Структура спілкування та його функції

Що являє собою структура спілкування? Людина є соціальною істотою, що живе в умовах тісної взаємодії з іншими людьми. Соціальна життя з’являється і формується через зв’язків між людьми, це створює передумови для відносин.

Взаємодія являє собою вчинки індивідів, які спрямовані один на одного.

Особливості спілкування

У соціальній зв’язку виділяють:

  • суб’єктів зв’язку;
  • предмет;
  • механізм регулювання відносин.

Її припинення можливе при втраті або зміну предмету зв’язку. Вона може виступати в якості соціального контакту, а також у вигляді регулярних, систематичних дій партнерів, спрямованих один на одного.

Педагогічні відносини

Яка структура педагогічного спілкування? Почнемо з того, що даний процес передбачає спілкування між дітьми і дорослими. Без такої взаємодії у дитини не буде сформована психіка, свідомість, вони залишаться з розвитку на рівні тварин (синдром «мауглі»).

Структура педагогічного спілкування має складну будову. Вона є специфічною формою взаємодії дітей один з одним, а також з іншими членами суспільства. Спілкування виступає в якості засобу передачі суспільного і культурного суспільства.

Сторони спілкування

Що являє собою структура спілкування? В даний час у спілкуванні виділяють три частини, які тісно пов’язані один з одним.

Комунікативна структура спілкування передбачає обмін інформацією між людьми. Безумовно, воно не зводиться тільки до передачі інформації, дане поняття значно ширше і глибше.

Інтерактивна сторона передбачає організацію зв’язку між людьми. Наприклад, потрібно узгодити дії, розподілити між людьми функції, переконати в чому-небудь співрозмовника.

Перцептивна сторона спілкування означає процес встановлення взаєморозуміння між співрозмовниками.

Спілкування є процесом взаємодії соціальних груп, людей, спільностей, який супроводжується обміном досвідом, інформацією, результатами діяльності.

Термінологія

Структура спілкування передбачає мету, зміст, характеризується певними засобами. Метою даного процесу є те, для чого люди вступають у спілкування.

Засобами спілкування вважають: слова, мова, погляд, інтонацію, жести, міміку, пози.

Його зміст становить інформація, що передається від однієї людини до іншої.

Етапи

Структура процесу спілкування припускає декілька ступенів:

  • Потреба в контактах.
  • Орієнтування в ситуації.
  • Аналіз особистості співрозмовника.
  • Планування змісту спілкування.
  • Вибір конкретних засобів, мовних фраз, які будуть використовуватися в діалозі.
  • Сприйняття і оцінка реакції співрозмовника, встановлення зворотного зв’язку.
  • Коригування методів, стилю, напрями спілкування.

Якщо порушується структура спілкування, то говорить людині складно домогтися поставленого ним завдання. Такі вміння називають » соціальним інтелектом, комунікабельністю.

Комунікативна компетентність

Це поняття та структура спілкування взаємопов’язані один з одним. Така компетентність розглядається у вигляді системи внутрішніх ресурсів, яка необхідна для створення ефективної системи внутрішніх ресурсів, які дозволять вибудовувати повноцінну спілкування у певному колі ситуацій міжособистісної дії.

Функції спілкування

Для того щоб проаналізувати різні сторони структури спілкування, зупинимося на його значущості:

  • інструментальну, згідно з якою вона виступає в якості соціального механізму управління для проведення дій, прийняття рішень;
  • експресивну, що дає партнерам можливість зрозуміти і виразити свої переживання;
  • комунікативну;
  • психотерапевтичну, що стосується спілкування, емоційного і фізичного здоров’я людини;
  • інтегративну, згідно якій спілкування є засобом об’єднання людей;
  • самовираження, тобто можливість особи демонструвати свій емоційний та інтелектуальний потенціал, індивідуальні здібності.

Стратегії спілкування

З’ясувавши, що таке функції та структура спілкування, зазначимо, що виділяють різні варіації спілкування:

  • закрите чи відкрите;
  • у вигляді монологу або діалогу;
  • особистісний (індивідуальне);
  • рольове.

Відкрите спілкування передбачає вміння чітко висловлювати свою позицію, вміти вислуховувати думки інших людей. При закритому спілкуванні співрозмовник не висловлює своєї точки зору, не може пояснити ставлення до досліджуваних в діалозі питань.

Виправдати подібний варіант можна в декількох випадках:

  • при наявності значної різниці в ступені предметної компетентності, безглуздя витрати сил і часу на підняття рівня «низької сторони» бесіди;
  • при недоцільність відкриття противнику своїх планів, почуттів.

Відкрита комунікація буде ефективною і результативною, якщо відбувається обмін задумами, думками.

Використання «масок»

Структура спілкування в психології пов’язана з різними видами спілкування. Наприклад, «контакт масок» передбачає закрите формальне спілкування, за якого відсутнє прагнення зрозуміти і враховувати специфічні особливості особистості співрозмовника.

У подібному діалозі застосовуються звичні «маски»: строгість, ввічливість, скромність, байдужість, співчутливість, а також набір стандартних фраз, які приховують справжні емоції. Даний тип спілкування часто використовують ті школярі, які мріють «відгородитися» від педагога, однокласників.

Ділове спілкування

Для того щоб між людьми виникало взаєморозуміння, необхідно враховувати психологічні та індивідуальні особливості співбесідників, прагнути до встановлення діалогу, прислухатися до думки іншої людини.

