Біль приносить страждання, і для її полегшення людина застосовує різні засоби, здатні зменшити її або прибрати. Лікарські форми у вигляді таблеток, мазей, пластирів не завжди можуть впоратися, і тоді вибір падає на ін’єкції. Знеболюючий укол позбавляє індивіда не тільки від страждань, але і мінімізує ризик розвитку важких ускладнень. В кожній конкретній ситуації застосовуються різні засоби.
Класифікація знеболюючих препаратів
Існують декілька груп лікарських засобів:
За своєю дією підрозділяються на анальгетические засоби:
- Пригнічують больову чутливість вибірково, тобто без відключення свідомості, температурної або тактильної чутливості. Препарати цієї групи особливо ефективні при болях сильної інтенсивності, їх ще називають опіоїдними (наркотичними) анальгетиками. Повторні введення ліків призводять до психічної та фізичної залежності.
- Центральної дії, не викликають наркоманію. До них відносяться препарати для зняття головного, післяопераційного болю, а також для зниження температури і больового синдрому при невралгії. Цей вид знеболюючих медикаментів отримав назву неопіоідние.
За біохімічному дії на організм виділяють наступні групи анальгетиків:
- блокують нервові імпульси, тобто в цьому випадку больовий сигнал не потрапляє в мозок;
- надає ефект безпосередньо на больовий вогнище.
По протизапальній дії виділяють:
- нестероїдні протизапальні препарати, які наділені, крім останнього, ще й знеболюючу і жарознижуючим ефектом;
- анальгетики-антипіретики – широко використовуються в медичній практиці, в тому числі і в педіатрії, вони володіють незвичайним поєднанням знеболюючий, протизапальний, жарознижуючий та антитромботичного дії.
