Як проходить встановлення батьківства в судовому порядку?

Встановлення батьківства в судовому порядку в РФ – явище досить часте. Необхідність в ньому виникає у випадку, коли громадянин, який не перебуває в офіційному шлюбі з жінкою, не бажає нести зобов’язання з утримання дитини. Розглянемо особливості встановлення батьківства в судовому порядку. Зразок звернення до суду також буде описано в статті.

Підстави

До числа необхідних умов встановлення батьківства в судовому порядку СК РФ відносить відсутність:

  • Зареєстрованого в органі РАГСУ шлюбу між батьками.
  • Спільної заяви матері та батька або лише батька в орган ЗАГСУ.
  • Згоди органу опіки на визнання громадянина батьком у разі визнання недієздатності матері, її смерті, неможливості встановити місце її знаходження або позбавлення її прав батьків.
  • Суб’єкти права

    У законодавстві закріплено перелік осіб, які мають можливість звернутися до суду. У їх числі, окрім батьків, присутні опікуни (піклувальники) дитини. Разом з тим процедура встановлення батьківства в судовому порядку може бути ініційована громадянами, на чиєму утриманні знаходиться дитина. При цьому вони можуть і не бути його опікунами/піклувальниками. Як правило, такими людьми стають бабуся/дідусь, тітка/дядько та інші близькі. Між тим не можна виключати і знаходження дитини на утриманні у сторонніх йому осіб.

    Варто сказати, що звернутися в суд дитина може самостійно, але після досягнення повноліття.

    Терміни

    У законодавстві не передбачається позовна давність для справ про встановлення батьківства в судовому порядку. Після смерті батька зацікавлена особа з переліку, закріпленого СК, цілком може звернутися до уповноваженої інстанцію.

    Разом з тим слід врахувати положення пункту 4 статті 48 СК. В силу норми, встановлення батьківства в судовому порядку у відношенні суб’єкта, який став повнолітнім, можливо виключно за його згодою. Якщо ж вона визнана недієздатною, то дозвіл необхідно отримати у його опікуна/піклувальника або органу опіки.

    Специфіка процесу

    Справи, пов’язані з встановленням батьківства в судовому порядку, розглядаються в рамках позовного провадження. Як правило, відповідач – передбачуваний батько. При цьому він сам може бути неповнолітнім або недієздатним. У таких випадках у розгляді справи буде від його імені брати участь представник (опікун або піклувальник).

    Встановлення батьківства батьком в судовому порядку буває досить рідко. Така ситуація виникає, якщо мати відмовилася від подачі спільної заяви до органу РАЦС. Також встановлення батьківства в судовому порядку батьком може мати місце, якщо мати померла, при неможливості визначити місце її знаходження, визнання її недієздатності та ін.

    Додаткові вимоги

    Встановлення батьківства в судовому порядку аліменти досить тісно пов’язані. Як вище зазначалося, далеко не всі батьки готові нести матеріальні зобов’язання перед своїми дітьми. Це змушує мати або інша заінтересована особа звертатися в суд.

    Слід сказати, що подати вимогу про стягнення аліментів можна, якщо дитина є неповнолітньою. Заява подається за місцем проживання позивача або відповідача за вибором першого.

    Якщо місце перебування громадянина, до якого пред’явлений позов, невідомо, він оголошується в розшук. Ця процедура ініціюється судом на підставі положень статті 120 ЦПК.

    Нюанси

    Багато експертів справедливо відзначають, що справи, пов’язані з встановленням батьківства в судовому порядку, відносяться до категорії найбільш складних. Часто процес затягується на досить тривалий час, забирає багато сил у всіх учасників.

    Запис про батька зроблена органом ЗАГС, виступає як доказ походження дитини від певного громадянина. У зв’язку з цим при розгляді вимоги про встановлення батьківства в судовому порядку щодо неповнолітнього, відомості про батьків якого внесені в св-во про народження, до слухання повинні залучатися обидва ці особи. Справа в тому, що при задоволенні заяви раніше внесена інформація про батька буде анульована (видалена) з запису.

    Якщо в ході розгляду справи відповідач виявив бажання подати заяву до органу РАГСУ, до суду необхідно з’ясувати, чи означає це визнання батьківства цією особою. У такій ситуації повинен обговорюватися питання про визнання заявлених вимог. Необхідно сказати, що мирова угода у справі про встановлення батьківства в судовому порядку не передбачено.

