Туберкульозний менінгіт: симптоми, наслідки, причини та особливості лікування

Туберкульоз може вражати не тільки легені. Збудник захворювання (паличка Коха) проникає в різні системи людського організму. Одним з найбільш важких проявів цієї інфекції є туберкульозний менінгіт. При цьому захворюванні бактерії викликають ураження головного мозку. Сучасна діагностика дозволяє виявити хворобу на ранніх стадіях. У цьому випадку захворювання можна вилікувати. Однак туберкульозний процес у центральній нервовій системі залишається вкрай небезпечною патологією. Запущена хвороба може призвести до загибелі пацієнта.

Що це за хвороба

Туберкульозний менінгіт — це запалення оболонок головного мозку. Воно носить вторинний характер. Всі хворі або страждають активною формою туберкульозу, які перенесли це захворювання в минулому. Встановити первинний осередок інфекції іноді буває дуже складно.

Спалах туберкульозного менінгіту головного мозку найчастіше відзначаються взимку або навесні. Однак людина може захворіти в будь-який час року. Цього недугу особливо схильні діти, люди похилого віку та пацієнти з різко зниженим імунітетом.

Збудник і патогенез хвороби

Збудником хвороби є паличка Коха. Вона також називається мікобактерією туберкульозу (МБТ). Цей мікроорганізм потрапляє в головний мозок у два етапи:

  • Спочатку бактерія надходить з первинного вогнища ураження в кров. Звідти вона заноситься в головний мозок, долаючи бар’єр між кровоносної та центральною нервовою системою. Паличка Коха викликає ураження судин оболонки головного мозку. Це призводить до появи гранульом в органі.
  • Разом з ліквором бактерії потрапляють в основу мозку. Відбувається інфікування мозкових оболонок, що супроводжується їх запаленням.
  • При цьому в мозку утворюються туберкулы. Вони являють собою вузлики або горбки мікроскопічного розміру в осередку ураження. Запалення зачіпає не тільки тканини оболонок, але й судини. Відбувається звуження мозкових артерій, що призводить до порушення місцевого кровообігу. Відбуваються патологічні зміни і в тканині органа, однак вони менш виражені, ніж в оболонці. В основі мозку з’являється сіра маса, за консистенцією нагадує желе.

    Хто входить в групу ризику

    Крім пацієнтів з туберкульозом, у групу ризику входять люди, які контактували з хворим. Ця патологія нерідко відзначається в осіб, що страждають алкоголізмом та наркозалежністю. Шкідливі звички негативно впливають на стан імунітету. Туберкульозний менінгіт при ВІЛ-інфекції зустрічається досить часто і протікає у важкій формі. Також підвищений ризик захворювання є у людей, що перенесли черепно-мозкову травму.

    Класифікація захворювання

    У медицині прийнято виділяти кілька форм туберкульозного менінгіту, в залежності від локалізації ділянок ураження:

  • Базилярний менінгіт. При цьому різновиді хвороби ураження зачіпає черепні нерви. Ознаки подразнення мозкових оболонок виражені, але при цьому немає інтелектуальних порушень. Хвороба протікає важко, може рецидивувати, але при своєчасному лікуванні закінчується повним одужанням.
  • Цереброспінальний менінгоенцефаліт. Це найбільш важка форма туберкульозного менінгіту. Вона протікає з ураженням не тільки оболонок, але і речовини головного мозку. У 30 % випадків патологія закінчується летальним результатом. Після одужання часто відзначаються важкі ускладнення: паралічі кінцівок і психічні розлади.
  • Серозний менінгіт. В основі мозку накопичується рідина (ексудат). Ознак подразнення оболонок мозку не спостерігається. Ця форма протікає легко і звичайно закінчується повним одужанням. Ускладнення і рецидиви не відзначаються.
  • Стадії хвороби

    В клініці туберкульозного менінгіту можна виділити кілька стадій захворювання:

    • продромальна;
    • стадія подразнення (менингеального синдрому);
    • термінальна.

    Патологія характеризується поступовим розвитком. Продромальна стадія може тривати до 6-8 тижнів. Потім виникають ознаки подразнення мозкових оболонок, вони відзначаються протягом 15-24 днів. При відсутності лікування хвороба переходить у термінальну стадію. У пацієнтів виникають ознаки енцефаліту, паралічі, і хвороба нерідко закінчується летальним результатом. Далі ми докладно розглянемо симптоми і наслідки туберкульозного менінгіту на кожній стадії.

