Сюжетно-рольові ігри для дітей: теми, мети, атрибути

Останнім часом батьки часто стурбовані питанням раннього навчання дітей. У великій пошані дидактичні ігри, розвиваючі іграшки. Однорічного малюка знайомлять з алфавітом, трирічного спонукають вирішувати задачки і складати склади. При цьому батьки не вчать своїх малюків грати в магазин, «дочки-матері», лікарню. Сюжетно-рольові ігри в дитячому саду часто будуються за типом навчального заняття, що відбиває інтерес до них. Все це призводить до збіднення особистості дитини.

Визначення

Дітям властиво бажання скоріше вирости і разом з дорослими брати активну участь у суспільному житті. В силу віку вони поки не можуть самі пекти торти, няньчити малюків, водити машину або літати в космос. Протиріччя дозволяється через участь у дитячих сюжетно-рольових іграх.

В їх центрі — вигадана ситуація. Сюжети ігор дуже різноманітні: це і візит в салон краси, і політ на Місяць, і порятунок світу Людиною-павуком. Дитина бере на себе роль певного персонажа і діє від його імені. Найчастіше малюки перетворюються на дорослих чи улюблених героїв. При цьому гравцям доводиться домовлятися між собою, діяти у відповідності з ролями (мама і малюки, лиходій і герой, лікар і пацієнт).

Розвиваючий чинник

Як ми бачимо, мета сюжетно-рольової гри, яку неусвідомлено переслідують дітлахи, — моделювання соціальних відносин. Вживаючись у роль, діти вчаться регулювати свою поведінку у відповідності з правилами суспільства, координувати дії з іншими гравцями. Все це знадобиться їм для подальшого навчання у школі. Дитина відчуває себе активним особою, яка може вплинути на навколишню дійсність.

При цьому бурхливо розвивається уява. Діти використовують паличку замість ложки, споруджують машину зі стільців і самі складають захоплюючий сюжет. Гра дозволяє вийти за рамки повсякденності, творчо переробити отриманий досвід. Для цього доводиться задіяти наявні знання, вирішувати виниклі у персонажів проблеми, словесно виражати свою думку, домовлятися, переживати багату палітру емоцій. Саме через такі ігри відбувається всебічний розвиток дошкільника.

Сюжетно-рольові ігри в ДНЗ

Сьогодні батьки активно займаються інтелектуальним розвитком дітей, приділяючи мало часу аналізу відносин між людьми. Тому ігри сучасних дітлахів часто засновані на сюжетах мультфільмів або комп’ютерних ігор. Вони відтворюють простий набір дій (наприклад, бійка черепашок-ніндзя або фей Вінкс). Відносини між дійовими персонажами примітивні. Життя дорослих у грі представлена невеликим набором ситуацій: «Лікарня», «Перукарня», «Магазин», «Сім’я».

Виправити це становище може вихователь дитячого садка. Сюжетно-рольовим іграм з ФГОС повинно відводитися одне з провідних місць в освітньому процесі. При цьому важливо дотримуватися наступні принципи:

  • Вихователь перетворюється на рівноправного партнера по іграх.
  • Цю роль він виконує постійно, по мірі дорослішання дітей ускладнюючи сюжет, розширюючи їх уявлення про навколишній світ.
  • Необхідно з самого початку орієнтувати дітей не тільки на відтворення дій, але і на сенс, стосунки між персонажами.

Керівництво грою

Вже доведено, що уміння грати не виникає у дитини спонтанно. Тому так важлива роль вихователя при організації сюжетно-рольових ігор у дитячому садку.

Насамперед, він повинен познайомити дітлахів з навколишньою дійсністю. Гра в кухаря буде набагато цікавіше після екскурсії на кухню, приводом для гри в полярників може стати прочитання книг про Північному полюсі. Потім готуються необхідні атрибути, нерідко із залученням до цього самих дітей.

Організовуючи гру в молодших групах, педагог бере ініціативу на себе. Він продумує сюжет, розподіляє ролі між вихованцями, сам перетворюється на одного з ключових персонажів. Однак, якщо так відбувається кожного разу, дитяча ініціатива, вільна творчість гасяться.

