Таємниці радянських мультиків. Як звали мишей з Кота Леопольда?

В честь цього мультика, який, безперечно, обожнювали радянські дітлахи і з задоволенням дивляться сьогоднішні малюки, була випущена спеціальна монета. Правда, не у нас, а на островах Кука. Монета була срібною, її номінал — два долари (причому, у колекціонерів її можна купити аж за 140 доларів). А ось зображені на ній герої улюбленого мультфільму — кіт Леопольд і миші. Як звали мишей з «Кота Леопольда»? Адже всі глядачі знають, що вони є, а їх імена залишилися за кадром.

Історія персонажів

«Пригоди кота Леопольда» – радянський мультфільм, який знайомий декільком поколінням дівчаток, хлопчиків і їх батькам. Якщо говорити коротко, це історія про пригоди дуже інтелігентного рудого котика і двох непосидючих мишок, які весь час намагаються доставити коту неприємності.

Мультсеріал складається з одинадцяти серій. Екранними батьками мультика про дружбу і мирне співіснування стали Аркадій Хайт і Анатолій Рєзніков. Дебютна серія вийшла на екрани 43 роки тому, в 1975-м.

Досить проста сюжетна лінія мультика підкорила серця радянських малюків. У кожному епізоді описувалися повчальні епізоди з життя доброго кота.

Схожість і відмінність з подібними персонажами. «Том і Джеррі»

Любителі мультфільмів могли відзначити подібність радянських мишок з мишеням Джеррі з американського мультсеріалу «Том і Джері». І наші, радянські миші, і закордонний мишеня однаково шкодять котам. Точно так же тікають від них, на ходу придумуючи нові витівки і капості.

Тут треба уточнити, що в характерах порівнюваних мишок є певні відмінності. Мишка Джері в кожній серії мстить Того за те, що сірий кіт хоче її з’їсти. Наші мишки (як звуть мишей з мультика «Кіт Леопольд» ми дізнаємося трохи пізніше) постійно провокують Леопольда. Закликають його до сварки і весь час називають «подлим трусом».

Схожість і відмінність з подібними персонажами. Містер Грабовський

Перш ніж дізнатися, як звали мишей з мультфільму «Кіт Леопольд», давайте розглянемо схожість персонажів з ще одним закордонним твором. З упевненістю можна сказати, що головні шкідники доброго рудого кота Леопольда схожі на мишок з ще одного чудового угорсько-німецько-канадського мультика «Пастка для котів». Він вийшов на кілька років пізніше — в 1986-му, але теж встиг завоювати велику аудиторію глядачів. Наші мишки також люблять вбиратися в одяг, а сірий мишеня в декількох серіях з’являється в кепці. Але подібність на цьому закінчується. Бо наші — біла і сіра мишки — є безобразниками зі стажем, а герої мультика «Пастка для котів» на чолі з мишкою – агентом організації «Интермышь» Ніком Грабовським – намагаються врятувати свій мишачий рід, який намагаються знищити коти.

Самий добрий кіт Радянського Союзу

Центральне дійові особи цього мультсеріалу — порядна і дуже вихований кіт з досить естетичним ім’ям Леопольд. Він завжди дуже охайно одягнений, на шиї у нього пишний бант. Котик ходить по будинку в тапочках, завжди висловлюється дуже просто, але гарно. На відміну від вовка з «Ну, постривай!», він не п’є, не курить, говорить тихо і скромно. Леопольд охайний і гостинний.

Він завжди вирішує проблеми мирно, закликаючи білу і сіру мишей дружно жити і не шкодити один одному. Кіт добродушний і миролюбний, він прощає образливі мишачі витівки, навіть приходить на виручку задиристим мышатам.

Між іншим, як звали мишей з «Кота Леопольда», цікавило не тільки самих маленьких, але і більш дорослих шанувальників мультика. Деякі глядачі визнали котика кілька безвольним, бо частенько підступи мишенят були дуже образливими. Творці цього проекту, в спробі заступитися за милого котика, придумали серію, в якій він отримує ліки «Озверін», щоб мати можливість дати маленьким хвостатим кривдникам відкоша. Але характер його такий, що не дає можливості йти на грубість, тому шкідливі мишенята залишаються цілі. Глядачі розуміють, що можна розтопити будь-яке серце терпінням і добрим ставленням.

