Язик і мова в українській мові

Язик і мова в тандемі утворюють неймовірний, єдиний феномен людської мови.

Це досить різні поняття, але вони не так протиставлені один одного, як найтіснішим чином пов’язані, немов дві сторони однієї медалі, адже мова – це завжди мова в дії. Однак, важливо зазначити, що повного збігу між цими поняттями немає, адже мова дуже рідко обходиться без словесної мови, а мова, в свою чергу, функціонує тільки в мовленні.

Звідси висновок, що мова і мова найтіснішим чином взаємопов’язані між собою. Для того щоб чітко розібратися в даній темі, необхідно знати визначення, які допоможуть у цьому.

Визначення

Мова в широкому розумінні – це певна знакова система, що фіксує уявлення людини про поза мовної дійсності. Загальновідомий факт, що мова витікає з потреби людей у спілкуванні, тобто комунікації.

Мовленням називають вербальне і мовне спілкування, в якому вдаються за допомогою мовних знакових одиниць. Мова — це в російській мові пояснюється, як здатність говорити і саме говоріння. Це можуть бути слова, синтаксичні конструкції, текст, інтонації. Так само активно користуються невербальними засобами: мімікою, жестами, пантомимикой. Важливо зрозуміти, що невербальні засоби комунікації – це спілкування, яке здійснюється без звичних мовних засобів.

Під культурою мовлення розуміють здатність володіти нормами усної і писемної мови (до яких відносяться: володіння правилами фонетики, граматики, слововживанням тощо). Важливо відзначити, що культура мовлення – це уміння використовувати виражальні засоби мови в різних умовах спілкування у відповідності з конкретною метою і змістом якогось певного тексту.

Типом мови мови називають спосіб викладу, побудови слів і пропозицій в певному логічному порядку. У російській мові, як відомо, три типи мови.

Особливості співвідношення мови і мовлення

Розмежування цих двох понять ввів Фердинанд де Соссюр. При цьому не варто забувати головна відмінність мови від мови. А полягає воно в тому, що перший є засобом спілкування, а другий, у свою чергу, втіленням і реалізацією мови.

Мова прийнято вважати абстрактним і формальним, а мова — матеріальної. Саме в ній коригується все те, що є в мові. Він є стабільним і статичним, а мова активною і динамічною, для неї характерна більш висока варіативність.

Язик і мова, незважаючи на те, що вони взаємопов’язані, мають чіткі розмежування: мова — це надбання суспільства, в ньому відображається загальна «картина світу» мовця на ньому народу, мова індивідуальна і відображає лише досвід окремої конкретно взятої людини.

Мова не залежить від ситуації і від обстановки спілкування, а мова, в свою чергу, є контекстно і ситуативно обумовленої.

Функції мови

Мова взаємопов’язаний, в цілому, з усією людською діяльністю і одним з його завдань є виконання різноманітних функцій. Далі перераховані основні з них, а саме:

  • Комунікативна функція. Її суть полягає в тому, що мова забезпечує спілкування, тобто комунікацію між людьми, саме тому людина може обмінюватися інформацією, думками, почуттями, а також певним чином впливати на іншу людину.
  • Когнітивна функція. Її суть полягає в тому, що вона безпосередньо пов’язує мову з людської розумової діяльністю.
  • Контактоустанавливающая. Суть цієї досить важливої функції полягає у створенні і підтриманні контакту між певними співрозмовниками.
  • Емоційна функція. Сенс даної складової полягає у вираженні суб’єктивного ставлення мовця до змісту його промови.

Це були основні функції, однак не варто забувати, що їх набагато більше. Ці складові підходять абсолютно до всіх мов, не лише російської. Як би не був різноманітний спектр мов у всьому світі, всі вони існують досить схожим законами. Це наштовхує на думку про згоду з тими лінгвістами, які стверджують, що існував один єдиний прамова. На їхню думку, саме від нього і пішли розгалуження, які призвели до виникнення такого різноманіття мов у світі. На сьогоднішній день не існує точної цифри кількості існуючих мов, оскільки в деяких з них є свої відгалуження в вигляді діалектів.

Частини і типи мови російської мови

Частина мови — це своєрідна категорія слів самої мови, що визначається такими ознаками, як синтаксичні та морфологічні. У всіх мовах світу, в першу, чергу протиставляються один одному ім’я (іменник, прикметник і т. д.) і дієслово. Частини мови ділять також на самостійні та службові. Необхідно зауважити, що окрема увага приділяється частинами мови на уроках російської мови, починаючи з молодших класів. Шкільна програма передбачає детальне вивчення кожної з них.

Що стосується типів мови в російській мові, то їх виділяють 3. До них належать: розповідь, міркування, опис. Далі детальніше про кожного з них:

  • Розповіддю називають розповідь про яку-небудь подію в рамках тимчасової послідовності його дії.
  • Міркуванням називають словесне виклад, підтвердження певної думки.
  • Описом є зображення якого-небудь певного явища дійсності, предмета, особи шляхом перерахування і розкриття його основних ознак.

