильно харчуватися.