Визначення місця проживання дитини в судовому процесі

При розлученні батьків у дитини руйнується його звичний і часто єдиний, який він знав, світ. Звичайно, питання про те, з ким він залишиться, дуже важливий, але набагато важливіше зберегти в його житті присутність і батька, і матері. Але виходить це далеко не завжди.

За обопільною згодою

Іноді дружні стосунки між колишнім подружжю вдається зберегти і після розлучення. У цьому випадку діти можуть адаптуватися до нового життя без постійної присутності одного з батьків набагато швидше. Визначення місця проживання дитини — процедура, яка відбувається з урахуванням всіх нюансів організації побуту в місці нового проживання батька чи матері. Розлучення в більшості випадків має на увазі і неминучий роз’їзд колишніх подружжя. Звичайно, найбільш прийнятний варіант – коли дитина залишається жити у звичному для себе середовищі, квартирі або будинку, де раніше мешкала родина. Якщо у батьків інтереси дитини – у пріоритеті, то своє майбутнє вони будуть планувати виходячи з цих міркувань.

Домовившись між собою, вони повинні оформити своє угода документально, щоб згодом, якщо відносини зіпсуються або виникнуть нові обставини, один іншого не міг звинуватити в порушенні батьківських обов’язків. В суд або йти до нотаріуса для візування домовленості зовсім не потрібно. Достатньо зафіксувати всі пункти на папері, обопільно підписати, відксерокопіювати і залишити собі по примірнику. Документ так і називається: «Угода про визначення місця проживання дитини». Він стане в нагоді і під час шлюборозлучного процесу. Домовленість дозволить прискорити процедуру, зробити її менш болючою, так як при наявності у подружжя спільних дітей розлучення можливе тільки в судовому порядку.

Є деякі виключення з цього правила. Втручання світового судді не знадобиться, якщо хтось із подружжя позбавлений батьківських прав. У цьому випадку оформити документи про розлучення можна в загсі за місцем прописки. Тут же його слід отримувати і в тому разі, якщо батько або мати визнані безвісно відсутніми чи померлими. Третє виняток – другий батько засуджений і засуджений до позбавлення волі на строк більше трьох років. Схема розлучення і місця проживання дитини в цьому випадку та ж: оформляється через загс, а неповнолітні діти залишаються з тим із батьків, хто є ініціатором процесу.

Дитина – предмет маніпуляцій

У більшості ж випадків усунути всі розбіжності між подружжям вдається тільки в суді. Разом з позовною заявою про розлучення подається заява про визначення місця проживання дитини. Важливо розуміти, що кожен процес носить індивідуальний характер, так як і матеріальні, і житлові, і емоційні умови проживання пари не схожі один на інший. А після розлучення вони ще більше зміняться. Нерідкі випадки, коли при розпаді сім’ї батьки більше спантеличені поділом спільного майна і нажитих заощаджень, а не психічним станом дітей. Останні навіть можуть стати предметом маніпуляцій. Наприклад, у боротьбі за квартиру і призначення аліментів. Природно, виплачувати їх має той, хто йде з сім’ї. Що до житлоплощі, то призначення місця проживання дитини може стати для одного з батьків вагомим приводом претендувати на більшу частку в спільному майні.

Як це не прикро, але в більшості випадків маніпулятором виступає мати. Також діти можуть стати і предметом помсти колишньому чоловікові, якщо той іде з сім’ї до іншої жінки. Рішення про визначення місця проживання дитини дає їй, на її думку, повне право самостійно встановлювати, коли і за яких обставин батько може поспілкуватися зі своїми дітьми після розлучення. Суд під час шлюборозлучного процесу визначає не тільки місце подальшого проживання дитини, але і періодичність і тривалість побачень з ним батька чи матері, якщо батьки не дійшли в цьому питанні до полюбовної угоди.

Досить часто судове рішення ображена дружина ігнорує і відмовляє батькові у побаченнях з дітьми. Відомо багато випадків, коли мати навіть змінює місце проживання, лише б уникнути зустрічей між колишнім чоловіком та їхньою спільною дитиною. Або в день, на який законом було визначено побачення, йде з дітьми з дому задовго до призначеного часу. В процесі розірвання шлюбу суд не враховує такі обставини маніпуляцій дітьми. Порушення рішення про періодичність побачень – наступний етап розглядів у виниклих проблемах між колишнім подружжям.

Папери для суду

Шлях до офіційного визначення місця проживання дітей лежить через світовий суд. Відбувається все наступним чином. Ініціатор збирає необхідні папери, оплачує держмито, розмір якої на січень 2018 року становить 300 рублів, і подає заяву на розлучення. Тут же висловлюється бажання на визначення місця проживання дитини з матір’ю, якщо ініціатором процесу є жінка. А наслідком цієї заяви стає призначення аліментів. Бувають випадки, що за місцем проживання або матеріальної допомоги подружжю вдається досягти угоди до розлучення, але закон передбачає вирішення трьох питань одноразово.

