Територіальна підвідомчість справ про адміністративні правопорушення

За всі свої вчинки, особливо протиправні, слід відповідати. Як свідчить загальновідома прислів’я, «незнання законів не звільняє від відповідальності».

Однак існує такий термін, як підвідомчість будь-якого проступку, яка передбачає цілу масу нюансів, що належать до його розгляду.

Підвідомчість справ: загальні моменти і поняття

Якщо говорити доступною для більшості обивателів мовою, то підвідомчість справ про адміністративні правопорушення – це віднесення будь-якого правопорушення або ж спору до юрисдикції (підвідомчості) певних владних структур. Начебто все просто і зрозуміло, але ні – поділ повноважень розростається як сніжний ком, обростаючи всілякими законами і прецедентами.

Спочатку підвідомчість має два основних критерії – територіальні і предметність, хоча дуже часто вони переплітаються.

Суть даного терміна чітко закріплена в главі 23 Кодексу про адміністративні правопорушення. Хоча прийнято дуже багато законодавчих актів, які розмежовують і уповноважують органи влади розглядати адміністративні справи.

Поділ органів, які розглядають адміністративні справи

Також законодавчо встановлений і чітку межу, згідно з яким існує дві компетенції владних структур:

  • Перша інстанція. Складання протоколів та актів про адміністративні правопорушення. Порушення адміністративних справ.
  • Друга інстанція. Розгляд справ та прийняття по них рішення.

Перший пункт підходить для невеликих порушень, що тягнуть середню та малу відповідальності (грошові штрафи), тоді як друга передбачає підвідомчість суду справ про адміністративні правопорушення. Саме суди першої інстанції мають найбільший перелік повноважень щодо розгляду адміністративних порушень. Ну і покарання за них відповідні (виправні роботи, арешт, позбавлення прав тощо).

Так, до підвідомчості судів відносяться наступні категорії справ (глави 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14 КоАП):

  • порушення прав інших громадян;
  • порушення законодавства про вибори;
  • примус у сфері масових заходів (страйки, несанкціоновані мітинги і ходи);
  • порушення у сфері охорони здоров’я та безпеки здоров’я людини;
  • правопорушення в галузях господарювання;
  • споживання наркотиків та інших психотропних препаратів без призначення лікаря;
  • зловживання у сфері зв’язку та інформаційних технологій;
  • порушення дорожньої діяльності;
  • проступки у сфері підприємництва.

Список далеко не повний, але перераховані вище справи зустрічаються щодня і повсюдно.

Підвідомчість адміністративних справ судам

Якщо уважно переглянути основну масу розглянутих правопорушень, то можна виділити закономірність, що суди отримують в якості повноважень виключну підсудність у деяких справах. Це стосується заходів, які приймаються по даній справі – призначення арешту чи вилучення предмета справи.

І, керуючись існуючими принципами розмежування суддівської компетенції на сьогоднішній день, можна зробити висновок, що підвідомчість розгляду справ про адміністративні правопорушення носить чисто умовних характер, залежить від ступеня вини та тяжкості правопорушення. Практика показує, що левова частка справ, заведених у відношенні фізичних осіб, розглядається світовими суддями. Ну а арбітражним судам підвідомчі адміністративні справи стосовно підприємців та юридичних осіб.

Структури, уповноважені розглядати адміністративні справи

Крім суден існує цілий ряд органів влади, які можуть розглядати справи про адміністративні правопорушення. Це:

  • гарнізонні військові суди;
  • комісії у справах неповнолітніх;
  • органи внутрішніх справ;
  • органи кримінально-виконавчої системи;
  • податкові служби;
  • митні та прикордонні органи.

В даних службах підвідомчість справ про адміністративні правопорушення розмежована дуже чітко, як зрозуміло з назв структур.

Розподіл повноважень щодо розгляду адміністративних правопорушень

Так, гарнізонні військові суди уповноважені приймати рішення щодо правопорушень громадян і військовослужбовців, пов’язаних з військовими зборами та іншими армійськими заходами.

Комісії у справах неповнолітніх розглядають адміністративні справи, вчинені підвідомчими їм особами, правопорушення проти них, а також масу справ у сфері сімейних відносин (батьків і дітей, сиріт та дітей, відданих на піклування та усиновлення, та інше).

