Укладання теплої підлоги: види, етапи робіт, технології

В останні роки рахунки за централізоване опалення невпинно зростають. У зв’язку з цим багато власників квартир замислюються про встановлення автономного обігріву житла. Одним з найбільш доступних варіантів сьогодні вважаються теплі підлоги. Вони можуть служити як додатковим, так і основним джерелом тепла.

Незважаючи на те, що подібні системи використовуються вже досить давно, у багатьох людей залишається маса питань з приводу їх експлуатації та монтажу. Може укладання теплої підлоги здійснюватися самостійно? Наскільки складний цей процес? Які варіанти підлогового обігріву сьогодні існують? На всі ці запитання ми відповіли в нашій статті.

Які бувають системи теплої підлоги?

Сучасні системи обігріву підлоги представлені кількома варіантами. Їх відмінність полягає в вигляді використовуваного теплоносія. Він може бути електричний і водяний.

Останній варіант складається з водяного контуру та шафи, в якому розташовані регулятори інтенсивності обігріву.

Електричні різновиди бувають кабельні та плівкові. У першому випадку обігрів поверхні здійснюється за рахунок силового кабелю, по якому циркулює струм. Плівкова підлога працює на основі інфрачервоного випромінювання.

У кожного виду є свої переваги і недоліки. Укладання теплої підлоги не вважається особливо складним процесом. Роботи можна виконати своїми руками. Однак для цього потрібно знати деякі нюанси.

Монтаж водяних систем вважається найбільш трудомістким процесом, а плівкові підлоги може підключити будь-який домашній майстер. Розглянемо докладніше кожен вид, його властивості та монтаж.

Характеристика інфрачервоних підлог і їх застосування

Інфрачервоні підлоги вважаються найбільш простими і поширеними різновидами. Вони представлені у вигляді прозорих плівкових полотен, на яких через кожні 1,5 см розташовані струмопровідні карбонові смуги. З обох сторін полотно покрите термостійким полімерним складом, що забезпечує збереження цілісності виробу.

Укладання плівкового теплої підлоги вважається найпростішою. В процесі його монтажу не потрібно заливати стяжку і проводити складне підключення. Матеріал володіє невисокою вартістю і може використовуватися в будь-яких приміщеннях.

До переваг даного виду обігріву відносять:

  • простоту установки (без необхідності в спеціальному обладнанні);
  • рівномірний нагрів поверхні;
  • простоту регулювання роботи системи;
  • мобільність ( у разі переїзду гріють полотна можна забрати з собою).

До недоліків можна віднести збільшення витрат на енергоресурси та наявність електромагнітного випромінювання.

Використовувати такі системи можна як у великих, так і в маленьких приміщеннях. В цілях економії електроенергії полотна можна розташовувати не по всій поверхні підлоги, а тільки в тих місцях, де немає меблів і найчастіше ходять мешканці квартири.

Монтувати інфрачервону плівку можна під будь-які покриття. Можливе укладання теплої підлоги під ламінат, лінолеум, ковролін і паркет. У приміщеннях з підвищеною вологістю також можна використовувати подібні системи.

Особливості установки інфрачервоної плівки

Якщо ви вирішили самостійно виконати укладання теплої підлоги інфрачервоного типу, то перед початком робіт візьміть до уваги два основних вимоги:

  • Для якісного обігріву приміщення плівка повинна займати не менше 70% поверхні підлоги.
  • У місцях установки масивних меблів і техніки плівку розташовувати не рекомендується. Це призведе до перегріву струмопровідних смуг і виходу їх з ладу.
  • Перш ніж почати монтаж, складіть приблизну схему розташування смуг. Її потрібно буде нанести на основу.
  • Особливу увагу потрібно приділяти поверхні, на яку буде укладатися плівка. Вона повинна бути рівною і гладкою. В іншому випадку тонка плівка може бути пошкоджена.

    Технологія монтажу плівкового нагріву

    Якщо поверхня підлоги характеризується великими перепадами, тріщинами і виїмками, її слід вирівняти нівелюють складами. До роботи приступайте тільки тоді, коли стяжка буде чистою, гладкою і сухою.