    Умови задоволення позову

    В чинному раніше законодавстві передбачався перелік обставин, наявність хоча б одного з яких міг спричинити визнання особи батьком дитини в суді. До них належали:

  • Факт ведення господарства та проживання спільно батька і матері до народження дитини.
  • Наявність даних, достовірно засвідчують визнання громадянином батьківства.
  • Факт виховання та утримання дитини батьками спільно.
  • Після прийняття СК, встановлення батьківства в судовому порядку провадиться за іншими правилами. В даний час процедура не зв’язується ніякими формальними обмеженнями. Зараз розгляд позовної про встановлення батьківства в судовому порядку у кожному конкретному випадку здійснюється з урахуванням усіх доказів, представлених сторонами. В результаті суду необхідно констатувати один факт походження дитини.

    Особливості правозастосовної практики

    До прийняття сучасного СК питання про встановлення батьківства регламентувалися статтею 48 Кпшс. Сьогодні вони регулюються положеннями ст. 49 СК. Нерідко на практиці виникають труднощі при виборі, якою саме нормою слід керуватися.

    Як роз’яснив ВС, судові інстанції при розгляді справ повинні брати до уваги дату народження дитини. Зокрема, якщо він з’явився на світ після введення в дію сучасного СК (після 01.03.1996 р.), враховуються будь-які відомості, достовірно засвідчують походження дитини від певного громадянина. Що стосується дітей, народжених до вказаної дати, судам слід виходити з положень статті 48 Кпшс.

    Варто, однак, зауважити, що застосовувати ці правила на практиці потрібно дуже гнучко. Справа в тому, що, згідно з положеннями статті 362 ЦПК, формальні мотиви, якими керується суд при виборі норм сімейного законодавства, не тягнуть скасування судового рішення, якщо воно є обґрунтованим і вірним по суті, що підтверджується достовірними доказами.

    Встановлення батьківства в судовому порядку: покрокова схема

    Весь процес можна розділити на кілька етапів. Покрокова інструкція встановлення батьківства в судовому порядку виглядає так:

  • Визначення суб’єкта, який стане позивачем.
  • Збір доказів.
  • Складання та направлення позову до суду. До нього додаються зібрані докази.
  • Розгляд справи.
  • Надання судового постанови органу РАЦС для внесення змін в запис про народження.
  • Отримання нового свідоцтва на дитину.
  • Зразок заяви на встановлення батьківства в судовому порядку

    У деяких громадян виникають труднощі при складанні позову. Між тим цей етап в покрокової інструкції встановлення батьківства в судовому порядку має величезне значення. Якщо заявник не впевнений у своїх силах, доцільніше звернутися за допомогою до кваліфікованого юриста. Якщо з якихось причин це неможливо, слід керуватися процесуальними нормами.

    Порядок складання позову регламентується статтею 131 ЦПК. У заяві зазначаються:

  • Назва суду.
  • Відомості про заявника та відповідача (Ф. В. О., адреси, контактні дані).
  • Найменування документа – “Позовна заява про встановлення батьківства”.
  • У змісті вказуються обставини, що змусили подати позов, посилання на докази позиції позивача. На завершення зазначаються вимоги до відповідача.

    В обов’язковому порядку мають бути присутніми перелік додатків, дата і підпис.

    У позові можуть бути різні контактні дані заявника або його представника: електронна пошта, факс тощо Також позивач може повідомити суд про важливі, з його точки зору, обставини справи, заявити клопотання.

    Якщо від імені позивача в процесі бере участь представник, він повинен мати довіреність, у якій зазначаються конкретні його повноваження.

    Генетична експертиза

    Доказами батьківства можуть слугувати різні документи і матеріали. Наприклад, це можуть бути листи, в яких громадянин визнає себе батьком, спільні фото з дитиною та ін.

    Між тим практично незаперечним доказом спорідненості можна вважати експертизу ДНК. Встановлення батьківства в судовому порядку при наявності результатів генетичного дослідження проходить набагато швидше.

    Експертиза може ініціюватися:

  • Одним з батьків. У цьому випадку результати дослідження слід прикласти до позову.
  • Судом. Призначення дослідження доцільно у випадку, коли поданих позивачем доказів недостатньо.
  • Як правило, генетична експертиза виконується платно. Оплату зазвичай проводить заявник. Однак у деяких випадках витрати на дослідження можуть бути компенсовані за рахунок бюджетних коштів. Рішення про це суд приймає з урахуванням матеріального становища позивача.

    На практиці будь-який учасник розгляду може ініціювати дослідження. Крім того, сторони можуть подати і спільне клопотання про проведення експертизи. У цьому випадку витрати будуть розділені між ними навпіл.

    Особливі випадки

    На практиці буває так, що громадянин, який бажав визнати себе батьком, помер, не встигнувши реалізувати свій намір. У таких ситуаціях слід керуватися положеннями ЦПК і СК.