Шкідливі миші

Антиподи такого позитивного кота в цьому мультику — двоє мишенят. І все-таки, як звали мишей з «Кота Леопольда» — Сірий і Білий або Товстий і Тонкий? Це дійсно цікаве питання. Так от, білого мишеняти кличуть Митя, а сірого — Мотя. Так, такі вже у мишенят імена. Правда, вони залишилися тільки в сценарії до мультику. У телевізійній картині хвостаті бешкетники залишилися безіменними.

Тепер відомо, як звали мишей з «Кота Леопольда». І хоча ці імена є мультяшні, чому-то в самому мультику вони якось не прижилися. Мишенят так і продовжували називати — за кольором шерсті або по статурі.

Від підступів до вибачень

Як звуть мишей з «Кота Леопольда», ми тепер знаємо. Саме Митя і Мотя протягом усіх серій мультфільму є самими справжніми хуліганами (правда, маленькими), у яких в запасі дуже багато різних капостей. І все ж, вони дуже милі. Маленькі глядачі, мабуть, досі впевнені, що миші можуть виправитися і стати добрішим. Та й фрази Міті і Моті давно стали крилатими. Хто не пам’ятає: «Це ми — мышицы…» і «Леопольд, виходь, підлий боягуз!»?

Пухнасті хулігани чомусь налаштовані проти милого рудого кота, приймаючи його скромність, порядність і вихованість за звичайну боягузтво. У кожній серії мишенята намагаються дошкулити Леопольду, а в підсумку обов’язково розкаюються і просять прощення.

Чи є користь від мультика?

Ті глядачі, які дуже уважно дивилися мультфільм, не могли не звернути уваги на те, що дві перші серії мультфільму разюче відрізняються від решти. Все це з-за того, що їх робили використовуючи техніку перекладання: елементи декорацій і фрагменти тіл героїв пригод спочатку вирізали з кольорового паперу, а потім поступово пересували на мікроскопічне відстань після кожного кадру, розмістивши, попередньо на склі. Так виходив ефект анімації. А ось з третьої серії були вже мальовані мультфільми.

У Радянському Союзі в сімдесятих роках проголошували ідею миру в усьому світі. А такий мультсеріал якраз їй і відповідав. Перша серія, яку побачили глядачі, називалася «Помста кота Леопольда», а друга — «Леопольд і золота рибка».Ім’я мишей з «Кота Леопольда» так і не з’явилися ні разу «в ефірі» — у цих серіях, ні в інших.

Хоч в цьому мультфільмі явно присутня класична моральна основа, художня рада студії «Союз» не відразу схвалив цей проект. У 1975 році відбулася прем’єра мультфільму, після чого його заборонили, формулюючи пацифістськими настроями і антирадянськими поглядами.

Голова художньої ради Жданова була дещо збентежена тим, що кіт не може ніяк розібратися з дрібними гризунами. Але творці вирішили не кидати проект і були абсолютно праві. З вісімдесятих років минулого століття, незвичайну історію про кота-інтелігента і мишках-хуліганів транслювали по передовим каналах країни. Глядачі були в захваті від нових героїв: дітлахи з цікавістю спостерігали, як розвиваються відносини кота і мишок, а батьки були вдячні за такий проект, який озвучував виховні засади. Отриманий успіх сприяв мотивації авторів візуалізувати нові ідеї.

Цікаві факти про мультику

За дванадцять років — з 1975 по 1987 роки — було випущено одинадцять мультфільмів про пригоди заклятих друзів. У них розповідалося про пошуки скарбу, купівлі телевізора, дні народження Леопольда, його прогулянці, про літо, проведеному в компанії з мишами, про придбання автомобіля, похід в поліклініку, інтерв’ю з котом і польоти уві сні і наяву.

Через кілька років студією «Союз» було випущено ще чотири серії про нові пригоди улюблених персонажів. У новому сезоні було якісне зображення, а ось смислове навантаження залишилася такою ж. Називалося все це «Повернення кота Леопольда».

Неможливо обійти увагою і озвучення мульсериала. Все це досить цікаво. Першу серію почав озвучувати Андрій Миронов. З них почали домовлятися і про озвучку другої серії, але він раптово захворів. Тому над озвученням другої серії працював Геннадій Хазанов. З третьої серії і до кінця свій голос подарував персонажам Олександр Калягін. А ось в «Інтерв’ю кота Леопольда» знову звучав голос Миронова.

Тепер, коли стало відомо, як звали мишей з «Кота Леопольда», можливо, сьогоднішні малюки будуть ще з більшим інтересом переглядати цей добрий і цікавий мультик, так само, як і їхні батьки колись, переживаючи всі його пригоди героїв.