Трава споришу: фото, корисні властивості та протипоказання

Трав’яниста однорічна рослина спориш (горець пташиний), що належить до сімейства гречаних, можна зустріти практично скрізь, крім Антарктиди і арктичних районів. Його в різних регіонах називають по-своєму: трава-мурава, топтун, горобині язички, гусятник, горець, остудник. «Спориш» теж є одним з народних назв горця пташиного і відображає здатність до швидкої регенерації після отриманих ушкоджень. У стародавніх слов’ян ця трава була одним із символів родючості, так як активно використовувалася в господарстві.

Опис рослини

У сприятливих умовах стебла горця пташиного, що мають сильно розгалужена будова, виростають до 80 сантиметрів. Вони стеляться над землею, поступово утворюючи живий зелений килим, лише невеликі молоді пагони тягнуться до сонячного світла. Після цвітіння стебла стають твердими, як гілки дерева.

Корінь лікувальної трави спориш, фото якої ви маєте можливість побачити в статті, має малоразветвленную стрижневу форму і товщі гілок.

Листя споришу сірувато-зеленого кольору, невеликі, мають витягнуту еліптичну форму. Середній розмір – 3 см завдовжки і 1 см в ширину.

Квіти у горця дрібні, блідо-зелені, мають біло-рожеві включення. Період цвітіння триває з квітня по жовтень з піком в літні місяці.

Насіння споришу являють собою зменшену копію гречки. З-за цього у трави є ще одна народна назва – пташина гречка.

Розмножується горець насіннєвим способом.

Місця розповсюдження

Невибаглива до кліматичних умов спориш можна зустріти скрізь, де плюсова температура повітря тримається довше двох місяців. Він швидко приживається і розвивається на будь-якому грунті. Росте на пустирях, пасовищ, лісових узліссях, на річкових берегах, в горах, по узбіччях доріг, на газонах і городах, у дворах, на полігонах, тяжіє до засміченим місцях. Навіть асфальт не витримує натиску цього всюдисущого рослини – стебла споришу повільно, але впевнено повзуть по поверхні покриття, зачепившись корінням за невеликі тріщини. Дачники ведуть з ним виснажливу щорічну боротьбу, як і з іншими бур’янами на своїх ділянках. Багато хто і не підозрюють, яку цінність представляє ця непоказна рослина.

Хімічні складові

В траві споришу міститься чимало корисних з фармакологічної точки зору речовин і в такій концентрації, що дозволяє застосовувати її для виготовлення лікарських препаратів. У ній є дубильні речовини, цілий ряд флавоноїдів, вітамін С, кумарини, сапоніни, летючі алкалоїди, вітамін А, пектин, сполуки кремнію, полісахариди, залізо.

Наприклад, вітамін А (каротин) сприяє формуванню рівномірного кольору шкірного покриву людини і підтримує гостроту зору, а пектин зв’язує і виводить з сечею з організму шкідливі для організму важкі метали та інші токсини. Залізо підвищує рівень гемоглобіну в крові, тим самим покращуючи функціонування всіх систем людини. А роль кремнію та його сполук для організму взагалі безцінна — він є базовим елементом побудови на клітинному рівні.

Історія застосування

Свідоцтва застосування споришу в медичних цілях йдуть у глибину століть.

Пліній лікував цією травою запалення органів травлення і рвані рани.

У записах Авіценни теж згадується про горці пташиному, здатному швидко загоювати важкі рани.

Тибетські лікарі вважали його чудовим в’яжучу та відхаркувальну препаратом, корисним при захворюваннях дихальної системи, застосовували для усунення кровотеч і при порушеннях роботи серця.

Китайські лікарі використовували антигельмінтні, тонізуючі якості споришу, лікували неврастенію і деякі шкірні захворювання.