В позові за призначенням місця проживання дитини необхідно вказати:

  • найменування інстанції, куди він подається;
  • паспортні дані про батьків, адреса їх проживання або фактичного проживання, всю відому контактну інформацію;
  • історію укладення та розірвання шлюбу, відомості про спільних дітей, по проживанню яких вимагається визначення суду;
  • власні аргументи на користь визначення місця проживання дітей;
  • перелік законодавчих актів, на підставі яких робиться відповідна заява.

Природно, аргументацію з описом переваг на користь того чи іншого місця, де планується поселити дітей після розлучення, необхідно подати з найкращого боку, але без спотворення фактичних даних. Для визначення місця проживання дитини судова інстанція повинна розташовувати найбільш повними відомостями по побутовим та іншим умовам, створеним в будинку або квартирі, що вказані в позовній заяві. Тому будинок/квартиру заздалегідь повинні перевірити органи опіки і винести свій висновок. Але позивач має право не обмежуватися сухими офіційними формулюваннями, а визначити, в чому саме полягає зручність вибраного місця: знайомі з дитинства місця, близько живуть друзі, звична школа, дитсадок, близькість палацу творчості або стадіони для занять в гуртках. Аргументи можуть бути різні.

Мамам – дівчатка, татам – хлопчики

У радянський час при шлюборозлучних процесах спостерігалася практика своєрідного «поділу» дітей. Найчастіше на вирішення питання про визначення місця проживання дитини з батьком або матір’ю впливав його стать. Чоловікам віддавали синів, дружин – дочок. Суд вважав, що обоє батьків мають право мати по дитині, і існувала думка, що дівчаткам за емоційним складом ближче мами, а синам – батьки. Позиція дітей рідко враховувалася, за винятком випадків, коли судді було важливо добробут самої дитини. На щастя, в нинішній час подібна практика вважається незаконною.

Позовна заява про визначення місця проживання дитини зараз рідко розглядається без участі органів опіки та піклування. Їх функція в процесі всебічно вивчити обставини проживання сім’ї під час шлюбу, наявність побутових зручностей, матеріальне та емоційний стан середовища, де виховується дитина. Вони ж повинні визначити, чи не зміняться в гіршу сторону умови перебування дітей з кимось з батьків після розлучення. Враховуються всі чинники, але основні — це емоційна близькість з матір’ю або батьком і їх фінансовий добробут.

Присутність органів опіки у суді необов’язково. Досить їх письмового висновку про прийнятність умов будинку або квартири майбутнього перебування сім’ї. Можна також додати й висновок психолога про більш тісної емоційної близькості дітей з кимось із батьків. Суд при визначенні місця проживання дитини обов’язково врахує думку фахівців. Крім позовної заяви, необхідно надати оригінали всіх свідоцтв та довідок, що підтверджують наведені в папері дані по прописці дітей і батьків, рівні заробітної плати, накопичених заощаджень. І звичайно, потрібні оригінали всіх свідоцтв: про укладення та розірвання шлюбу, про народження дітей.

Право вибору

В наш час існує таке правове визначення, як «думка дитини». Воно є прерогативним, якщо хлопчикові або дівчинці вже виповнилося десять років. До цієї процедури вдаються не завжди, а лише у випадку судді сумнівів щодо того, з ким залишитися дітям, якщо між батьками немає єдиної думки з цього приводу. Якщо доводи однієї із сторін більш переконливі (на свою користь), таке ж ув’язнення дали і органи опіки, але друга сторона наполягає на тому, що є особисте бажання сина або дочки залишитися саме з ним, дитини зобов’язані викликати в суд. Але якщо ніяких спорів між батьками немає, то рішення про визначення судом місця проживання дитини виноситься у відповідності з обопільним бажанням дорослих, без врахування думки дітей.

Дізнатися позицію дітей щодо їх подальшого проживання суд може як на самому засіданні, так і до нього. Батькам при цьому присутні не рекомендують, щоб з їх боку не пішли вмовляння, тиск або шантаж. Бесіда з ними судді один на один також небажана. Краще в присутності нейтрального свідка – представника органів опіки, педагога-психолога або когось з близьких знайомих сім’ї, хто не вплине на дитину ніякого тиску, але підтвердити факт його добровільного вибору зможе. Ще один важливий момент: якщо з якихось причин представники органів опіки у питанні визначення місця проживання дитини не рекомендують враховувати думку останнього, та призведуть вагомі докази на користь своєї позиції, суд повинен її прийняти.

