Як лікувати запор у дитини: що робити, ефективні методи

Відсутність калу протягом декількох днів або скрутне його відходження називається запором. У діток з народження і до шести місяців від народження акт дефекації відбувається в середньому до трьох разів на добу. У міру дорослішання до 1,5 років їх кількість скорочується до одного. У нормі консистенція калу середньої густоти, кашоподібна, в зв’язку з недосконалою роботою кишечника. Якщо малюк починає тужитися, кряхтеть, плакати і випорожнення набувають густу щільну консистенцію, іноді у вигляді твердих кульок, то у дитини запор. Що робити в такій ситуації? Насамперед, батькам слід заспокоїтися і не панікувати. Самостійно не рекомендується вживати будь-яких заходів, всі дії треба узгоджувати з лікарем педіатром.

Причини запору

У рідкісних випадках запори виникають із-за порушення будови кишечника, пов’язаного з генетичною або набутою патологією. Найчастішою причиною вважаються функціональні порушення, які пов’язані з проходять порушенням роботи кишечника і його незрілістю. Збій відбувається через:

  • раннього відлучення від грудей;
  • швидкого перекладу крихітки на поживні суміші;
  • недостатньої кількості рідини, що споживається як малюком, так і годуючої мамою;
  • частої зміни сумішей;
  • густих прикормів;
  • неправильної обробки продуктів харчування;
  • надмірного вмісту білків і жирів в їжі малюка.

Крім того, виникнення запорів сприяє:

  • ураження нервової системи під час розродження або виношування малюка;
  • рахіт;
  • гіпотиреоз;
  • анемія;
  • дисбактеріоз;
  • алергічні реакції на продукти харчування;
  • паразитарні захворювання;
  • геморой;
  • психологічний фактор;
  • неконтрольований прийом деяких груп лікарських засобів.

У всіх перерахованих вище випадках м’язовий тонус кишки порушується. При його посилення спостерігається стиснення і спазм. В результаті кишечник звужується, і проходження калових мас стає скрутним. Як підсумок, випорожнення набувають форму маленьких твердих кульок. При зниженні тонусу сповільнюється перистальтика, кишкові стінки розширюються і формується калові маси великого розміру щільної консистенції.

Загрузка...

У місячного малюка запор

Молоді батьки, вперше зіткнувшись з такою ситуацією, не знають, що робити. У дитини в місяць запор – це досить часте явище. Причини, які його провокують:

  • недосконалий травний тракт або аномалії його органів;
  • патологія ШЛУНКОВО-кишкового тракту;
  • спадкові дефекти;
  • психогенний фактор;
  • прийом антибактеріальних засобів;
  • погрішності в харчуванні годуючої жінки і малюка.

При зловживанні першої шоколадом, горіхами, міцним чаєм або кавою, а також іншими продуктами, що володіють закріпляючу дію, недолік клітковини в молоці матері виникають проблеми з дефекацією у малюка. При змішаному або штучному харчуванні запор пов’язаний з недостатньою кількістю води або свідчить про те, що суміш не підходить малюкові. Запор у місячної дитини — що робити? Звернутися до дитячого лікаря, який призначить лікування. Якщо його причина криється в неправильній дієті матері, то слід скорегувати раціон. Якщо малюк харчується сумішшю, то її треба поміняти або збільшити кількість води між годуваннями. Лікар може порекомендувати кілька масажних рухів, що допомагають впоратися з проблемою. Роблять їх до трьох разів у день:

  • зігнутими пальцями здійснювати за годинниковою стрілкою кругові рухи навколо пупка;
  • долоньками гладити животик справа наліво, зверху вниз;
  • злегка пощипувати;
  • ніжними круговими погладжуваннями закінчувати масаж.

З ліків доктор може призначити гліцеринові свічки, легке проносне, до складу якого входить лактулоза і пробіотик. При неефективності перерахованих заходів ставлять клізму.

Як впоратися з запором в перші тижні?

Запор у дитини в 1 місяць — що робити? Перший місяць життя малюка один з найскладніших. Він адаптується до нових умов існування, тому головне завдання мами допомогти йому:

  • переглянути раціон;
  • виключити прийом медикаментів, що впливають на стілець малюка;
  • пити більше рідини і поїти водою малюка;
  • брати частіше крихітку на руки;
  • не відлучати рано від грудей;
  • обережно застосовувати проносні засоби від запору.

Найкраща профілактика закрепів у новонароджених – це правильне харчування мами і малюка, прогулянки на свіжому повітрі, масаж.

Тепер ви знаєте, що робити, якщо у грудної дитини запор. Головне, пам’ятати, що виникнення цієї недуги – це не привід відмовлятися від природного годування малюка. Однак, якщо дитина перебуває на штучних сумішах, то їх рекомендується змінити.