Збір і зберігання

Сировиною для приготування лікарських препаратів є лише наземна частина трави споришу. Основна частина корисних речовин концентрується в квітках і молодих пагонах рослини, тому збирання проводиться в період активного цвітіння горця, який припадає на літні місяці.

Заготівлею сировини займаються в суху погоду. Ножем або серпом зрізають верхню частину стебел. Збирати траву необхідно тільки у відповідних для цього місцях, подалі від запилених доріг та звалищ сміття. Для сушіння заготовлений матеріал розкладають під навісом, щоб не вигоряв під сонцем і не мокнув під дощем. Можна робити це і у вентильованому приміщенні. Допускається також застосування сушарки з максимальною температурою нагрівання 50 градусів. Висушена трава має характерний гіркуватий аромат і терпкий смак.

Потім спориш фасують у ганчір’яні або бавовняні мішечки і зберігають у сухому темному місці терміном до 3-х років.

Збирати спориш з одного і того ж місця можна хоч кожен рік — він швидко відновлюється.

Трава спориш: корисні властивості

Спориш має антибактерицидні, в’яжучими, анальгетичними і сечогінними властивостями завдяки наявності потужних дубильних речовин. Його здатність прискорювати процес згортання крові допомагає усувати кровотеча.

Обволікаючі здібності корисні при лікуванні слизової оболонки травної системи і для нормалізації процесу роботи кишечника. Корисні властивості трави спориш проявляються при лікуванні нею виразки шлунка, гастриту, дизентерії.

Застосування екстракту споришу активізує виведення рідини з організму разом з токсинами, що відбувається завдяки наявності солей кремнієвої кислоти у його складі. При ниркових розладах його приймають в цілях профілактики, перешкоджаючи повторного формування каменів у нирках після їх операбельного видалення.

Трава споришу корисна при хронічних запальних захворюваннях статевої системи. Зупиняє післяпологове кровотеча або викликане фіброміомою матки. Використовується в комплексному лікуванні репродуктивного органу жінок і як стимулятор маткових скорочень.

Трав’яний настій допомагає відновити сили в післяопераційний період, корисний при нестачі заліза (анемії).

Лікування травою споришу ефективно при туберкульозі, бронхіті, бронхіальній астмі та інших захворюваннях дихальної системи людини.

Внутрішнє застосування препаратів на основі горця сприяє поліпшенню обміну речовин і коригує водно-сольовий баланс в організмі.

Горець пташиний входить також до складу багатьох лікарських зборів, розроблених і скомпонованих для лікування конкретних захворювань.

Народна медицина

Трава спориш відгуки має переважно позитивні. Відвар з рослини багато радять пити при серцевій аритмії, поліартриті. Кажуть, що після його застосування дійсно наступає поліпшення стану. Також люди стверджують, що спориш зовнішньо використовується при запалених суглобах, для лікування геморою і загоєння ран, а також при захворюваннях шкіри.

Пити відвар горця замість чаю рекомендують бажаючим скинути зайву вагу без особливих дієт.

Настоянкою споришу методом полоскання лікують стоматит та інші аналогічні захворювання ротової порожнини.

При облисінні рекомендується обполіскувати щодня волосся настоєм споришу протягом місяця. Як стверджують багато, ця процедура значно зміцнює коріння волосся, додатково забезпечуючи їх корисними сполуками.

Каталізатор зачаття

Народні цілителі вважають горець травою для зачаття, здатної перемогти безпліддя. Скептики списують випадки вагітності після багаторічних очікувань на ефект самонавіювання.

Прихильники чудодійного впливу трави наводять як доказ записи на сторінках Енциклопедичного словника лікарських речовин, складеного в XV столітті вірменським лікарем Амирдовлатом Амасиаци. Там сказано, що жінка обов’язково народить первістка, якщо 40 днів щоранку вона і її чоловік будуть вживати в їжу по 10 г сирого насіння споришу. Тільки ось опис самої трави нечітко вказує, про який саме сорт споришу йдеться.

