Синдром запястного каналу: симптоми і методи лікування

Синдром зап’ястного каналу — це захворювання, яке супроводжується сильними болями в пальцях і відчуттям оніміння. Це дуже поширена патологія. У групу ризику входять люди, чия праця пов’язана з монотонними і швидкими рухами пальців. Це професійне захворювання людей, які багато працюють за комп’ютером. Такою патологією нерідко страждають секретарі та оператори ПК. Це досить серйозна хвороба, при якій порушується працездатність і сон пацієнта. Інша назва цієї недуги — тунельний синдром зап’ястя або синдром карпального каналу.

Патогенез захворювання

Серединний нерв забезпечує рухи у верхніх кінцівках. Він починається в області плеча, проходить через всю руку, а в зап’ястному каналі розгалужується. Цей відділ периферичної нервової системи відповідає за згинання і розгинання м’язів, рух пальців і обертання пензлем. Якщо зап’ястний канал звужений, то серединний нерв виявляється здавленим між кістками і м’язами. З-за цього виникає больовий синдром та відчуття оніміння.

Причини патології

Що викликає звуження зап’ястного каналу, при якому відбувається защемлення нерва? Найпоширенішими причинами тунельного синдрому зап’ястного каналу є такі види діяльності, які пов’язані з швидкими, частими і одноманітними рухами кистю і пальцями. Цього захворювання дуже схильні люди, які багато працюють за комп’ютером, а також швачки і музиканти. В результаті посиленого навантаження на кисть і пальці виникає запалення сухожиль. Із-за набряку тканин зап’ястний канал стає більш вузьким, а нерв здавлюється.

Проте тривала робота за комп’ютером не завжди призводить до синдрому зап’ястного каналу. Для виникнення захворювання необхідні додаткові фактори. Цією патологією частіше страждають жінки і люди з надлишковою масою тіла. У таких категорій пацієнтів зап’ястний канал більш вузький.

Існують і інші причини, що сприяють звуженню каналу зап’ястя і защемлення нерва:

  • Артрити. При запаленні тканини суглобів зап’ястя набрякають і здавлюють нерв.
  • Травми рук. Удари і розтягування теж супроводжуються запальною реакцією і набряком. При переломах може виникнути защемлення нерва кістковими уламками. Тунельний синдром зап’ястного каналу нерідко з’являється після неякісно зробленого вправлення вивиху.
  • Затримка води в організмі. Таке явище спостерігається при вагітності, хворобах нирок і щитовидної залози, а також при клімаксі. Поява набряків з-за надлишку рідини сприяє здавлення нерва в каналі зап’ястя.
  • Тендовагініт. Це запалення сухожиль зап’ястя. Патологія може бути викликана бактеріями або напругою м’язів рук. При запаленні просвіт каналу звужується з-за набряку сухожиль.
  • Цукровий діабет. При цій хворобі відбувається важке порушення обміну речовин. В результаті погіршується харчування серединного нерва. Виникає запалення неінфекційного характеру. Це призводить до розбухання нерва і його здавлення в просвіті зап’ястя.
  • Акромегалія — порушення функції гіпофіза, при якому у дорослих людей виробляється надмірна кількість гормону росту. У хворих розростаються кисті, що призводить до здавлення нерва кістками.
  • Крім цього, існує генетична схильність до виникнення синдрому зап’ястного каналу. У деяких людей зап’ястний канал в перерізі має квадратну форму. Це вроджена анатомічна особливість. Може також відмічатися знижена секреція мастила сухожиль. При наявності додаткових несприятливих факторів, наприклад при довгій роботі за комп’ютером, такі люди мають підвищений ризик захворювання.

    Симптоматика

    Провідним симптомом синдрому зап’ястного каналу є біль у пальцях. Вона виникає в нічний час і порушує сон пацієнта. Щоб зменшити неприємні відчуття людина струшує кисть. Такі рухи стимулюють кровообіг і на якийсь час стан поліпшується. Однак незабаром больовий синдром повертається.

