Що таке кредитний ризик? Управління кредитними ризиками

Підприємницька діяльність завжди супроводжується певними ризиками. Це відноситься до всіх форм і типів власності. Не є винятком із загального правила і банківські установи – ці фінансові артерії сучасної держави. Їх може спіткати велика кількість проблем, як і інші комерційні структури. Але в силу особливості діяльності, їм доводиться працювати з деяким зміщенням у пріоритетах. На першу роль тут виходять кредитні ризики банку. Що вони собою являють? У чому полягає процес їх управління? На ці питання буде дана відповідь у рамках статті.

Загальна інформація

Починати слід з термінології. Що таке кредитний ризик? Це комплексне поняття, куди входять можливі проблеми при роботі з позичальником. Але найчастіше воно використовується в значенні ризику прострочення чи неповернення платежів по банківській позичці. В якості основних причин такого розвитку подій набувають:

  • Втрата (зниження) платоспроможності позичальника.
  • Погіршення його ділової репутації.
  • Кредитні ризики банку можуть реалізуватися як в окремих позики, що надаються фінансовою установою, так і в усьому портфелі. Тому важливим є розробка адекватної політики – документально оформленої схеми організації, а також системи контролю за здійснюваною діяльністю. Адже якщо одиночна подія ще якось можна пережити, то сукупний кредитний ризик може становити суттєву небезпеку.

    Щоб навчити справлятися з виникаючими проблемами, було розроблено спеціалізований курс. Називається він – управління кредитними ризиками. Він вирішує завдання по зниженню ймовірності невиконання контрагентами узятих на себе зобов’язань по поверненню основної суми боргу, а також відсотків по ньому в обумовлені терміни. Даною сферою займаються:

  • Законодавчі та регуляторні органи, які встановлюють нормативи ліквідності, мінімальний розмір статутного капіталу та інші впливають показники.
  • Органи нагляду (в їх ролі виступають Центробанки), які здійснюють моніторинг за дотриманням нормативів.
  • Акціонери, які призначають рада директорів, вища управлінська ланка і аудиторів;
  • Рейтингові агентства, що займаються інформуванням громадськості про наявність прихованих ризиків.
  • Рада директорів. Він несе відповідальність за комерційну структуру, визначає проведену кредитну політику, а також процедури і заходи, спрямовані на управління.
  • Зовнішні і внутрішні аудитори, які займаються оцінкою дотримання визначених параметрів діяльності, а також надають висновок про ефективність.
  • Як відбувається управління кредитними ризиками

    Цей процес проводиться в кілька етапів. Спочатку необхідно визначити кредитну політику, де будуть розглянуті основні орієнтири, від яких безпосередньо залежить формування портфеля. Потім увага переключається на аналіз платоспроможності, здійснення моніторингу клієнтів-позичальників, ведення робіт з відновлення проблемних боргів. Третій етап – це оцінка та проведення аудиту ефективності реалізованої кредитної політики. Існує кілька методів, які допомагають впоратися з викликами:

  • Встановлення лімітів на який видається обсяг позик. В якості мети може виступати один або група позичальників, ціла галузь і навіть регіон.
  • Диверсифікація портфеля. У такому випадку створюється ціла група критеріїв. Увага приділяється ступенями ризику, категоріями позичальників, видами кредитів, термінів позик, наданих застав.
  • Резервування. Передбачає створення спеціальних фондів, з яких будуть братися гроші для покриття виникаючих втрат, згідно можливим проблемам. У даному випадку велику роль відіграє оцінка кредитного ризику.
  • Страхування та хеджування.
  • Слід зазначити, що управління кредитними ризиками здійснюється не тільки при формуванні портфелів. Фінансові організація постійно ведуть спостереження за його станом і займаються оптимізацією. Це може здійснюватися шляхом укладення договорів переуступок, які називаються – цесія. Завдяки цьому виникає вторинний ринок позик. Він дозволяє ще більш активно займатися управлінням кредитних ризиків.

    Про ефективність діяльності

    Кредитний ризик та результативність управління – це ключовий фактор, від якого залежить успішність діяльності фінансової установи. Але в моменти виникнення криз важливість ефективної системи додатково зростає, адже вона дозволяє вижити в жорсткій конкуренції з боку багатьох інших банківський організацій і пропонованих продуктів.

    Також вона дозволяє мінімізувати негативний вплив з-за недосконалості та нестабільності фінансового законодавства. Банки повинні постійно контролювати свій портфель позичок і його якісний склад. Тут необхідно згадати про дилему «прибутковість – ризик». З-за її невблаганного впливу доводиться обмежувати норму прибутку. Це зроблено з метою страхування від зайвих ризиків. Необхідно проводити політику розосередження.

