Вузловий зоб щитовидної залози: ступеня, симптоми і лікування

Вузловий зоб — термін, під яким об’єднують різні захворювання щитовидної залози, що супроводжуються утворенням вузлів. Ці округлі розростання тканини можуть мати різні форми і розміри. При цьому патологія на початкових етапах може протікати безсимптомно, але при відсутності лікування існує ризик розвитку небезпечних ускладнень. Звичайно, багато людей цікавляться та додатковою інформацією з цього питання. У статті ми розповімо про те, як виглядають симптоми і лікування вузлового зоба щитовидної залози, а також про те, що є причинами їх появи.

Основні причини розвитку недуги

Насправді, визначити причини розвитку патології вдається далеко не у всіх випадках. Тим не менш, деякі фактори ризику відомі, і на них варто звернути увагу:

  • Для початку варто відзначити, що має місце генетична схильність — деякі люди більш схильні до розвитку такого захворювання (зрозуміло, за наявності інших передумов).
  • До факторів ризику відносять і вік — зміна структури і функціонування щитовидної залози нерідко пов’язують з природними процесами старіння.
  • Якщо мова йде про колоїдному зобі, то практично завжди його розвиток в тій чи іншій мірі пов’язано з дефіцитом йоду в організмі людини.
  • Іноді подібна проблема реєструється у пацієнтів, які страждають від аутоімунних та генетичних захворювань (наприклад, у групі ризику люди з синдромом Дауна).
  • Порушення в роботі щитовидної залози можуть бути пов’язані з прийомом деяких лікарських засобів.
  • До факторів ризику належить і несприятливий вплив зовнішнього середовища (зоб може бути пов’язаний з впливом радіації).
  • Гострі та хронічні інфекційні захворювання (вірусні, так і бактеріальні) можуть спровокувати появу проблем з щитовидною залозою.
  • До факторів ризику також відносяться ендокринні захворювання, постійні стреси, неправильне харчування (воно призводить до авітамінозу і дефіциту мікроелементів), паління та інші шкідливі звички.

На жаль, далеко не завжди вдається з’ясувати причини розвитку вузлового зоба. Тим не менш важливо надати лікарю повну інформацію для анамнезу.

Вузловий зоб: симптоми

Симптоми в даному випадку безпосередньо залежать від стадії розвитку недуги, кількості вузлів, їх локації і розмірів:

  • Сильно збільшена щитовидна залоза випирає під шкірою шиї, створюючи косметичні дефект.
  • Збільшені вузли нерідко здавлюють гортань, трахею і стравохід, що призводить до постійного відчуття грудки в горлі.
  • Крім того, пацієнти відчувають труднощі під час розмови, ковтання.
  • До інших симптомів відносять сухий кашель, напади задухи, постійну осиплість голосу.
  • Якщо щитовидка здавлює судини, то пацієнти можуть страждати від періодичних головних болей, запаморочення, шуму у вухах.
  • Деякі з них скаржаться на болючість при пальпації вузлів. Як правило, неприємні відчуття в даному випадку пов’язані або з крововиливом, або з запаленням тканин щитовидної залози.

Як свідчить статистика, у більшості випадків вузловий зоб не викликає функціональних порушень. Тим не менше іноді утворення і ріст вузлів супроводжується підвищенням або зниженням рівня гормонів.

Гіпотиреоз характеризується зниженням артеріального тиску, сонливістю, харчовими розладами, випаданням волосся, сухість шкіри, зниженням температури тіла. У жінок зниження рівня гормонів щитовидної залози викликає порушення менструального циклу, а чоловіки нерідко скаржаться на проблеми з потенцією та зниженням лібідо.

Ознаки тиреотоксикозу

Нерідко вузловий зоб щитовидної залози супроводжується підвищенням рівня тиреоїдних гормонів, що при відсутності корекції призводить до розвитку тиреотоксикозу. Подібний стан супроводжується вельми характерними симптомами:

  • проблемами зі сном, постійної безсонням;
  • підвищенням температури тіла до субфебрильних значень;
  • появою тремтіння в руках;
  • підвищенням роздратованості;
  • тахікардією, посиленим серцебиттям;
  • постійним відчуттям голоду;
  • зниженням маси тіла, навіть на фоні прийому великої кількості їжі.