    Болі носять колючий або пекучий характер. Вони локалізуються не в суглобах, а розподіляються по всьому пальця. По мірі прогресування захворювання, неприємні відчуття виникають не тільки вночі, але і вдень. Через різку хворобливості людині стає важко здійснювати рухи пальцями.

    У запущених випадках больові відчуття виникають не тільки в пальцях, але і у всій кисті, іррадіюючи в лікоть.

    Іншим важливим клінічним ознакою хвороби є оніміння і поколювання. На початку патології такий симптом виникає тільки вранці, відразу після пробудження. Надалі ця ознака з’являється і вдень при будь-якому навантаженні на пальці та кисть. Людині стає важко тримати в руках книгу або трубку телефону. При поїздках в транспорті хворий не може триматися за поручень. Оніміння виникає вже через 2-3 хвилини навіть при невеликих зусиллях. Такий симптом пов’язаний з порушенням іннервації пальців і кисті через здавлювання судин.

    Хворий не може тримати в руках дрібні предмети. Пальці втрачають м’язову силу. Руху ними стають незграбними і неточними. У запущених випадках відбувається атрофія м’язів і деформація кисті.

    Шкіра пальців втрачає чутливість. Пацієнти не відчувають дотиків і навіть уколов. Оніміння посилюється при перепадах температур, в умовах холоду або спеки. Відзначається блідий колір шкіри ураженої кисті.

    Діагностика

    Виявленням симптомів та лікування синдрому зап’ястного каналу займається невропатолог або ревматолог. Діагностика захворювання починається з проведення спеціальних тестів:

  • Проба з манжетою для вимірювання артеріального тиску. Лікар одягає на руку хворого манжету і нагнітає в неї повітря. Якщо нерв здавлений, то з’являються неприємні відчуття в пальцях.
  • Тест Тінеля. Лікар стукає пальцями по самій вузькій частині каналу зап’ястя. При наявності патології хворий відчуває поколювання в кисті.
  • Тест з піднятими руками. Пацієнт піднімає їх над головою і утримує близько хвилини. У хворих при цьому наголошується оніміння і поколювання.
  • Проба зі згинанням кисті. Лікар пропонує пацієнту зігнути її і тримати в цьому положенні близько хвилини. При цьому посилюється біль, з’являється оніміння і печіння.
  • Такі тести людина може провести і в домашніх умовах. Якщо при їх виконанні з’являється оніміння і поколювання, то це повинно служити приводом для звернення до лікаря.

    При синдромі зап’ястного каналу симптоми можуть нагадувати прояви шийного остеохондрозу або грижі хребта. З метою диференціальної діагностики призначають такі обстеження:

  • Электронейромиографию. Це дослідження визначає швидкість проходження імпульсу в нервах і електричну активність мускулатури. При патології відзначається ослаблення м’язів кисті і повільне проходження імпульсу. Електронейроміографія дозволяє визначити початкову стадію хвороби.
  • Магнітно-ядерної томографію. Метод дозволяє визначити величину каналу зап’ястя і його співвідношення із серединним нервом.
  • Рентген. Це дослідження призначають, якщо синдром зап’ястного каналу виник після перелому. Рентген також може показати вроджені деформації зап’ястя.
  • Ультразвукову діагностику. За допомогою цього методу можна визначити ширину серединного нерва.
  • На підставі проведених тестів та інструментальних методів дослідження лікар ставить діагноз. Однак необхідно виявити причину патології. З цією метою призначають аналіз крові на цукор та гормони щитовидної залози, що допоможе виявити діабет та гіпотиреоз, які нерідко провокують розвиток здавлювання нерва. Якщо у пацієнта спостерігаються набряки обличчя або кінцівок, то необхідно виключити або підтвердити патології нирок. З цією метою призначають аналіз сечі. Якщо тунельний синдром супроводжується болем у суглобах, то проводять дослідження на ревматоїдні проби.

    Медикаментозна терапія

    Як лікувати синдром зап’ястного каналу? Щоб терапія була ефективною, необхідно створити щадний режим для ураженої кінцівки. Потрібно знизити навантаження на кисть, а також на термін не менше 2 тижнів відмовитися від роботи, пов’язаної з вчиненням частих і однотипних рухів. Корисно носити спеціальні ортопедичні фіксатори для хворої кисті (ортези). Вони знижують амплітуду рухів і запобігають загостренню.