    Не потрібно допускати концентрації кредитів у декількох великих позичальників. Адже це загрожує значними наслідками, якщо позику не зможе погасити один з них. Також банк не повинен ризикувати грошима своїх вкладників, забезпечуючи фінансування спекулятивних (нехай і високоприбуткових) проектів. За цим уважно стежать контролюючі органи під час періодичних ревізій. Щоб банк здійснював ефективну діяльність, кредитний портфель повинен бути представлений за впливає на нього факторів:

  • Дохідності і ризику окремих позичок.
  • Попиту з боку позичальників на окремі види кредитів.
  • Нормативи ризиків, встановлені Центробанком.
  • Структуру кредитних ресурсів у розрізі термінів їх погашення.
  • Необхідно намагатися, щоб був збалансований кредитний портфель, коли підвищений ризик в одному випадку компенсується надійністю і прибутковістю в іншому.

    Невеликий відступ про діяльність та оцінки

    Слід зазначити, що кредитні операції самі по собі ризикові. Тому, необхідно домагатися зниження рівня проблем. Для цього, в основному, використовуються такі методи:

  • Оцінка платоспроможності позичальника та присвоєння йому кредитного рейтингу.
  • Використання політики диверсифікації позик. Їх розподіл здійснюється за групами позичальників, видами, розмірами.
  • Страхування депозитів і кредитів.
  • Формування ефективної організаційної структури фінансової установи.
  • Створення резервів для покриття можливих втрат за наявними позиками.
  • Найважливіше – потрібна адекватна оцінка кредитного ризику. Якщо поставитися до цього легковажно – не дуже складної ситуації може виявитися, що було втрачено важливий момент, і грошей для подальшої роботи не вистачає. Якщо формувати дуже велика кількість резервів, то знижується прибутковість і банк може закінчити звітний період із збитками. Все це необхідно враховувати. В російських реаліях для цього широко використовуються зовнішні джерела інформації, корпоративне управління ризиками, а також оцінка платоспроможності потенційних клієнтів.

    Які фактори необхідно враховувати

    Аналіз кредитних ризиків передбачає, що відомі потенційно слабкі місця. На них можуть вплинути наступні фактори:

  • Політична та економічна ситуація в країні, а також у регіоні, коли добре проявляється дія макро — і мікроекономічних факторів. В якості прикладу потенційного джерелами проблем можна навести незавершеність формування банківської системи, а також кризовий стан економіки перехідного періоду.
  • Платоспроможність, репутація й типи позичальників.
  • Ступінь концентрації кредитної діяльності по окремим галузям, а також чутливість до можливих змін в економіці.
  • Ймовірність банкрутства позичальника.
  • Питома вага кредитів, а також інших банківських контрактів, що припадають на клієнтів, які відчувають фінансові труднощі.
  • Рівень зловживань (шахрайства) з боку позичальників.
  • Питома вага нових і недавно залучених клієнтів, про яких у банку немає достатньо інформації.
  • Використання як застави важкі для реалізації або піддані швидкому знеціненню цінності.
  • Ступінь диверсифікації застави.
  • Нездатність отримати забезпечення для кредиту або втрата застави.
  • Точність техніко-економічного обґрунтування для комерційного/інвестиційного проекту та кредитної угоди.
  • Наявність/відсутність часткових змін в політиці фінансової організації з надання позик і формування їх портфеля.
  • Види, форми і розміри наданих кредитів, а також використовується для них забезпечення.
  • Слід зазначити, що ці фактори можуть впливати в протилежних напрямках, наприклад, позитивні моменти можуть нівелювати негативні результати. Якщо всі вони доставляють проблеми, то їхній вплив може збільшуватися за спільної дії.

    Про внутрішніх і зовнішніх факторах

    Кредитний ризик комерційного банку може стабілізуватися силами співробітників тільки в обмеженому діапазоні. Адже банк самостійно не може, наприклад, виправити політичну чи економічну ситуацію в країні. Тому і здійснюється поділ на зовнішні і внутрішні фактори. До перших можна віднести:

  • Стан, а також перспективи розвитку країни в цілому.
  • Проведена в державі грошово-кредитна, зовнішня та внутрішня політика.
  • Існуючі механізми регулювання, а також їх можливі зміни.
  • Крім цього, необхідно згадати про такі зовнішні кредитні ризики: політичний, соціальний, галузевої, законодавчий, економічний, регіональний, інфляційний, зміна процентної ставки. Все це не можна точно спрогнозувати. Ці фактори впливають на умови функціонування банку. А що з внутрішніми? До цих факторів належать ті, що пов’язані з діяльністю фінансової установи, а також позичальників. Вони знаходяться під контролем. Тут потрібно згадати:

  • Керівний чинник на всіх рівнях.
  • Вибраний тип ринкової стратегії.
  • Адекватність кредитної політики.
  • Здатність розробки, пропозиція та просування нових банківських продуктів.
  • Фактори тимчасового ризику (наприклад, при кредитуванні у валюті, процентна маржа, доходи по цінних паперів).
  • Дострокове відкликання домовленостей з-за невиконання умов договору.
  • Кваліфікація персоналу.
  • Рівень використовуваних технологій.
  • Якщо говорити про позичальника, то грають роль:

  • Умови його комерційної діяльності.
  • Репутація.
  • Чинники ризику.
  • Рівень управління.
  • На підставі всіх цих факторів виділяють зовнішні та внутрішні ризики.