Як би там не було, але горець пташиний використовують для відновлення дітородної функції жінки, як засіб впливу на стінки матки. Прийом відвару розвиває моторику маткових м’язів, стабілізує гормональну картину, прискорює дихальний ритм, тим самим більше кисню надходить в організм. Радять при цьому приймати чарівний напій також і чоловікові. Рослина реально допомагає при зціленні цілого ряду гінекологічних захворювань, а це збільшує шанси обзавестися довгоочікуваним потомством.

Рецептура

Найбільш часто в лікувальних цілях вживають відвар (настій трави споришу. Для його виготовлення береться 20 г подрібненого збору заливають однією склянкою окропу. Потім отримана суміш прогрівається на водяній бані чверть години, після чого настоюється і одночасно остигає 45 хвилин. Після проціджування настій готовий до вживання. Зберігати в прохолодному місці його можна до трьох днів.

Рекомендується приймати перед їжею по 2 столові ложки тричі на добу. У випадку зовнішнього застосування у відварі змочують ватно-марлевий тампон.

Для внутрішнього застосування при захворюваннях нирок і печінки готують спиртову настоянку по наступному рецепту: одна ст. ложка сушеної трави залити 200 мл медичного спирту. Отриману суміш настоюють 10 днів у темному місці при кімнатній температурі. Проціджену настоянку додають по одній столовій ложці на 100 мл води. Пити такий розчин треба тричі на день перед їжею.

Найбільш поширений склад трав’яного відвару при лікуванні і профілактиці ниркових захворювань наступний: в рівних частках береться трава споришу, подрібнені сушені стручки карликової квасолі і листя ведмежого вушка. 15 грамів приготовленої суміші заварюють в 200 грамах води. Одержаний настій випивають за три прийоми за день. Реальне покращення після курсу прийому цього відвару зазначено практикуючими лікарями.

Пам’ятаєте! Самолікування може тільки нашкодити вашому здоров’ю. Перед тим як приймати кошти на основі споришу, варто обговорити це з лікарем.

Лікувальний сік

З свіжозібраної під час цвітіння трави споришу шляхом віджиму отримують сік. Його рекомендується випивати по 2 столові ложки перед їжею гіпертонікам, а також при захворюваннях кишечника і нирок. Сік рекомендують пити для поліпшення апетиту.

При зовнішньому застосуванні соком промивають рани і накладають змочені в ньому пов’язки.

Трава спориш: застосування в господарстві

У фермерських господарствах спориш використовують як корм для свійської птиці та свиней, адже за калорійністю і вмістом вітамінів він не поступається бобовим культурам.

Молоде листя і стебла горця добре підходять для смачних і поживних салатів. У знаменитих дагестанських пирогах спориш виступає в якості начинки.

Трава споришу є ще й сировиною при виробництві барвників декількох кольорів. З коренів рослини отримують синій, а з стебел і листя — зелений, синій і жовтий. Ними фарбують вироби з шкіри та тканини.

Протипоказання

Не тільки володіє корисними властивостями трава спориш. Протипоказання також відомі. Високий вміст кремнію в траві може спровокувати погіршення стану хворого, що страждає захворюванням сечостатевої системи в гострій формі, так як може спровокувати закупорку сечовивідних каналів великими осколками раздробившихся ниркових каменів. Таким пацієнтам приймати ліки на основі горця пташиного категорично забороняється.

Також не можна вживати всередину відвар або настойку споришу людям з діагнозом тромбофлебіт, так як підвищиться згортання крові, і перебіг хвороби лише посилиться.

Трава спориш має протипоказання для вагітних, так як він активно впливає на тонус матки і може спровокувати викидень.

Передозування при прийомі будь-якого ліки заподіює організму більше шкоди, ніж користі, і спориш не є в цьому випадку винятком. Можливо і поява алергічної реакції на окремі компоненти хімічного складу трави, тому починати застосовувати препарат треба з обережністю.