    Лікування синдрому зап’ястного каналу починають з призначення нестероїдних ліків протизапальної дії. Вони зменшують синтез простагландинів. В результаті зменшується запалення, знімається біль і набряк тканин. На першому етапі патології препарати вводять внутрішньом’язово та внутрішньовенно. Після поліпшення стану ліки приймають у таблетованій формі. Призначають наступні медикаменти:

    • «Диклофенак»;
    • «Моваліс»;
    • «Ксефокам»;
    • «Наклофен»;
    • «Аэртал».

    У більш важких випадках лікування доповнюють кортикостероїдними гормонами:

    • «Метипред»;
    • «Гідрокортизон»;
    • «Преднізолон».

    Ці препарати швидко і ефективно знімають біль і набряк. Однак кортикостероїди негативно впливають на ШКТ та імунну систему. Тому такі ліки призначають короткими курсами.

    Для поліпшення кровообігу та усунення оніміння кисті застосовують такі судинорозширювальні препарати:

    • «Трентал»;
    • «Ангиофлюкс»;
    • «Нікотинова кислота».

    Їх призначають в ін’єкціях чи таблетках. Велику роль в лікуванні синдрому зап’ястного каналу грає вітамінотерапія. Це сприяє поліпшенню стану серединного нерва. Призначають вітаміни групи В (препарат «Нейробион» і «Мільгамма»). У гострий період хвороби ліки вводять внутрішньом’язово. Після зменшення болю, печіння і оніміння вживають вітаміни в таблетках.

    Якщо синдром зап’ястного каналу викликаний затримкою рідини в організмі, то показано сечогінні ліки:

    • «Верошпірон»;
    • «Фуросемід»;
    • «Діакарб».

    У деяких випадках для зниження болю і поліпшення нічного сну призначають антидепресанти («Венлафаксин», «Дулоксетин») і протисудомні засоби («Прегабалин»). Однак ці ліки не є препаратами першого вибору. Їх застосовують в період, коли гострі болі вже куповані.

    Місцеві засоби

    При лікуванні тунельного синдрому зап’ястного каналу для купірування болю застосовують місцеві препарати для нанесення на шкіру. Це мазі і гелі на основі нестероїдних протизапальних компонентів:

    • «Диклофенак»;
    • «Вольтарен»;
    • «Раптен»;
    • «Клодифен».

    Якщо больовий синдром сильно виражений, то призначають лікування методом блокад. Це швидкий і ефективний спосіб купірування печії та болю. За допомогою шприца з довгою тонкою голкою ліки вводяться безпосередньо в карпальний канал. Зазвичай використовують суміш кортикостероїдів («Гідрокортизон», «Дипроспан») з анестетиками («Лідокаїн», «Новокаїн»).

    Цей метод призводить до швидкого зникнення всіх проявів синдрому зап’ястного каналу. Відгуки про блокадах свідчать, що знеболюючий ефект настає через 1-2 доби після уколу. При необхідності ін’єкції повторюють ще 2 рази з перервою 14 днів. Слід звернути увагу на те, що в перші години після блокади можливе невелике посилення болю. Однак дуже скоро всі неприємні відчуття зникають.

    Інші процедури

    Фізіотерапію застосовують як в період медикаментозного лікування тунельного синдрому зап’ястного каналу, так і під час відновлення після операції. Призначають такі види процедур:

  • Ультрафонофорез. За допомогою ультразвукових хвиль в організм вводяться знеболюючі і протизапальні ліки. Ці засоби наносяться на шкіру в ділянці ураження. Потім за допомогою апарату подається ультразвук, який сприяє глибокому проникненню ліків. Зазвичай для поліпшення стану потрібно близько 8-12 процедур. При необхідності лікування повторюють через кілька місяців.
  • Ударно-хвильова терапія. Це один з найбільш ефективних методів лікування тунельного синдрому. На уражене місце впливають за допомогою інфразвуку. Це покращує кровообіг, зменшує біль і знімає оніміння. Після проведення 5-7 сеансів у більшості пацієнтів настає значне полегшення. Застосування ударно-хвильової терапії допомогло багатьом хворим уникнути операції.
  • Хірургічне лікування

    Операція при синдромі зап’ястного каналу показана в тих випадках, коли консервативна терапія не дає результатів. Лікарі рекомендують хірургічне втручання, якщо у хворого не відзначається поліпшення протягом 6 місяців.