Ступеня розвитку недуги

Якщо брати до уваги схему класифікації О. В. Миколаєва, то виділяють наступні ступені вузлового зоба:

  • Нульова — симптоми відсутні, хвороба рідко діагностується на даній стадії.
  • Перша ступінь — під час огляду лікар може пропальпувати щитовидну залозу, хоча якісь помітні фізіологічні порушення все ще відсутні.
  • Друга — щитовидка збільшується в розмірах і добре прощупується, пацієнти скаржаться на труднощі при ковтанні, неприємні відчуття при нахилах голови, набряклість, дратівливість, зниження апетиту.
  • Третя — шия пацієнта збільшується в розмірах, апетит знижується, а вага, навпаки, збільшується, з’являються болі в грудях, задишка.
  • Четверта — вузли щитовидної залози збільшені, на шиї з’являється зоб.
  • П’ята ступінь — збільшена заліза здавлює сусідні органи.

Види і форми зоба

В залежності від розмірів, кількості вузлів, а також ступінь зміни функціональної активності щитоподібної залози виділяють кілька форм недуги:

  • Вузловий колоїдний зоб — супроводжується розростанням епітелію і збільшенням кількості фолікулів, в яких синтезуються гормони.
  • Солітарний зоб — має місце єдине одиничне утворення в тканинах залози.
  • Дифузно-вузлова форма — супроводжується рівномірним зміною структури тканин.
  • Багатовузловий зоб — патологія, яка супроводжується утворенням двох і більше улов.
  • Вузловий нетоксический зоб — характеризується утворенням і поступовим збільшенням вузлів, але зміни на тлі гормонального процесу відсутні.
  • Вузловий токсичний зоб супроводжується різким підвищенням рівня гормонів щитоподібної залози, що загрожує важкими ускладненнями, аж до онкологічних захворювань.

До чого може призвести захворювання?

Вузловий зоб щитовидної залози — досить небезпечне і неприємне захворювання, при якому потрібне лікування. Збільшення розмірів органу може привести до здавлення трахеї і стравоходу. Крім того, швидко зростаючі вузли можуть здавлювати судини, що порушує трофіку тканин залози. Існує ймовірність запалення структур органу, що може привести до серйозних наслідків (наприклад, до порушення гормональної активності). Не варто виключати і можливість злоякісного переродження тканин щитовидної залози.

Діагностичні заходи

Лікування вузлового зоба безпосередньо пов’язано з типом захворювання і причиною його виникнення. Саме тому діагностика настільки важлива — від неї залежить успіх терапії.

Спочатку необхідний огляд у ендокринолога. Якщо під час пальпації лікар визначив наявність вузлів, то проводиться ультразвукове обстеження — під час процедури фахівець може більш точно визначити кількість, розміри і локалізацію в тканинах новоутворень щитовидної залози. Якщо діаметр вузла перевищує 1 см, то проводиться тонкоголкова аспіраційна біопсія (така процедура дозволяє визначити, чи є структура злоякісної).

Зрозуміло, роблять аналіз крові на рівень гормонів щитовидки. Для оцінки функціональної активності органу проводиться радіоізотопне сканування. Іноді додатково призначають рентгенографію стравоходу і грудної клітини із застосуванням барію — це дозволяє визначити ступінь компресії стравоходу та/або трахеї. Для отримання більш точної інформації пацієнта відправляють на томографію.

Основні методи лікування

Лікування вузлового зоба безпосередньо залежить від форми і стадії розвитку недуги. Якщо у пацієнта є одне невелике новоутворення, а збої в роботі ендокринної системи відсутні, то лікарі, як правило, приймають рішення про динамічному спостереженні. Хворий регулярно проходить огляди і здає аналізи — це дає можливість спеціалісту вчасно виявити подальший розвиток недуги.

Лікування дифузно-вузлового зоба, який пов’язаний з гормональними розладами, включає в себе прийом синтетичних гормонів — часто саме це дозволяє зменшити розмір щитовидки. Ефективною вважається терапія радіоактивним йодом. Як свідчить статистика, за допомогою подібного лікування деколи вдається зменшити об’єм залози на 30-80 %. На жаль, іноді без хірургічного втручання не обійтися.

Показання до операції наступні:

  • вузли в тканинах зоб швидко ростуть;
  • є підозра на злоякісне переродження тканин;
  • мають місце серйозні порушення у функціонуванні залози (рівень гормонів різко знижений або підвищений);
  • у пацієнта спостерігається загрудинне розташування вузла;
  • у тканинах щитоподібної залози утворилися множинні кісти, всередині яких накопичується велика кількість рідини;
  • зоб швидко зростає, здавлює трахею і стравохід, значно позначається на якості життя пацієнта.