Тема «Мова і мовлення» дуже важлива не тільки в російській, але і в інших мовах. Як правило, її починають вивчати ще в середній школі (урок проводиться в 5 класі). Це стосується російських шкіл. Цій темі приділяється досить велика кількість уваги, адже впевнене володіння частинами мови в російській мові, можна сказати, гарантує грамотно-правильне пояснення на ньому. Але, безумовно, є й інші нюанси, які впливають на грамотність і культуру мовлення.

Частини мови, які належать до самостійних

Частини мови дозволяють нам групувати, класифікувати слова, використовувані для позначення дій, предметів і явищ, ознак, виділяти загальні семантичні (смислові, понятійні), а також граматичні властивості, або категорії, які властиві словам, що належать до однієї і тієї ж частини мови.

Під самостійними частинами мови розуміють:

  • Іменник, що позначає предмет. Ця частина мови відповідає на питання: «хто?» «що?» Як правило, іменники змінюються за числами, родами і відмінками. Воно може бути одушевленим і неживим. Наприклад: «хто?» (мама), «що?» (книга).
  • Прикметник – це особливий ознака предмета, або його якісна характеристика. Прикметник відповідає на наступні питання: «який?» «чий?» Прикметники змінюються за родами, числами, іменами і відмінками. Наприклад: гарний, любий, хороший.
  • Числівником називають частина мови, яка позначає кількість предметів і все, що пов’язано з підрахунками. Числівник відповідає на питання: «скільки?» «який?». Наприклад: п’ятнадцять, шестеро.
  • Займенник вказує на особу, ознака або предмет, не називаючи їх. Вони бувають: особистими, поворотними, притяжательными, вказівними і т. д. Наприклад: вона, вони, цей, той, який.
  • Дієслово позначає стан або дію, відповідає на питання: «що робити?», «що робив?», «що робить?», «що буде робити?», і володіє певними ознаками виду, особи, застави, часу, числа, роду і способу. Наприклад: любити, хотіти, робити, знати і т. д.

Це були основні самостійні частини мови в російській мові з прикладами.

Службові частини мови

Тепер важливо назвати службові частини мови мовою(російською), до яких відносяться:

  • Привід є незмінною службовою частиною мови, яка застосовується для з’єднання слів в певному реченні або словосполученні: в, до, з, у, на, крізь заради, між, за допомогою, подібно, щодо, завдяки, відповідно, у зв’язку, по відношенню, невже, незважаючи на, через, у зв’язку з, згідно з, близько і т. д. Наприклад: Між ними велика різниця у віці.
  • Союз є теж незмінною службовою частиною мови, яка використовується для об’єднання слів і простих частин у складних реченнях. Наприклад: Поїзд рушив, і вони відійшли від вікна.
  • Частинки називають службовими словами, додають смислові або емоційні забарвлення окремим пропозиціям і словами: не, ні, дещо, що-небудь, -то, -ся, -ка, -де, нехай, хіба, дай, хоча б, вже, майже, тільки, знай, мовляв, начебто, немов, мабуть, либонь, саме, просто, невже, точно, наче, чи що, чи ні, бувало, б, хіба і т. д. Наприклад: Мабуть, сьогодні холодно.
  • Під зв’язкою розуміють службове слово. Воно, як правило, вказує на синтаксичні відношення елементів певного пропозиції. В основному, до зв’язкам відносять слова, словосполучення, спрягаемые форми дієслів, варіанти значення дієслова «бути». Часто можна зустріти таке явище, коли зв’язки опускаються, на їхньому місці, як правило, у реченні ставлять тире, наприклад: Будинок – [є] не розкіш, а місце проживання.

З наведених прикладів можна зрозуміти, що існує досить велика кількість частин мови в російській мові. Яка частина мови використовується, допоможе дізнатися постановка запитань до певного слова, яке вас цікавить. Складність може виникнути зі службовими частинами, тому що в цьому випадку постановка питання не допоможе. Тут варто зрозуміти лише принцип, за яким вони розрізняються.

Російська мова і культура мови

Немає сумнівів, що культура мовлення – це, в першу чергу, духовна культура певного людини і рівень її загального розвитку, як особистості. Культура мовлення розповідає багато про окремо взятій людині. Вона може показати цінність духовної спадщини та культурних надбань цілого людства, а також окремо взятого індивіда. Подивившись на культуру мовлення людини, можна легко зробити висновок про нього, про його виховання, освіту, рівні життя, навіть про працю та інших подібних показниках.