    Укладання теплої підлоги своїми руками виконується наступним чином:

  • Поверх стяжки укладіть теплоізоляційний матеріал. Якщо в якості фінішного покриття ви вибрали ламінат, лінолеум або ковролін, то можна використовувати м’які матеріали. Під плитку укладається виключно тверда підкладка. Місця стикування матеріалів проклейте скотчем з тепловідбивним властивостями.
  • Відміряйте необхідну довжину нагріваючого полотна і обріжте його ножицями. Зверніть увагу на те, що розрізати плівку можна тільки між карбоновими нагрівачами.
  • Застелити плівкою всю підлогу (згідно вашої схемою розташування елементів). Лицьовою стороною вважається та поверхня, на якій повністю видно нагрівальні смуги.
  • Краї мідних шин (розташованих з обох боків стрічки) затисніть спеціальними клемами. При цьому гладка частина затиску повинна знаходитися між шиною і плівкою, а друга – зовні мідної смуги.
  • З іншого краю полотна заізолюйте бітумної стрічкою оголені мідні смуги (стрічка постачається у монтажному комплекті).
  • Щоб у процесі монтажу смуги не “їздили” по теплоізоляції, їх потрібно акуратно зафіксувати скотчем.
  • Сусідні полотна укладайте встик. При цьому стежте за тим, щоб нагрівачі сусідніх смуг не стикалися.
  • Край монтажного проводу зачистіть від ізоляції на 5-8 мм. Оголену частину дроту вставте в затиск і стисніть пассатижами. Аналогічним чином підключіть дроти до кожної клеми.
  • Мідну смугу і наконечники затискачів заізолюйте.
  • Підведіть дроти до термодатчику. Їх можна покласти в штробу, заховати під плінтусом або протягнути в зовнішньому коробі.
  • Зробіть в стіні отвір під термостат. Його потрібно встановлювати не нижче 15 см від фінішного підлогового покриття.
  • Під чорний сектор плівки укладіть датчик температури. Підведіть його до регулятора. Провід укладіть в паз.
  • Приєднайте регулятор до електромережі і перевірте працездатність системи.
  • Тепер можна стелити лінолеум, паркет або ламінат. Можливе укладання електричної теплої підлоги під плитку. У цьому випадку плівка покривається гідроізоляцією, укладається армуюча сітка, після чого наноситься плитковий клей.

    Опис і особливості кабельного методу обігріву підлоги

    У системах кабельного типу в якості нагріваючого елемента використовується сталевий або мідний силовий кабель. Він може бути двох різновидів:

    • одножильний;
    • двожильний.

    У першому варіанті в кабелі є одна жила з оцинкованої сталі або латуні, а в другому – дві жили. Системи з одножильним кабелем відрізняються демократичною вартістю, однак їх монтаж трохи ускладнений. Укладання кабелю теплої підлоги має відбуватися так, щоб обидва його кінця підходили до терморегулятора.

    Двожильний кабель підключається лише за один край, а з другого кінця встановлюється спеціальна муфта.

    Серед кабельних підлоги розрізняють ще один різновид – нагрівальні мати. В таких системах використовується все той же нагрівач, але він закріплений на пластиковій або стекловолоконной сіткою.

    У процесі монтажу потрібно лише розкачати по поверхні і підключити до мережі. Мати для укладання теплої підлоги істотно полегшують процес монтажу, за рахунок чого є популярнішим звичайного кабелю.

    Сфера застосування таких систем досить різноманітна. Одножильні кабелі використовуються для обігріву промислових і складських приміщень. Варіанти з двожильним джерелом тепла можна монтувати в приватних будинках і квартирах з високими стелями. Останнє умова пов’язана з тим, що в процесі монтажу здійснюється укладання теплої підлоги в стяжку. За рахунок цього висота стін зменшується.

    Як самостійно встановити кабельний обігрів

    Для самостійного монтажу кабельних підлог слід зняти старий шар стяжки і очистити основу. На бетонну основу потрібно укласти гідроізоляційний матеріал, який буде заходити на стіни на 10 див. Краю гідроізоляції фіксуються до стіни демпферної стрічкою (по всьому периметру). Після установки системи обігріву зайві частини матеріалу видаляються.