Іноді під час операції лікар акуратно видаляє вузол або кісту, не зачіпаючи при цьому тканини щитовидної залози. Іноді ж потрібна часткова резекція органу, що може позначитися на його ендокринної активності. У найбільш важких випадках (наприклад, якщо має місце злоякісне переродження тканин) потрібне повне видалення щитовидної залози. В такому випадку пацієнту потрібна довічна гормональна терапія для того, щоб підтримувати нормальне функціонування організму.

Як можна побачити, симптоми і лікування вузлового зоба взаємопов’язані: від наявності тих чи інших порушень залежить вибір терапевтичних процедур.

Дієта при хворобі

Лікування вузлового зоба щитовидної залози обов’язково доповнюється правильною дієтою. Раціон безпосередньо залежить від рівня гормонів щитоподібної залози. Так, якщо має місце гіперсекреція, то щоденна їжа повинна бути висококалорійної, в організм має надходити достатня кількість вітамінів і мінеральних солей. При гіпотиреозі у меню потрібно додати продукти з високим вмістом йоду. Корисними в цьому випадку є риба, морська капуста, пшоно, гречана крупа, сир, сир, молоко, горіхи і фрукти. Від алкоголю, копченостей, кави, шоколаду, наваристих бульйонів і гострих страв треба відмовитися.

Лікування вузлового зобу народними засобами

Безумовно, медикаментозна терапія може бути доповнена і деякими іншими заходами. Народна медицина пропонує безліч рецептів. Ці кошти сприятливо впливають на роботу щитовидної залози, допомагають нормалізувати гормональний фон:

  • Багато знахарі говорять про те, що при зобі ефективними є волоські горіхи. 40 очищених горіхів потрібно гарненько промити, просушити, після чого залити літром меду (важливо підібрати натуральний продукт). Суміш настоюється протягом сорока днів у темному місці. Потрібно приймати по чайній ложці ліки, запиваючи її склянкою молока (раз на день).
  • Для лікування вузлового зоба підійдуть і перегородки волоських горіхів. Стакан перегородок заливають 500 мл горілки. Суміш наполягають в темному, прохолодному місці протягом місяця. Травники рекомендують приймати по столовій ложці настоянки щодня.
  • Волоський горіх підійде і для компресів. Потрібно взяти шкаралупу горіха і кору дуба в рівних кількостях, залити водою, довести до кипіння і тримати на невеликому вогні протягом тридцяти хвилин. В охолодженому відварі змочують марлю, яку потім накладають на шкіру шиї (в області зобу). Компрес залишають на 30 хвилин.
  • Якщо має місце гіпертиреоз, то можна приготувати трав’яний збір. Для початку потрібно змішати по 100 г листя кропиви, кукурудзяних рилець, коренів лопуха, кореня солодки, трави триколірної фіалки і 50 г польового хвоща. Всі інгредієнти слід ретельно перемішати. Дві столові ложки суміші заливають трьома склянками окропу. Ємність накривають і залишають на 30 хвилин. Настій слід процідити і приймати по 100-150 мл три рази на добу.
  • Також рекомендується щодня вживати невелику кількість морської капусти (це допоможе наситити організм людини йодом).
  • Деякі народні знахарі рекомендують робити на шкірі шиї йодну сітку перед сном.
  • Корисним є і така рослина, як кінський щавель: 50 г подрібненого коріння залити 500 мл горілки і залишити в темному місці на тиждень. Приймають ліки тричі на добу по столовій ложці.

Зрозуміло, ці кошти можуть бути використані лише в якості допоміжних — вони не можуть замінити повноцінну медикаментозну терапію. Ні в якому разі не варто приймати будь-які ліки без відома лікаря.

Прогнози для пацієнтів та профілактичні заходи

Вузловий зоб — серйозне захворювання, яке ігнорувати не варто. Прогнози безпосередньо залежать від форми недуги та стадії його розвитку. Наприклад, при еутиреоїдному зобі нормалізувати функцію щитоподібної залози вдається. А от наявність злоякісних новоутворень може закінчитися вельми небезпечними ускладненнями. Що стосується профілактики, то пацієнтам рекомендують правильно харчуватися, включити в раціон продукти, що містять йод, а також періодично приймати комплекси вітамінів (особливо важливими є вітаміни групи В). Корисною буде фізична активність, загартовування та інші загальнозміцнюючі процедури.