Органи внутрішніх справ та їх посадові особи (начальники територіальної поліції, їх заступники, начальники транспортної поліції з заступниками, керівники ДАІ, дільничні інспектори), які наділені відповідними повноваженнями, мають дуже великий спектр розглянутих справ. Тут і порушення громадського порядку, безпеки дорожнього руху, хуліганські дії на транспортних маршрутах і в громадському транспорті (повний перелік правопорушень прописаний у ст. 6, 8, 10, 11, 12, 13, 18, 19, 20 Кпап).

Слід додати, що при розгляді вище переліченими органами допускається передача справ про адміністративні правопорушення щодо підвідомчості в користь судів першої інстанції. Це обумовлено тим, що можливе злиття підсудності у владних структур, і як результат розширенням переліку заходів, які можуть бути застосовані до порушника. Суди в цьому плані мають більше санкционных повноважень.

Територіальна підвідомчість – що це?

Основні принципи територіальної підвідомчості закріплені законодавчо у ст. 29 Кпап. Але, кажучи зрозумілою мовою, це означає, що фактично адміністративне правопорушення розглядається органами владних структур за місцем, де це порушення було здійснено.

В більшості випадків так і відбувається, хоча іноді і допускаються відхилення від букви закону. Особливо актуально розгляд справ мировими суддями. Тут можливе призначення судді, не належить до цієї ділянки, на якому вчинено проступок. Хоча винятки мають бути тільки в тих випадках, коли дотримані умови Федерального закону № 188-ФЗ від 17.12.1998 р., а саме – неможливість світовим суддею виконання своїх обов’язків (хвороба, відпустка).

Види територіальної підвідомчості

Знову-таки, розгляд адміністративних справ у судах має варіативним фактором в залежності від ступеня та характеру правопорушення. Сьогодні закон виділяє два основних види підвідомчості за територіальною ознакою:

  • виключна;
  • договірна.

Виключна територіальна підвідомчість не допускає ніяких відхилень від букви закону. Яскравим прикладом є спори з майнових прав (нерухоме майно). Розглядати такі виробництва можуть лише органи, які знаходяться за місцем його розташування. Але зворотна сторона медалі така, що зустрічні позови по даній справі, незалежно від того, яка застосована підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, подаються в цю ж інстанцію. І не важливо, дотриманий територіальний ознака чи ні.

Договірна підвідомчість передбачає можливість вибору місця і органу, який буде розглядати правопорушення. Однак дана ознака може бути використаний, якщо відсутня винятковість підвідомчості.

Але юридична практика показує, що територіальна підвідомчість справ про адміністративні правопорушення не може бути змінена без значущих наслідків. Так як основним нормативно-правовим актом є все ж Кпап, то будь-яка невідповідність його положень в частині підвідомчості справ, які розглядаються може бути оскаржено в судах вищих інстанцій.

Альтернативні підвідомчості

Є ще одне цікаве явище, яке мають види підвідомчості справ про адміністративне правопорушення, – альтернативні варіації розгляду таких проступків. Зокрема альтернативна територіальна підвідомчість передбачає розгляд адміністративного правопорушення на місці його вчинення, а за місцем проживання порушника.

Предметність даній різновиди підвідомчості передбачена главою 23 Кпап, де чітко розкриті розподілу повноважень між судами та іншими владними структурами, розглядає справи про адміністративні правопорушення.

Тут має місце факт, що при застосуванні альтернативної підвідомчості особа, яка є позивачем, може вибирати орган, який розглядатиме його справу. Якщо ж відомостей про нинішнє місцезнаходження правопорушника немає інформації, то підвідомчість справ про адміністративні правопорушення може бути перенесена або до місця розташування його майна, або останнього відомого місця перебування відповідача.

Трохи висновок

Іноді термін «підвідомчість» плутають з «підсудністю». Дійсно, між цими двома визначеннями досить тонка грань. Але правильніше використовувати все-таки підвідомчість справ про адміністративні правопорушення. Кпап не дає чіткого визначення підсудності, хоча схиляє до того, що дане поняття використовується тільки у відношенні судів усіх рівнів, з жорстким розподілом повноважень і владних функцій.