    Перед укладанням теплої підлоги встановлюється теплоізоляційний шар. Для цієї мети можна використовувати листи пінополістиролу (товщиною від 20 до 50 мм) або мінеральну вату (не вже 100 мм). Поверх утеплювача фіксується армуюча сітка.

    Технологія укладання теплої підлоги передбачає виконання наступних дій:

  • Перевірка опору нагрівального кабелю. Якщо показники не сильно відрізняються від заявлених на упаковці, можете приступати до монтажу.
  • Визначте місце установки терморегулятора і датчика температури. Перше пристрій повинен розташовуватися на висоті 50 см від рівня підлоги. Зробіть отвір в стіні і штробу в підлозі.
  • “Змійкою” починайте викладати кабель на поверхні. Кріплення дроту можна здійснювати за допомогою стяжок або спеціальних стрічок.
  • Якщо ви встановлюєте тепла підлога у вологому приміщенні, обов’язково проведіть заземлення системи. Для цього використовуйте звичайний мідний кабель. Електрична мережа повинна бути оснащена модулем УЗО.
  • Гріючий кабель розташовуйте так, щоб відстань між сусідніми витками було не менше 5 см Відступ від стін має становити 5-7 див.
  • Провід живлення і нагрівальний елемент з’єднуйте на відстані 15 см від стіни.
  • Коли кабель буде розкладений по поверхні підлоги, повторіть перевірку його опору.
  • Увімкніть терморегулятор і перевірте роботу системи. Якщо кабель гріється, вимкніть регулятор потужності.
  • Приступайте до монтажу стяжки. Товщина шару повинна бути близько 5-6 див.
  • До повного висихання стяжки не вмикайте обігрів! Коли розчин самостійно висохне, приєднайте регулятор і починайте монтаж фінішного підлогового покриття.

    Монтаж електричних матів виконується аналогічним чином. Різниця полягає лише в тому, що самостійно розкладати кабель не доводиться.

    З якими матеріалами можна використовувати теплу підлогу?

    У більшості випадків майстрами здійснюється укладання електричної теплої підлоги під плитку. Таке покриття відмінно пропускає тепло і досить швидко прогрівається. При використанні керамічної або керамогранітної обробки не доводиться ретельно вибирати потужність кабелю, так як обидва ці матеріалу відмінно переносять високу температуру.

    Тим не менше, нерідко проводиться укладання теплої підлоги під ламінат. Вибираючи таку обробку, враховуйте її низьку теплопровідність. Системи слабкої потужності будуть довше прогрівати таке покриття, а більш потужні варіанти використовують більше електроенергії.

    Якщо цей факт вас не бентежить, придбайте особливі різновиди ламінату. На них має бути маркування “Н20”. Вона вказує на можливість використання матеріалу з системами обігріву.

    Важливу роль відіграє і безпеку виробу. Відповідні покриття мають маркування “Е1” і “Е0”. Така продукція не виділяє в повітря шкідливих речовин при нагріванні, а значить, може укладатися поверх теплої підлоги.

    Особливості водяного обігріву

    Водяний обігрів заснований на циркуляції води по покладеному в стяжці контуру. Такий вид опалення звичний кожному, адже саме за цим принципом працює централізоване опалення. Але, на відміну від чавунних батарей, обігрів підлоги з боку забезпечує рівномірну подачу тепла в приміщення.

    До переваг систем з водяним контуром відносять:

    • екологічну безпеку;
    • відсутність електромагнітного випромінювання;
    • можливість використання в якості основного обігріву;
    • відсутність витрат на електроенергію;
    • можливість використання з будь-яким видом підлогового покриття.

    Укладання теплої підлоги здійснюється в стяжку. Для правильного функціонування системи потрібна установка спеціального обладнання. Сам процес монтажу опалення теж досить трудомісткий. Все це негативно позначається на вартості водяних систем. Однак надійність, високі експлуатаційні характеристики і довговічність з лишком перекривають всі перераховані недоліки.

