Структура навчальної діяльності – один із найважливіших питань сучасної педагогіки. У кількох розділах цієї статті викладені точки зору видатних педагогів і психологів, які займалися даною темою.
Загальна характеристика та структура навчальної діяльності
Насамперед потрібно розібратися в тому, що ж являє собою процес, якому присвячена стаття. Отже, навчальна діяльність може бути охарактеризована як в широкому сенсі, так і в більш вузькому. У першому випадку під нею піднімається будь-яка активність людини, спрямована на придбання знань.
Це поняття включає в себе не тільки діяльність, включену в цілісний педагогічний процес, що протікає в період проходження курсу будь-якого закладу, але й самостійне освоєння необхідного для життя матеріалу. Тобто, у широкому розумінні, під навчальною діяльністю можна розуміти як процес, що протікає при отриманні офіційної освіти, так і будь-яке самостійне виховання і навчання, необов’язково має структурований або навіть просто осмислений характер.
У вузькому ж значенні, даний термін першими почали вживати радянські педагоги Ельконін та Давидов, структура навчальної діяльності яких становить великий інтерес і буде розглянуто далі в цій статті. Отже, що ж говорили про це вигляді людської активності два видатних вчених?
Ельконін пропонував називати навчальною діяльністю тільки той процес отримання знань умінь і навичок, який характерний для дітей молодшого шкільного віку. Як відомо, саме на цьому відтинку життєвого шляху, оволодіння новою інформацією є головним видом активності. До надходження дитини в школу це місце займає гра, а у підлітків чільне становище навчальна діяльність поступається спілкування з однолітками. Таким чином, Ельконін пропонував звузити рамки визначення до меж тієї вікової категорії, коли школа є центром буття людини.