З’ясуємо, що собою являє структура і види спілкування, зазначимо, що найпоширенішим вважається ділової варіант діалогу. Якщо при примітивному спілкуванні співрозмовник розглядається у вигляді потрібного або непотрібного об’єкта контакту, то в діловому діалозі враховується характер, вік, специфіка особистості, настрою співрозмовника.

Все це спрямовано на досягнення визначеного результату, що є більш значущим, ніж особистісні непорозуміння.

Структура ділового спілкування містить наступні пункти (кодекс):

  • принцип кооперативності;
  • достатності інформації;
  • якості наданих відомостей;
  • доцільності;
  • вміння заради інтересів справи враховувати індивідуальні особливості співбесідника;
  • чіткості викладається думки.

Умови якісної взаємодії

Міжособистісні відносини є об’єктивно пережитим, різною мірою осознаваемыми зв’язками між співрозмовниками. В їх основі знаходяться різні емоційні стану контактуючих людей, їх психологічні особливості. Саме такі взаємини є складовою частиною спілкування.

У педагогіці термін «взаємодія» використовується в кількох значеннях. З одного боку, він необхідний для опису реальних контактів в ході спільної діяльності.

З іншого боку, саме з допомогою взаємодії можна охарактеризувати опис дій співрозмовників при соціальному контакті.

Фізичні, невербальні, вербальні відносини передбачають дію на цілі, мотиви, програми, рішення, тобто на компоненти діяльності партнера, в тому числі, стимуляцію і зміна поведінки.

Саме тому при оцінюванні поведінки різних індивідів у межах нормативної структури суспільного життя опускається схвалення, осуд, покарання, примус.

Соціальна педагогіка

У ній виділяють кілька варіантів взаємодії. У західних концепціях діалог розглядається на соціальному тлі. Для подолання такого недоліку російські психологи вважають взаємодію формою організації певної діяльності.

Мета психолого-соціального дослідження складається в оцінці включення всіх індивідів в загальний процес. Для аналізу «внеску» кожного учасника можна озброїтися певною схемою:

  • якщо учасник незалежно від інших вносить свою частину спільної праці, розглядається спільно-індивідуальна діяльність;
  • при послідовному виконанні кожним школярем загальної задачі, передбачається спільно-послідовна робота;
  • при одночасному взаємодії всіх учасників спостерігається спільно-взаємодіюча робота.

В даний час психологи використовують кілька різних визначень «спілкування», кожне з яких відкриває даний термін з певної сторони.

За змістом взаємодія може бути відмінним:

  • передача певної інформації;
  • сприйняття одне одного;
  • оцінка співрозмовниками один одного;
  • вплив партнерів;
  • управління спільною діяльністю.

В деяких джерелах виділяють додатково експресивну функцію педагогічного спілкування, спрямовану на взаємне переживання емоційних станів, а також соціальний контроль, пов’язаний з діяльністю і поведінкою.

При порушенні однією з функцій спілкування страждає. Саме тому при проведенні аналізу реальних взаємин у педагогіці спочатку проводиться діагностика функцій, далі розробляються заходи для їх корекції.

Комунікативна частина спілкування передбачає обмін інформацією між співрозмовниками. Розуміння між усіма учасниками педагогічного спілкування досягається тільки в тому разі, якщо:

  • сигнали йдуть від іншої людини;
  • передбачається інформація про результати діяльності;
  • відомості про ймовірне майбутнє.

З урахуванням вимог певного проміжку часу виступають на передній план різноманітні джерела інформації, відрізняється їх внутрішній зміст.

Дитина повинна відрізняти «хорошу» інформацію від негативних відомостей. Як впоратися з цим завданням? Цікавий варіант пояснення запропонував психолог Б. Ф. Поршнєв.

За результатами своїх досліджень, він дійшов висновку, що способом навіювання є мова. Психолог виділив три різновиди контрсутгенсии: авторитет, уникнення, нерозуміння.

Уникання передбачає ухилення від спілкування з партнером: дитина не слухає, він не уважний, не дивиться на педагога, відволікається від освітньої діяльності. Уникнення означає не просто відхід від прямого контакту, але
і ухилення від якихось обставин. Приміром, люди, які не хочуть, щоб їх рішення або думка впливала на співрозмовника, просто не є на зустріч.

Вплив авторитету полягає в тому, що, поділивши людей на авторитетних і протилежних їм особистостей, дитина довіряє одним, відмовляє іншим. Є багато підстав для присвоєння певного співрозмовнику авторитету: статусу, переваги.

Висновок

Серед різних варіантів спілкування в даний час актуальність представляє ділове співробітництво. Воно використовується не тільки на виробництві, але й в загальноосвітніх організаціях. Педагоги, які прагнуть до отримання максимальної результативності від своєї діяльності, що використовують в роботі різні методики, що сприяють взаємодії з учнями.

Всі люди мріють про те, щоб їх слухали, чули, розуміли. Тільки в разі зацікавленості всіх співрозмовників в ефективній комунікації можна долати психологічні бар’єри, активно керувати увагою аудиторії.

Після введення у вітчизняні освітні установи федеральних державних стандартів другого покоління педагоги почали використовувати інноваційні методики, спрямовані на встановлення взаємовідносин зі школярами. Дитина розглядається як повноцінного партнера, який має право на озвучення в діалозі з вчителем своєї точки зору з даного питання.