Що це – узуфрукт? Починаючи з римлян, люди поділяли права, які вони мали на свої і чужі речі. Під цим малося на увазі, що яким-небудь одній особі річ належить повністю, тобто на праві власності, але в той же час може бути інша особа (або декілька), у яких є ряд прав, пов’язаних з цією річчю. Одним з таких правових інститутів є узуфрукт в римському праві, коротко про нього буде розказано в статті. А також буде порушено питання речових прав, до яких він належить, і їх видів.
Зобов’язальні та речові права
Щоб розібратися в понятті «узуфрукт», про поділ прав на зобов’язальні та речові в римському праві коротко потрібно сказати наступне.
Речове право – це право абсолютне, що представляє собою безпосередній зв’язок між особою і річчю. Це означає, що річ є власністю конкретної особи. Цей факт повинні визнавати всі члени суспільства, і в разі порушення цього права воно буде захищатися від усіх. У чиї руки річ не потрапила, вона належить господарю.
Зобов’язальне право, на відміну від речового, є відносним. Воно відображає зв’язок між річчю і особою опосередковано, через іншу особу. Тобто порушитися право може лише одним боржником, тому захист знадобиться лише щодо певної особи.
Як приклад договору в римському праві, ілюструє зобов’язальне право, можна привести договір купівлі-продажу. За цим договором переходить лише право вимоги речі, але не право на саму річ. Щоб його отримати, необхідно вручення предмета за накладною або актом прийому-передачі. Якщо, наприклад, продається квартира, і на неї реєструється право власності, то це і буде абсолютне речове право.