Десятирічні діти не завжди розуміють всю ступінь відповідальності за свої слова і дії. Їх емоційна прив’язаність до одного з батьків, який після розлучення не здатен забезпечити їм належне утримання і турботу, може викликати багато проблем в майбутньому. Діти вибирають непрацюючих, трапляється, що і п’ють, матір чи батька з жалю. Або з інших причин. З огляду на всі ці фактори, органи опіки в деяких випадках і не рекомендують враховувати думку дитини.

В інтересах дитини?

Твердження, що дорослим видніше, де і з ким дитині буде краще – спірне. Ті ж представники органів опіки не перебувають у родині всі 24 години на добу, щоб виносити своє судження про мікрокліматі і психологічної атмосфери в будинку. При сторонніх і без них батьки можуть бути абсолютно різними і до того ж володіти навичками віртуозною маніпуляції оточуючими. При складанні позову про визначення місця проживання дитини батькові, який вважає, що у нього з сином або дочкою склалися більш довірливі й теплі стосунки, до того ж він може забезпечити їх матеріально краще другої половини, необхідно заручитися підтримкою незалежного психолога. Досить часто, особливо при наявності ще й свідчень друзів і знайомих сім’ї, думка фахівця буде враховуватися, і воно буде вище укладення співробітників органів опіки і піклування з питання, з ким із батьків дітям буде краще.

На жаль, незнання подружжям цього варіанту або небажання спочатку боротися за свої права призводить до того, що судові розгляди проходять без досвідчених дитячих психологів. Заява про визначення місця проживання дитини найчастіше обмежується формальним зверненням в соціальні служби опіки або захисту материнства та дитинства з проханням взяти участь у процесі. Поняття про максимально прийнятних умовах проживання у кожного своє. Комусь важлива фінансова складова рівня життя, матеріальні і побутові зручності. Іншим – інтелектуальна і духовна сумісність з близькими людьми. У більшості випадків вирішальним аргументом є саме матеріальна сторона питання. Але чи завжди сам дитина зробить вибір на її користь, якщо йому доведеться роз’їхатися з обожнюваним батьком або матір’ю? Відмова від рідного, а часом і єдино близького по серцю людини можливо компенсувати новим велосипедом або сучасним гаджетом? На жаль, суд при вирішенні долі дитини враховує не всі нюанси.

Чия візьме?

Крім психолога і свідків, здатних допомогти зберегти проживання дитини з більш турботливим і близьким йому батьком, можливо участь у процесі вихователів і педагогів, психіатрів, дільничних, інспекторів у справах неповнолітніх, бабусь і дідусів. Чим солідніше підтримка при розгляді позовної заяви про визначення місця проживання дитини, тим більше шансів на успіх. Крім надання інформації про емоційної, психологічної, інтелектуальної близькості між одним із батьків і дітьми, свідки можуть скласти для суду всебічну картинку життя сім’ї. Наприклад, охарактеризувати моральний образ батька або матері. Нерідко в якості прикладів надаються характеристики з місця роботи і громадських організацій, якщо батько є волонтером або учасником благодійної чи релігійної громади. І навпаки, довідка про притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у різні роки його життя може звести всі претензії на дитину немає.

Схожа доля чекає і тих, хто поставлений на облік у наркологічному або психіатричному диспансері. В цьому випадку навіть величезна прихильність дітей до батьків і їх прагнення залишитися саме з ним не допоможе. Зразок позовної заяви про визначення місця проживання дитини містить всі нюанси, на які необхідно орієнтуватися при складанні своєї претензії. Моральні якості другого чоловіка – один з найважливіших пунктів. Як і перерахування інших негативних звичок свого опонента. Куріння, пристрасть до алкоголю або наркотичних засобів – найбільш вагомі аргументи. Але суд не приймає навмисного очорнення другого з батьків. Голослівні запевнення можуть викликати зворотну реакцію, якщо вони будуть доведені більшістю показаннями або документально. Виграє той, чиї дані будуть відповідати дійсності. Природно, за умови, що побутові обставини і фінансові можливості також задовольнять суддю.

Права однакові, різні переваги

Незважаючи на рівних прав батьків на своїх дітей, матері їх простіше захистити в суді. Навіть якщо по ряду вагомих критеріїв вона поступається своєму недавньому дружину. Вважається, що у дітей саме з матір’ю зав’язується більш тісний родинна близькість. При рівних докази на користь подружжя, у жінки більше шансів на визначення місця проживання дитини з нею. Їй досить зібрати стандартний пакет підтверджують її благонадійність довідок, щоб суд без будь-яких сумнівів схилив своє рішення в її бік. Тоді як батькові потрібно дуже сильно постаратися, щоб перетягнути їх на себе симпатію.