    Симптоматика

    Хвороба починається з тривалого продромального періоду. На ранньому етапі ознаки неспецифічні захворювання. Пацієнти скаржаться на головний біль у вечірній час, нездужання, запаморочення, нудоту, втрату апетиту. дратівливість. Температура тіла може бути трохи підвищена, проте бувають випадки початку захворювання без лихоманки. Відзначається затримка сечовипускання і дефекації. Таке повільне розвиток патології є характерною особливістю туберкульозного менінгіту.

    Потім настає стадія роздратування. У хворого посилюється головний біль, вона стає болісною і локалізується в області чола і потилиці. Різко піднімається температура до 38-39 градусів. Хворий стає млявим, апатичним і сонливим. Його свідомість заплутано. На шкірі грудей і на обличчі з’являються червоні плями. які потім швидко зникають.

    На цій стадії виникає сильне подразнення рецепторів мозкових оболонок, яке називається менінгеальним синдромом. Разом з нестерпним головним болем виникають і інші специфічні симптоми туберкульозного менінгіту:

  • Ригідність потиличних м’язів. У хворого різко підвищується тонус мускулатури шиї, з-за цього йому стає важко нахилити голову.
  • Симптом Керніга. Пацієнт лягає на спину. Йому згинають ногу в тазостегновому і колінному суглобі. Хворий не може самостійно розігнути кінцівки через підвищення тонусу м’язів гомілки.
  • Дихальні порушення. Пацієнт дихає важко й уривчасто. У нього виникає відчуття браку повітря.
  • Боязнь світла і звуків. Пацієнт постійно лежить, заплющивши очі, мало розмовляє.
  • Підвищене виділення слини і поту.
  • Скачки артеріального тиску.
  • При відсутності терапії або недостатньому лікуванні настає термінальна стадія захворювання. Температура тіла або підвищується до +41 градуса, або падає до +35. Відзначається сильна тахікардія, частота пульсу досягає 200 ударів в хвилину. Хворий впадає в кому. На пізньому етапі хвороби настає смерть від паралічу дихання.

    Особливості хвороби у дітей

    Туберкульозний менінгіт у дітей відзначається частіше, ніж у дорослих. Зазвичай хворіють малюки у віці до 5 років або підлітки. Хвороба супроводжується тією ж симптоматикою, що і у дорослих. Однак у дітей частіше відмічаються негативні наслідки патології, такі як гідроцефалія. Іноді ознаки хвороби у продромальному періоді нагадують клінічну картину гострого отруєння. З’являється сильна блювота, втрата ваги, висока температура. У немовлят вже на початковій стадії виникає набряк і напруження тім’ячка.

    Ускладнення

    Туберкульозний менінгіт небезпечний тим, що може викликати важкі ускладнення з боку центральної нервової системи. Найчастіше відзначається водянка мозку (гідроцефалія). Ця патологія виникає з-за спайкового процесу в мозкових оболонках.

    Приблизно у 30% хворих після перенесеного захворювання залишається параліч черепних нервів і парези кінцівок. У більш рідкісних випадках відзначається різке погіршення зору і слуху. У частини пацієнтів спостерігаються епілептичні напади.

    Діагностика

    Необхідно провести диференціальну діагностику туберкульозного менінгіту з бактеріальної і вірусної формою запалення мозкових оболонок, так як ознаки цих патологій мають схожість. Однак якщо захворювання викликане менингококковыми бактеріями або вірусами, то воно завжди починається гостро. Поступове початок характерно тільки для туберкульозного ураження оболонок мозку.

    Важливим діагностичним дослідженням є проведення спинномозкової пункції. При туберкульозному менінгіті у лікворі відзначаються наступні патологічні зміни:

  • Збільшується тиск спинномозкової рідини.
  • Відзначається підвищений вміст білка.
  • Кількість клітинних елементів у багато разів перевищує норму.
  • Виявляється присутність палички Коха.
  • Вміст цукру знижений.
  • Необхідно також встановити локалізацію первинного вогнища мікобактерій. Для цього застосовують додаткові методи діагностики туберкульозного менінгіту:

    • рентгенографію легень;
    • дослідження очного дна;
    • огляд лімфовузлів, селезінки і печінки;
    • проба з туберкуліном (реакцію Манту).