Всі знають, що існують головні складові культурної мови. Це, насамперед, грамотність та дотримання загальноприйнятих норм літературної мови. Розвиток мовлення — необхідний фактор для успіху в житті і в кар’єрі сучасної людини. Важливо відзначити, що всі ці правила застосовні до всіх мов, не лише до російської. Але варто не забувати, що визначальне значення мають і інші засоби, такі як: лексика, фонетика, стилістика.

Насправді, культура мови включає в себе цілий спектр властивостей мови і допомагає застосовувати накопичені знання мови на практиці. Адже для хорошої мови недостатньо знати всі правила орфографії, орфоепії, пунктуації і т. д. Вона включає в себе все це разом узяте, що допомагає людині виглядати гідно і вміти висловлюватися літературним грамотною мовою. Мова і культура мовлення, як можна помітити, тісно взаємопов’язані між собою.

Важливо відзначити, що це не зовсім легке завдання. Іноді емоції беруть своє, і ні про яку культуру не може бути й мови. Однак, тут вступає в силу виховання, почуття такту і самоконтролю. Для культурної людини надзвичайно важливо в будь-якій ситуації тримати себе спокійно і гідно, не втрачаючи самовладання.

Необхідність культури мовлення

Безумовно, для того щоб мова була культурною, вона повинна бути не тільки правильним, а й багатою, що безпосередньо залежить від лексичного запасу людини. Щоб підтримувати свою промову на гідному рівні, потрібно регулярно поповнювати словниковий запас. У цьому кращим другом для вас стануть, звичайно ж, книги.

Може виникнути й інша проблема: незнання, де вірно і правильно застосовувати накопичену лексику. І тому, для того щоб найбільш вірно використовувати запас нових слів і виразів, важливо на регулярній основі розвивати як усне мовлення, так, безумовно, і письмову.

За допомогою цих методів може помінятися і напрямок власних думок, які, в результаті, формуються в слова. Слід знаходити спільну мову з людьми з різних кіл суспільства і виділяти для себе широкий вибір тем для бесід.

Все це дуже важливо для побутового спілкування, для укладення будь-яких угод і договорів, пошуку роботи, навчання. Це дивно, але наша мова може створити наш образ і загальне враження про нас, як про людину в цілому. Ми живемо в століття спілкування і технологій, де невимовно важливо вміти чітко і грамотно викласти свої думки, ідеї, емоції, ставлення до певної ситуації, доводи, використовуючи можливості рідної мови і не виходити за межі мовного етикету і поведінки.

Особливості лингвоэтики (культури мовлення)

Важливо відзначити, що культурою мови називають не тільки володіння якимись певними правилами, вміння уникати різних помилок, але і мовний етикет. Співрозмовник при розмові з вами повинен відчувати себе досить комфортно, інакше бесіда може не вдатися, або і зовсім призвести до конфлікту, що, безумовно, не викликає позитивних емоцій у обох сторін.

Культура мовлення допомагає уникнути подібних ситуацій, коли людина може образити або образити свого співбесідника. Як правило, в таких випадках спрацьовує невміння слухати співрозмовника, тобто нетактовну переривання свого партнера. А подібні дії строго — настрого заборонені мовним етикетом. Цього не можна робити, навіть в тому випадку, коли ви впевнені, що ваш партнер по розмови абсолютно не правий.

Щоб володіти культурою мовлення, необхідно вміти слухати і чути свого співрозмовника. Адже бувають моменти, коли люди зовсім забувають про те, що вони ведуть бесіду з людиною, а не власний монолог. І виходить так, що вони ігнорують бажання свого опонента, а це є грубим порушенням мовленнєвого етикету.

Основні правила культури мовлення

Це поняття містить в собі, як вже було сказано вище, правильність. Також важливим елементом є точність. Нею не можна назвати вміння просто вибирати і застосовувати необхідні і доречні слова. До культури мовлення також відносяться і логічність, чистота мовлення. Остання є одним з найбільш важливих ознак культурної мови, що виявляються, в основному, у двох аспектах: у співвіднесенні мови і літературної мови, а також у її співвідношенні з певними моральними критеріями спілкування.

Тепер необхідно згадати про правила мовленнєвого етикету. Згідно з визначенням, «мовленнєвий етикет» – це вміння застосовувати норми в певних ситуаціях спілкування.

В будь-яких розмовах потрібно бути тактовним і ввічливим. Ніколи не варто вживати у своїй промові вульгаризми, лайки і т. п. Це ніяк не прикрасить вашу мову, навіть якщо ви знаходитесь в колі, де подібне спілкування цілком нормально.

Звичайно, правил мовного етикету поведінки набагато більше, однак вище були названі основні. Варто відзначити, що кожен поважаючий себе чоловік повинен ознайомитися з цими правилами і, хоча б частково, застосовувати їх у своєму повсякденному житті. Адже це спрощує існування і допомагає швидше налагоджувати контакт з людьми, що в наш час важливо.