    Водяний контур може встановлюватися в будь-яких приміщеннях, але у квартирах його зустріти практично неможливо. Це пов’язано з особливими технічними характеристиками систем водопостачання в багатоповерхових будівлях. Найчастіше укладання водяної теплої підлоги виробляється в приватних будівлях.

    Якщо необхідно встановити систему на другому поверсі заміського будинку, то тепловий контур може бути укладений між лад або безпосередньо на чорновий настил. Згодом він зашивається дошкою. Така технологія укладання теплої підлоги використовується через неможливість здійснити заливку труб бетоном. До того ж вона дозволяє скоротити витрати на монтаж опалення.

    Пристрій водяної системи обігріву і варіанти розташування труб

    В процесі монтажу водяний контур розкладається кількома методами. Схема укладання теплої підлоги вибирається залежно від площі і особливостей приміщення. Можливі наступні конфігурації:

    • змійкою;
    • подвійною спіраллю;
    • подвійний змійкою.

    Укладання подвійною спіраллю застосовується в холодних приміщеннях великої площі. Її принцип роботи заснований на тому, що гаряча труба переплітається з більш холодною, що сприяє рівномірному прогріванню всього приміщення.

    Розташування змійкою використовується в кімнатах середніх розмірів. Вода циркулює по контуру від зовнішньої стіни до внутрішньої.

    Подвійна змійка облаштовується в тих випадках, коли приміщення неможливо рівномірно прогріти одинарним методом. Принцип її дії заснований на тому, що опалювальний контур укладаються подвійним зигзагом. При цьому вступна труба проходить близько з вивідний.

    Крім опалювального контуру, кожна водяна система включає в себе:

    • насос (для примусової циркуляції води);
    • вузол для змішування теплоносія;
    • колектор;
    • гідроізоляційний шар;
    • теплоізоляція.

    Якщо вам необхідно встановити обігрів в підвальному або цокольному приміщенні, теплоізоляції поверхонь потрібно приділити максимум уваги. Це пов’язано з великою віддачею тепла в грунт. Без якісного утеплення систему обігріву підлоги встановлювати не має сенсу.

    Технологія монтажу водяної системи опалення

    Перед укладанням труби для теплої підлоги необхідно підготувати підставу. Стару стяжку потрібно збити, підлоги очистити від сміття, прибрати нерівності. Якщо основа дуже криве, можна вирівняти його невеликим шаром стяжки. Після висихання підлоги слід приступати до монтажу системи.

    Технологія проведення робіт:

  • По периметру підлоги встановіть демпферну стрічку.
  • Розташуйте на підставі статі утеплювач. Можна використовувати пінопласт, піноплекс і т. п. Всі шви між елементами утеплення проклейте скотчем. Висота теплоізоляційного шару вибирається в залежності від клімату приміщення. Вона може варіюватися від 3 до 15 див.
  • Поверх теплоізоляції розташуйте поліетиленову плівку.
  • Укладіть на утеплювач армуючу сітку. До неї будуть кріпитися труби.
  • Розташуйте тепловий контур обраним методом. Фіксацію труби на сітці здійснюйте за допомогою пластикових хомутів. Сильно щільно притягувати труби не можна! Залиште місце для розширення матеріалу.
  • Початок труби закріпіть на вхідному колекторі, а її кінець – на зворотному колекторі.
  • Після завершення робіт система в обов’язковому порядку опресовується. Це дозволяє відразу виявити всі наявні дефекти і помилки в роботі. Якщо до її роботі немає зауважень, можна приступати до заливання розчину.

    Під час монтажу стяжки труби повинні перебувати під робочим тиском. Для виготовлення розчину слід брати цементний склад М-300. Висота стяжки повинна складати близько 50-70 мм

    До укладання фінішного покриття можна приступати після повного висихання розчину. Зазвичай цей процес займає 3-4 тижні.

    Поверх системи можна укласти плитку, паркет і ламінат. Здійснюється укладання теплої підлоги і під лінолеум. Для цього вибираються теплоустойчивые різновиди рулонних покриттів.

    Яку б систему теплої підлоги ви не вибрали, головне – правильно встановити. В цьому випадку вам гарантовані бажані тепло і комфорт!