    Для оцінки неврологічного стану пацієнта призначають КТ та МРТ головного мозку.

    Лікар-фтизіатр або невролог ставить діагноз на підставі комплексного обстеження.

    Методи лікування

    Інтенсивний етап лікування даної патології проводять тільки в умовах стаціонару. Хворим призначають комбіноване лікування кількома протитуберкульозними препаратами:

    • «Стрептоміцином».
    • «Ізоніазидом».
    • «Рифампіцином».
    • «Пиразинамидом».
    • «Этамбутолом».

    Призначають одночасно 4-5 препаратів в різних поєднаннях. Такої схеми дотримуються перші 2-3 місяці. Потім залишають тільки два види ліків: «Ізоніазид» і «Рифампіцин». Загальний курс лікування захворювання досить довгий, він займає близько 12-18 місяців.

    Щоб не допустити розвитку ускладнень, призначають глюкокортикоїдні гормони: «Дексаметазон» або «Преднізолон». Також для попередження неврологічних розладів вводять вітаміни групи В, глютамінову кислоту, «Папаверин».

    Під час хвороби у пацієнтів знижується продукування антидіуретичного гормону. Це призводить до набряку головного мозку. Для усунення цього симптому призначають антагоністи рецепторів ангіотензину: «Лористу», «Диован», Теветен», «Микардис».

    Пацієнту необхідно дотримувати постільний режим протягом 30 — 60 днів. Тільки на третій місяць хвороби лікарі дозволяють людині вставати і ходити. Хворому періодично роблять спинномозкові пункції. За їх результатами оцінюють ефективність призначеного лікування.

    У важких випадках гідроцефалії показано хірургічне втручання — вентрикулоперитонеальное шунтування. При цій операції в шлуночок мозку вставляють катетер і виводять надлишок рідини. Це допомагає знизити внутрішньочерепний тиск і зменшити набряк мозку.

    Прогноз

    Прогноз для життя безпосередньо залежить від ступеня патології. Якщо лікування розпочато на ранніх стадіях, то хвороба повністю виліковується. Запущені форми патології закінчуються летально в 50% випадків.

    Приблизно у третини хворих після одужання залишаються неврологічні наслідки: парези кінцівок, параліч черепних нервів. Вони можуть зберігатися протягом 6 місяців.

    При своєчасному лікуванні пацієнт може через деякий час повернутися до звичного способу життя. Захворювання в дитячому віці може негативно позначитися на психічному розвитку.

    Диспансерне спостереження

    Після виписки із стаціонару пацієнту необхідно протягом 2 — 3 років перебуває на обліку в протитуберкульозному диспансері, регулярно відвідувати лікаря і здавати аналізи. Протягом цього часу йому необхідно приймати препарати «Тубазид» і «Паска» за спеціальною схемою. Через рік після курсу терапії в лікарні вирішується питання про подальшу працездатності пацієнта.

    Якщо у хворого відзначаються виражені наслідки перенесеного захворювання, то його визнають непрацездатним і нужденним у догляді. Якщо у пацієнта зберігаються помірні залишкові явища, то його вважають непридатним до праці, але без потреби у догляді.

    Якщо пацієнт повністю одужав і у нього не спостерігається ніяких наслідків перенесеної хвороби, то людина повертається до своєї звичайної роботи. Однак йому протипоказана важка фізична праця і вплив холоду.

    Профілактика

    Профілактика захворювання полягає в запобіганні зараження туберкульозом. Людям, страждаючим активною формою патології, виділяється окрема житлова площа, якщо вони живуть в гуртожитку або комунальній квартирі. Це необхідно для того, щоб уникнути інфікування оточуючих.

    Важливу роль у профілактиці відіграє виявлення туберкульозу на ранніх стадіях. Для цього застосовуються туберкулінові проби, флюорографія. регулярні медичні огляди. Немовлятам у перший місяць життя необхідно вводити вакцину БЦЖ. Це допоможе уникнути небезпечного захворювання і ускладнень у майбутньому.