Тому важливо створити умови для виникнення самостійних ігор. Щоб сприяти цьому, педагог через деякий передає свою роль одного з вихованців. Або пропонує проблемну ситуацію, знайти вихід з якої діти повинні самостійно.

Класифікація

У педагогіці виділяють п’ять видів сюжетно-рольових ігор у дошкільному віці. До них відносяться:

  • Побутові гри, що відтворюють сімейні стосунки (приготування обіду, день народження дитини, купання ляльки).
  • Громадські ігри, пов’язані з професійною діяльністю людей (школа, політ на літаку, будівництво будинку).
  • Патріотичні ігри, коли діти уявляють себе учасниками війни або відважними космонавтами.
  • Ігри, в основу яких лягає сюжет казки або мультфільму.
  • Режисерські ігри, коли дитина придумує історію і грає кілька ролей одночасно за допомогою іграшок.
  • Визначаємося зі сценарієм

    Вибір сюжету багато в чому залежить від схильностей та інтересів дітей. Педагог заздалегідь готується до гри, в цьому йому допоможе складання плану-конспекту. Зазвичай він має наступну структуру:

    • Обрана тема, вік дошкільнят.
    • Цілі та завдання, які будуть вирішені в процесі гри.
    • Необхідні атрибути.
    • Ролі і дії, пов’язані з ними. Наприклад, відвідувачі кафе роблять замовлення, обідають, спілкуються, розплачуються перед відходом. Адміністратор зустрічає і розсаджує їх, керує персоналом. Офіціант приймає замовлення, передає їх на кухню, розносить їжу і збирає гроші. Кухарі готують страви, передають їх офіціантові.
    • Можливі діалоги між персонажами. Важливо, щоб діти вчилися ввічливо розмовляти, культурно вести себе в громадських місцях.
    • Приблизний план сюжетно-рольової гри. Він повинен бути цікавим дітям і допускати внесення змін. Так, в кафе можна організувати ігрову зону для відвідувачів з дітьми, запросити музикантів.

    Атрибути

    Доктор потрібні інструменти і білий халат, кухареві — посуд, шоферу — автомобіль. Правильно організоване середовище в групі сприяє розвитку дитячої гри. Вихователю слід запастися атрибутами для сюжетно-рольових ігор:

    • Готовими наборами лікаря, касира, слюсаря і т. д.
    • Викидними матеріалом: зламаними приладами, коробками і банками від продуктів, пляшечками з-під ліків, флаконами з-під кремів, масок, шампунів. Все це згодиться для ігор в будиночок, аптеку, магазин, салон краси.
    • Саморобними предметами. Мікрохвильова піч з коробок, тістечка з поролонових губок, вудки із прутів… Такі атрибути для сюжетно-рольових ігор старші дошкільнята можуть виготовити своїми руками.
    • Костюмами продавців, поліцейських, перукарів і моряків. Їх можна зробити зі старих сорочок або викроїти накидки з підкладкової тканини. Остаточно прояснить приналежність костюма відповідний напис або символічне зображення професії.
    • Масками, справжніми і саморобними, коронами, головними уборами, хустками.

    Чим молодше діти, тим більше атрибутів їм потрібно для гри. Старші дошкільнята здатні самі проявити фантазію і знайти предмети-заступники.

    Ясельна група

    Діти раннього віку тільки вчаться маніпулювати іграшками. Організація сюжетно-рольової гри поки неможлива, так як малюки не вміють взаємодіяти один з одним. Протягом першого півріччя вихователь вчить їх виготовляти прості ігрові дії: качати ляльку, катати машину, годувати ведмедика. При цьому активно використовуються предмети-заступники: брусок замість праски, шматочки паперу замість каші. Ігри передбачають задіяння однієї дитини або групи малюків, кожен з яких виконує однакову дію.

    З другого півріччя педагог вчить вибудовувати ланцюжки з двох-трьох ситуацій: ляльку треба погодувати, а потім заколисати і укласти в ліжечко. Спочатку він сам програє сюжет на очах дітей. Потім, погодувавши ляльку, просить одного з малюків заколисати її, а іншого — віднести в ліжко і вкрити ковдрою. Всі дії повинні бути добре знайомі дітлахам з власного досвіду.

    Молодша група

    Приблизно з 2,5 років з’являються зачатки сюжетно-рольової гри. Метою малюка стає відтворення дій певного персонажа (мами, доктора). При цьому він ще не позначає свою роль словесно. На цьому етапі важливою є цілеспрямована робота педагога.