Запор у тримісячного малюка

Найчастіша причина запорів у цьому віці – це недолік рідини, низька перистальтика кишечника. Крім того, провокативним чинником виступає:

  • прийом антибіотиків;
  • введення прикорму;
  • відлучення від грудей і переклад суміші;
  • недостатнє харчування;
  • недотримання годуючої мамою дієти.

«У дитини в 3 місяці запори, що робити?» — запитують батьки у доктора. В першу чергу усунути провокуючі фактори. А найкращою профілактикою в цьому віці є грудне молоко, не слід поспішати переводити немовля на штучне годування і вводити прикормы. Травна система малюка буде готова до іншої їжі дещо пізніше, ближче до п’яти місяців. Для полегшення страждань дитині треба давати багато води, вона допоможе розм’якшити калові маси.

Загрузка...

У дитини постійно запори, що робити?

З проблемою запору батьки і педіатри зустрічаються часто. Для усунення цього явища і підбору лікування з’ясовують причину. Частота випорожнень на добу, яку прийнято вважати нормою, залежить від віку дитини:

  • від народження до дев’яти місяців – до 10 разів. При природному годуванні акти дефекації частіше, а при штучному – рідше;
  • від року до трьох років – один раз;
  • старше трьох років – один раз або раз на два – три дні.

Незалежно від віку, частота випорожнень впливає на стан дитини. Інтоксикація організму – це наслідок частих запорів, в результаті яких погіршується стан волосся, нігтів, дерми. Малюк скаржиться на головний біль, вередує, нервує, з’являються прищі, заїди в куточках губ. Для терапії запору застосовуються різні методи, які залежать від факторів, що спровокували його, і від віку малюка.

Запор у дитини — що робити? Лікуванням займаються педіатри і гастроентерологи. У деяких випадках консультують маленьких пацієнтів неврологи, ендокринологи та психологи. Лікування підбирається індивідуально, в залежності від причини. Основна мета терапії:

  • регулярні акти дефекації;
  • безболісне спорожнення кишечника каловими масами м’якої консистенції;
  • подолання страху перед актом дефекації.

Терапія запору включає в себе дотримання:

  • питного режиму;
  • правильного харчування;
  • рухової активності;
  • прийому медикаментів, рекомендованих лікарем.

Харчування при запорах

Якщо запор у однорічної дитини, що робити в першу чергу? При частих запорах потрібно переглянути раціон – це особливо актуально для діточок, яким виповнився рік. До цього віку харчування важко урізноманітнити. Рекомендується включати в раціон наступні продукти:

  • сирі овочі;
  • хліб з висівок;
  • фрукти;
  • ягоди;
  • будь-баштанні культури;
  • кисломолочні продукти;
  • вівсяну, гречану і перлову крупу;
  • рослинне масло.

Бажано скоротити до мінімуму споживання малюком солодощів, тістечка, цільного молока, рису, чаю і бобових культур. Дуже важливо відрегулювати питний режим. З року кількість рідини для дитини збільшується до 200 мл на добу. Її можна частково замінити соком, морсом або несолодким чаєм.

Фізичні навантаження при запорах

Якщо спостерігається запор у дитини, що робити? Підвищувати рухову активність, щоб стимулювати роботу кишечника. Корисні такі вправи, як:

  • згинання і розгинання тулуба;
  • повзання на животі;
  • піднімання та опускання ніг;
  • втягування і видування живота.

Для усунення проблеми запору можна виконувати і інші фізичні навантаження, наприклад, ігри на свіжому повітрі, плавання в басейні, катання на ковзанах, на лижах та ін

Запори у дітей у 4 і в 5 років

Причинами запорів у віці чотирьох-п’яти років можуть бути вроджені аномалії, набуті захворювання, функціональні причини. Часто провокуючим фактором виступають психологічні проблеми. Діти відчувають дискомфорт, соромляться відвідувати туалет в дитячих установах. Таким чином, вони стримують позиви до акту дефекації і терплять до тих пір, поки не опиняться в знайомої і спокійній обстановці. У результаті відбувається накопичення калових мас, вони стають щільними і твердими. Якщо протягом трьох днів не було випорожнень, то можна припустити, що у дитини у 4 роки запор. Що робити в такій ситуації? Слід відвідати дитячого лікаря, який з’ясує причину і призначить відповідне лікування. Додаткові симптоми, які спостерігаються у малюка:

  • біль в області живота, дискомфорт і неприємні відчуття в анусі при спробі акту дефекації;
  • нервозність;
  • плаксивість;
  • відсутність апетиту;
  • наявність кров’яних вкраплень в кале (це пов’язано з тріщинами заднього проходу в результаті травмування твердими фекальними масами).

Наслідки тривалих закрепів небезпечні для здоров’я дитини і проявляються наступними ознаками:

  • тріщинами і кровотечами при акті дефекації;
  • інтоксикацією організму;
  • порушенням мікрофлори кишечника;
  • недостатньою кількістю поживних речовин і вітамінів;
  • розладами неврологічного характеру у зв’язку з тривалим больовим синдромом;
  • порушенням кровообігу в стінках кишечника.