    Потреби і можливості

    Що призводить до виникнення проблем? Ризики кредитної організації, незалежно від свого масштабу, поділяються на:

  • Фундаментальні. Сюди відносяться можливі проблеми, що пов’язані з прийняттям рішень управлінцями, які займаються пасивними та активними операціями. Тобто, це рішення про видачу позики позичальнику, який повною мірою не задовольняє висунутим вимогам, маржа застави, процентний та валютні ризики з боку банківської установи.
  • Комерційні. Це все, що пов’язано з діяльністю підрозділів. Комерційний кредитний ризик – це здійснювана політика банку щодо фізичних осіб, малого, середнього і великого бізнесу.
  • Індивідуальні і сукупні. Сюди відносять ризик кредитного портфеля. Іншими словами, це ймовірність проблем з-за недоліків кредитного продукту, послуг, операцій, а також можливі зупинки діяльності позичальника через не залежні від нього причини.
  • Тому, розглядаючи будь-який продукт і портфель, необхідно переконатися в його відповідності потребам і можливостям. Мова йде про термін і суму. Крім цього, необхідно уважно розглядати, яке захід кредитується, надійний джерело погашення позики. Не зайвим буде переконатися в достатності та якості забезпечення.

    Якщо говорити про сукупний кредитний ризик, то слід зазначити, що у нього є свої особливості. Для позначення об’єктів впливу використовують таке поняття, як «портфель активів і пасивів», а також його якісний аспект. На що необхідно звертати увагу? На якісний аспект, на структури і методи оцінки.

    Про регулювання

    Тут можна працювати на макро — і мікрорівнях. У першому випадку мається на увазі регулювання з боку Банку Росії (РФ), у другому – самостійні дії окремого комерційного фінансової установи. Перший варіант включає в себе встановлення максимального рівня ризику та формування резерву на законодавчо-нормативному рівні. Але для нас більш цікаво те, що робиться безпосередньо самими комерційними структурами:

  • Проводиться диверсифікація кредитного портфеля. Завдяки збільшенню різноманітності зменшується ймовірність виникнення ризиків.
  • Попередній аналіз клієнта.
  • Страхування кредитних ризиків, залучення достатнього забезпечення.
  • На підставі наявних даних про можливості проблем банки вирішують, як їм вберегтися. Для цього використовуються такі методи кредитного ризику:

  • Розробка регламенту процедур прийняття рішень про видачу позик.
  • Створення додаткових резервів на випадок виникнення непогашених кредитів.
  • Прийняття рішень про допустимих розмірах ризиків, використання плаваючих процентних ставок, перевірки господарсько-фінансової діяльності, продовження роботи після видачі позики.
  • Щоб це все належним чином було реалізовано на практиці, необхідно подбати про якісну організацію справ. Наприклад, створити аналітичний, кредитний, науково-дослідний відділи. Головне – це зниження кредитного ризику. Але непомірно роздувати штат не варто.

    Про кредитної політиці, цілях і механізмах

    Необхідно визначити завдання, а також пріоритети діяльності фінансової установи. Кредитна політика має включати стратегію і тактику проведення операцій. Головне її завдання – створювати найкращі умови для ефективного розміщення отриманих коштів, щоб забезпечити стабільний ріст прибутку. Тут найважливіші принципи – це адекватність, оптимальність, наукова обґрунтованість і єдність всіх елементів. Завдяки цьому можна мінімізувати кредитний ризик. Також виділяють специфічні принципи (дохідність, прибутковість, безпечність і надійність).

    Загалом, до стратегії відносять пріоритети і цілі. Тоді як на тактичному рівні вирішуються питання про використання фінансового та іншого інструментарій, що є необхідним для здійснення угод, а також правила їх здійснення та порядок організації процесу передачі коштів. Якщо все зроблено правильно і адекватно, то банківські кредитні ризики падають практично до нуля. Переслідувані при цьому мети – визначити пріоритетні напрямки розвитку, а також вдосконалення банківської діяльності при інвестуванні доступних ресурсів і розвиток процесу вкладення з одночасною мінімізацією всіх негативних процесів. Які механізми використовуються для їх досягнення? Це:

  • Створення і організація роботи апарату управління кредитними операціями з чіткими повноваженнями співробітників.
  • Контроль та керування процесами. Обґрунтований аналіз всіх випадків видачі кредитів, прийнятих процесів схвалення, систематичний моніторинг всіх оформлених позик та їх стану.
  • Організація кредитного процесу на різних етапах укладення та реалізації договору.
  • Висновок

    В загальних рисах було розглянуто, що являє собою кредитний ризик. Також у статті порушено питання про внутрішніх і зовнішніх факторах ризику, про те, яку політику має проводити кредитні організації при роботі з клієнтами, що мають різний статус (постійні, первинні, беруть великі позики і дрібні). Наданий матеріал досить зрозуміло пояснює, що таке фінансово-кредитні ризики, а також те, яку політику має проводити організації, що надають подібні послуги.