    Увагу дітлахів за звичкою прикута до предметів: вони захоплено перев’язують руку хворому, ставлять градусник. Дорослий повинен переорієнтувати їх на взаємодію з партнером по грі. З цією метою використовується мінімум іграшок, щоб вони не відволікали увагу. Для вживання в потрібну роль широко застосовуються спеціальні костюми, маски. Дорослий спочатку сам стає партнером дитини, спонукає його вступити в діалог, а потім поступається своє місце іншій дитині.

    До чотирьох років діти вже усвідомлено приймають на себе ту чи іншу роль, будують прості діалоги з однолітками, виконують специфічні для свого персонажа дії. Сюжети ігор беруться з життєвого досвіду малюків: поїздка на машині, похід в гості, відвідування лікаря, купівля продуктів у магазині.

    Середня група

    У віці 4-5 років діти освоюють сюжетно-рольові ігри з кількома персонажами, вчаться орієнтуватися у відносинах між ними. Бажано, щоб сюжет припускав наявність одного головного героя (наприклад, ветеринара) і 2-3 другорядних (медсестра, господарі тварин, аптекар, що продає виписані ліки).

    Відмінно, якщо персонажів більше, ніж дітей. Тоді по ходу гри їм доведеться змінювати свою поведінку, зображуючи те матроса, то водолаза. В кінці можна ввести ще одну роль, аналогічну основній. Так, якщо обігрується подорож на кораблі, можна організувати зустріч з проплывающим повз судном. Капітани розповідатимуть одне одному про свої пригоди, а діти глибше усвідомлюють взаємовідносини різних ролей.

    Улюбленими іграми цього віку залишаються «Лікарня», «Магазин». Однак педагог повинен розширювати досвід дітей, знайомити їх з новими ситуаціями: «Швидка допомога», візит в зоопарк, екскурсія по місту, відвідування театру. Сюжет не продумується вихователем заздалегідь, а розвивається за законами імпровізації.

    Сюжетно-рольова гра старших групах

    Згідно з нормами, п’ятирічні діти повинні самі виступати ініціаторами ігор на різні теми. Причому сюжети беруться як з власного досвіду, так і з книг, фільмів. Дошкільнята перетворюються в піратів, підкорюють Марс, вирушають у навколосвітню подорож. Вони глибоко вживаються в роль, переживають ті ж емоції, що і їх персонажі. Перед грою самостійно домовляються про сюжет, розподіляють ролі. У цьому випадку вихователь повинен перетворитися в зацікавленого спостерігача.

    Однак сучасним дітям важко піднятися на такий рівень гри. Часто вони відтворюють одні і ті ж знайомі схеми, запозичені з телевізійних передач. Сюжетно-рольові ігри в старших групах відірвані від реальності, містять багато агресії. І тут потрібна планомірна робота вихователя по збагаченню дитячого досвіду.

    Діємо з розумом

    Якщо ігри старших дошкільників бідні за змістом, причин тут дві: нерозвинене уяву і недолік знань. Тому вихователю необхідно розширювати уявлення дітей про навколишній світ через читання книг, перегляд мультфільмів, екскурсії, зустрічі з представниками різних професій.

    Щоб діти швидше включилися в нову сюжетно-рольову гру, разом з ними готується група, створюються макети корабля, будинки, ракети. Важливо з самого початку задати тон, запропонувати дітям цікаву ігрову ситуацію. Ключові ролі краще роздати дітлахам з багатою фантазією. Під час ігор вихователь не повинен називати реальні імена дітей, всі вказівки і зауваження робляться з урахуванням обраного сюжету. Сам він незабаром виходить з гри, втручаючись у двох випадках:

    • При виникненні конфлікту.
    • При згасання інтересу до гри. В цьому випадку можна запропонувати несподіваний поворот сюжету (на корабель напав величезний спрут) або ввести нового персонажа (в перукарню приходить Баба-яга).

    Завдання дорослих — не допустити зникнення з життя дітей сюжетно-рольової гри. Адже саме через неї відбувається соціалізації дитини, розвиваються уява, вміння регулювати свою поведінку відповідно до виконуваної роллю.