Найпростіший спосіб – довести, що проживання з матір’ю буде негативно позначатися на психічному розвитку дитини і піде в розріз з його інтересами. При очевидній любові матері до спиртним напоям, пристрасть до іншим шкідливим звичкам, нерозбірливим відносин з різними чоловіками, тривалій відсутності без істотних причин (істотними вважаються робота в нічну зміну, хвороби або часті відрядження), переконати суд у цій версії нескладно. При інших «пороки» — неохайності, безгосподарності, неуважність до інтересів сина або дочки — батькам відвоювати свої права буде вкрай складно. У своєму позові про визначення місця проживання дитини з батьком йому необхідно як можна більш вагомі аргументи на свою користь, які можуть стати козирями проти матері.

Плюси батька:

  • більш високий щомісячний дохід;
  • можливість залучити до виховання дитини високопрофесійних педагогів-репетиторів, тренерів, якщо у сина або дочки є схильність до творчості або спорту;
  • кращі житлові умови порівняно з тими, що може надати матір;
  • високе соціальне становище, престижна посада;
  • більше вільного часу на те, щоб проводити його з дітьми, спільно подорожувати;
  • відсутність шкідливих звичок;
  • високі моральні принципи;
  • тісна прив’язаність дітей.

Всі ці доводи повинні позитивно позначитися при подальших розглядах за призначенням майбутнього місця проживання дитини. Зразок позовної заяви, на який можна орієнтуватися для складання своєї заяви, не містить всіх перерахованих вище пунктів. Їх можна вписати самостійно. Закон не обмежує батьків у кількості наданих ними відомостей у свою користь. Але їх необхідно підтвердити доказами: розповідями свідків, характеристиками, довідками про доходи, чеками на придбання товарів або послуг для дітей. Інакше шанси дорівнюють нулю.

Зустрічний позов

Незалежно від початкового рішення суду, який вважає свої права утиснені програв справу батьків має право тут же подати зустрічний позов. Втім, він це може зробити і до шлюборозлучного процесу з розглядом справи про визначення місця проживання дитини. Але маючи на руках рішення, простіше орієнтуватися на аргументи іншої сторони, які судом були враховані як домінуючі, внести у своїй заяві уточнення, зібрати більше доказів на користь того, що саме з ним дитині буде краще. Якщо на початковому етапі сторонні фахівці, крім органів опіки, не залучалися, саме час заручитися їх свідченнями у другому рауті боротьби за дитину.

Крім того, якщо при первісному розгляді суду деякі факти виграла боку були придумані, а спростувати їх другий батько не міг, у нього буде час зібрати докази на свій захист. Це дозволить вбити відразу двох зайців: обілити себе і показати негативну сторону особистості порочившего його честь і гідність колишнього чоловіка (або дружини) в боротьбі за визначення місця проживання дитини. Позовна заява в цьому випадку буде розглянута судом вже в іншому ключі. До того ж до другого або наступного процесу програв батько чи мати може істотно поліпшити своє матеріальне становище або умови проживання та отримати додатковий козир у свою скарбничку аргументів.

Зміна обставин

Іноді в суперечку за дитину доводиться вступати і судовим приставам. Відбувається це за умови недотримання виграв справу про опіку батьком деяких пунктів шлюборозлучних рішень. Наприклад, ненадання можливості бачитися батькові чи матері зі своїм рідним або навіть усиновленою сином або дочкою. Визначення місця проживання дитини дозволяє стороні тримати цю ситуацію під своїм контролем. Другий з батьків має право звернутися до судовим приставам, які зобов’язані відреагувати на ситуацію.

Маючи на руках докази неналежної турботи про психічний стан дитини, яка страждає від розлуки з батьком чи матір’ю, простіше повернути ситуацію на свою сторону. Тим більше що за послеразводное час відмінності в передбачуваних умовах, що здобув право на опіку батько гарантував у суді, від реальної середовища проживання і виховання родини в цей період можуть істотно відрізнятися. Виявив невідповідності вправі знову подати позов про визначення місця проживання дитини. Судова практика рясніє подібними прикладами.

Крім виявлення зазначеного негативного фактора в плані забезпечення дитини всім необхідним для його всебічного розвитку, можуть оголитися і інші обставини. Наприклад, фактичне проживання дітей з бабусями чи дідусями, тоді як батько або мати невідомо де. Або різке падіння фінансового добробуту батьків, в силу чого він вже не може забезпечувати сина або дочки гідний рівень життя, заощаджувати навіть на продуктах. Не кажучи вже про одяг, підручниках, комп’ютері і все інше, що необхідно дитині для повноцінного розвитку. При сформованих обставинах другий батько може підняти питання про повторне визначення місця проживання дитини. Практика застосування позиції вичікування з метою остаточної перемоги в справі – не рідкість. У кого з батьків велика любов до дітей і мотивація дати їм гідне виховання та утримання, той у підсумку і виграє.