Якщо запор у дитини 5 років, що робити? Безумовно, лікувати. Симптоматика захворювання аналогічна вищевикладеної. Домашні способи терапії можна застосовувати, якщо у малюка 4-5 років відсутній стілець максимум два дні. Для нормалізації процесу дефекації спочатку переглядають раціон дитини:

  • збільшують кількість свіжих овочів, фруктів, ягід;
  • додають в їжу злакові культури і висівки, що містять велику кількість клітковини.

У харчування додати продукти, що володіють легким проносним ефектом: олія обліпихова, банани, чорнослив, курагу. Велике значення для розрідження твердих калових мас та активізації процесів в кишечнику має наявність достатньої кількості в організмі дитини рідини. Тому не слід обмежувати малюка в питті води. Однак газовані напої, незбиране молоко, кава, чай не рекомендується давати.

Дітлахам 4-5 років дуже добре допомагає впоратися із запорами фізичне навантаження або будь-яка рухова активність, а також масаж, який сприяє прискоренню метаболічних процесів в організмі. У разі якщо причина відсутності дефекації носить психологічний характер, то необхідна консультація психолога. З лікарських препаратів лікарі можуть порекомендувати «Дюфалак», «Лінекс», «Хілак Форте», свічки з гліцерином, обліпиховою олією. В крайньому випадку — поставити клізму.

Утруднення дефекації в шестирічному віці

Як визначити запор у дитини 6 років і що робити? З’являються скарги на млявість, болі в животі. Позиви до акту дефекації можуть повністю бути відсутнім або, навпаки, бути частими. Сам процес випорожнення викликає страх, так як тверда консистенція калу травмує анальний отвір, викликаючи хворобливі відчуття печіння. Запор тривалістю більше двох діб загрожує інтоксикацією, тому терапію треба починати відразу після виявлення його причин, які можуть бути наступні:

  • недолік рідини;
  • алергія;
  • дисбактеріоз;
  • анемія;
  • недостатнє споживання клітковини;
  • захворювання кишечника;
  • незбалансоване харчування;
  • тривалий прийом антибіотиків, протиалергічних або проносних ліків;
  • порушення режиму харчування;
  • мала активність.

Запор, викликаний погрішностями в харчуванні, лікується коригуванням раціону, збільшенням фізичного навантаження. Доктор може порекомендувати прийом проносного засобу у вигляді свічок з гліцерином або постановку мікроклізми. При частих і тривалих замках обов’язкова консультація фахівця.

Запор у дитини 7 років, що робити?

У цьому віці причиною запору, в основному, є зміна режиму та якості харчування, недостатнє споживання рідин, брак мінералів і вітамінів, відсутність в раціоні овочів, фруктів та ягід. Школярі починають більше поглинати білкової і жирної їжі. Перша допомога при тривалій затримці калу – це клізма або використання свічок з гліцерином. Однак перед їх застосуванням дитини обов’язково слід показати лікарю. Кращою профілактикою запору вважається дієтичне харчування та дотримання питного режиму. Наступною причиною затримки калу в цьому віці вважається психогенний фактор, якщо дитина пішов до школи у сім років. У цьому випадку бажано відвідати психолога.

Постановка клізми

При включенні в раціон дитини молочних сумішей необхідно поспостерігати за роботою кишечника. При появі рідких запорів, коли у малюка відсутній кал протягом однієї доби, можна поставити клізму. У разі якщо постійні запори, то самостійно лікувати їх не рекомендується. Обсяг вливаємо в кишечник рідини (мл) безпосередньо пов’язаний з віком:

  • один місяць – до 25;
  • до шести місяців – від 30 до 60;
  • від шести місяців до року – 120-130;
  • від року до двох років – 200.

Покрокова інструкція «Як робити дитині клізму при запорі»?

  • Промити грушу окропом.
  • Безпосередньо перед постановкою перевірити відсутність в ній залишків гарячої води. В іншому випадку можливий опік слизової кишки.
  • Малюка покласти на спинку і ноги підняти вгору.
  • Набрати необхідну кількість кип’яченої води не вище 30 градусів.
  • З груші видалити зайве повітря, стискаючи її до появи рідини.
  • Анус дитини і наконечник груші змастити вазеліном.
  • На 3-4 см акуратно ввести наконечник у задній прохід малюка.
  • Повільно стиснути грушу і ввести всю воду.
  • Обережно витягти клізму.
  • Стиснути сідниці дитину на кілька хвилин, щоб рідина відразу не витекла.
  • Через невеликий проміжок часу з’являється позив до спорожнення.
  • Батькам слід пам’ятати, що ставити клізми часто не рекомендується при запорі у дитини. Що робити замість неї? В даний час на фармацевтичному ринку з’явилося нове засіб під назвою «Микролакс», яке являє собою мікроклізму. В основу препарату входить водно-сольовий розчин, пом’якшений гліцерином. Проносна дія виникає мінімум через п’ять хвилин після введення розчину.