    Згідно із законодавством, такі справи розглядаються в особливому порядку тільки у відношенні дітей, що з’явилися на світ після 01.03.1996 р. Заявник повинен при цьому розташовувати доказової базою, достатньою для посмертного встановлення батьківства.

    Якщо дитина народилася до вступу в дію СК, спорідненість встановлюється за наявності хоча б однієї умови, що було передбачено у статті 48 Кпшс. У будь-якому випадку, однак, необхідно мати докази того, що за життя громадянин визнавав себе батьком. При наявності спору, наприклад, про право на спадкову частку, в заяві має зазначатися мета встановлення батьківства.

    Додатково може знадобитися надання доказів відсутності можливості у позивача пред’явити необхідну документацію або відновити втрачені папери.

    Спільне проживання батьків

    Ця обставина може підтверджуватися відомостями про:

    • Наявності одній житлоплощі у матері і батька.
    • Спільному харчуванні.
    • Придбання спільного майна.
    • Взаємної турботи один про одного.

    Спільне ведення господарства припускає, що кошти і праця батьків або одного з них спрямовуються на задоволення загальних потреб. Йдеться, зокрема, про приготування їжі, прибирання, прання, придбанні продуктів та ін.

    Все це підтверджує наявність фактичних стійких відносин між відповідачем та матір’ю дитини. При цьому в законі не встановлена вимога про те, щоб спільне проживання і ведення господарства тривало до моменту народження. Немає в нормах вказівки і на мінімальну тривалість таких відносин.

    Припинення спільного проживання та ведення господарства до появи на світ дитини не є підставою для відмови в задоволенні заяви про встановлення батьківства. Виняток становлять випадки, коли ці відносини припинилися до вагітності матері. З цього випливає, що для суду важливий факт спільного проживання та ведення господарства протягом певного періоду з моменту зачаття до народження.

    На практиці в увагу можуть прийматися обставини, при яких чоловік і жінка спільно не проживали (через відсутність житлової площі, наприклад), однак сім’ю можна вважати сформованої (вони вели господарство у специфічних формах і умовах). Так, якщо буде встановлено, що відповідач регулярно відвідував позивачку, ночував у неї (або навпаки), вони харчувалися разом, купували спільне майно, хотіли узаконити відносини, суд може вправі зробити висновок про наявність підстав для задоволення заяви про визнання батьківства. Якщо говорити про факти взаємних відвідувань громадянами один одного для проведення дозвілля, спільного прийому їжі (не на спільні кошти), випадках інтимної близькості, вони не можуть бути підставами встановлення батьківства. Вони не доводять спільне проживання, ведення господарства з точки зору закону.

    Участь в змісті або вихованні дитини

    У статті 48 Кпшс не передбачено вимоги про те, щоб ці обставини мали місце одночасно. Для задоволення заяви суд достатньо хоча б одного з них. На практиці ж батько цілком може брати участь і у вихованні, і в утриманні дитини.

    Фінансова допомога відповідача повинна носити постійний, а не епізодичний (або одноразовий характер. При цьому дитина може перебувати на утриманні близьких родичів батька, якщо він з тих чи інших причин не може собі цього дозволити. Наприклад, відповідач перебуває у тривалому закордонному відрядженні, страждає важким захворюванням, а фінансову допомогу надають бабуся з дідусем (його батьки).

    Утримання дитини може підтверджуватися письмовими доказами. Це можуть бути платіжні документи, довідки, рахунки про оплату послуг і ін Крім того, доказами можуть стати і показання свідків (сусідів, друзів).

    Доказів визнання відповідачем батьківства

    Розглянуті вище обставини мають об’єктивний характер. Якщо ж відповідач визнає батьківство, то в цій підставі виражається суб’єктивне ставлення особи до дитини.

    Доказами в такому випадку можуть виступати листа громадянина, анкети, заяви, інші матеріали. Визнати батьківство суб’єкт міг і під час вагітності жінки, і після народження дитини. Як і в попередньому випадку, підтвердженням можуть служити свідчення.

    Висновок

    Необхідно сказати, що обставини, передбачені статтею 48 Кпшс, далеко не завжди можуть служити безперечним доказом батьківства. Суд повинен взяти до уваги і обов’язково перевірити доводи відповідача, що спростовують інформацію, представлену позивачкою.

    Якщо в ході розгляду буде встановлено наявність хоча б однієї обставини, закріпленого в статті 48 Кпшс, однак відповідач не визнає себе батьком, для з’ясування питань, що стосуються походження дитини, може бути призначена судово-медична експертиза. В ході неї встановлюється час зачаття, фізіологічна можливість відповідача мати дітей і пр.