    Під час операції розсікають зв’язку зап’ястного каналу. Хірургічне лікування здійснюють двома способами:

  • Відкритим методом. На зап’ясті пацієнта роблять невеликий розріз. Через нього січуть зв’язку.
  • Ендоскопічним методом. Робиться два маленьких надрізу: на долоні і на зап’ясті. В один із них поміщають прилад для спостереження — ендоскоп, а через інший проводять висічення зв’язки.
  • Після операції зап’ясті фіксують на кілька днів гіпсом. В період відновлення призначають сеанси фізіотерапії. Необхідно також робити лікувальну гімнастику для пальців. Хворому рекомендується на час змінити роботу, якщо вона пов’язана з навантаженням на кисть.

    Хірургічне втручання радикально позбавляє від всіх проявів синдрому зап’ястного каналу. Відгуки про операції свідчать про те, що через 3 місяці після неї відновлюється велика частина функцій кисті. А через півроку людина може повернутися до своєї колишньої трудової діяльності. Однак якщо у відновний період не дотримуватися щадний режим, то можливий рецидив захворювання.

    Народні засоби

    Лікування тунельного синдрому зап’ястного каналу в домашніх умовах не може замінити медикаментозну терапію. Позбутися від цього захворювання одними тільки народними засобами неможливо. Тим не менш домашні засоби можуть бути хорошим доповненням до основного лікування.

    Рекомендуються наступні рецепти:

  • Відвар брусничних листя. 1 столову ложку сухої сировини поміщають в 250 мл води. Склад ставлять на вогонь і кип’ятять на слабкому полум’ї протягом 15 хвилин. Потім відвар проціджують. Отриманий засіб п’ють маленькими ковтками 4-5 разів на день. Відвар листя брусниці має протизапальні властивості, він здатний зменшувати біль і набряк.
  • Склад з перцю чилі і соняшникової олії. Беруть 50 г перцю і 0,5 л олії. Інгредієнти змішують і варять на слабкому вогні 30 хвилин. Потім склад охолоджують. Його втирають в область ураженої зап’ястя 1 раз в день.
  • Засіб з нашатирю, камфори і солі. Потрібно взяти столову ложку солі, 50 г нашатирного спирту і 10 г камфорного спирту. Інгредієнти розчиняють в 1 літрі води. Отриманим засобом протирають уражені місця. Це допомагає зменшити біль і оніміння.
  • Лікування синдрому зап’ястного каналу в домашніх умовах необхідно узгоджувати з лікарем. Тільки фахівець може врахувати всі можливі свідчення і протипоказання. Важливо пам’ятати, що рослинні компоненти можуть викликати алергічну реакцію.

    Профілактика

    Щоб запобігти захворюванню, потрібно дотримуватися правил роботи за комп’ютером. Свою працю необхідно організувати таким чином, щоб знизити навантаження на кисть і пальці. Для цього потрібно дотримуватися таких рекомендацій:

  • Під час користування комп’ютерною мишею треба намагатися тримати пензель не в зігнутому, а в прямому положенні. Якщо є можливість, то краще користуватися тачпадом.
  • Потрібно підбирати зручну клавіатуру, це знизить навантаження на пальці.
  • Корисно придбати спеціальний килимок для миші з опорою для зап’ясть.
  • Періодично необхідно влаштовувати перерви в роботі, під час яких робити гімнастику для пальців.
  • Крім цього, потрібно стежити за своїм здоров’ям і вчасно лікувати травми зап’ястя, ендокринні патології і артрити. Ці захворювання можуть спровокувати защемлення серединного нерва. Тунельний синдром може істотно знизити працездатність людини. Цю патологію легше запобігти, ніж лікувати.