Ю. Яковлєв, Багно: короткий зміст

У наведеній нижче статті викладено короткий зміст «Багна» Яковлєва. Радянський письменник, сценарист, журналіст Юрій Якович Яковлєв все своє життя присвятив створенню творів для дітей всіх віків і дуже пишався цим своїм покликанням. Ним, зокрема, був написаний сценарій для мультфільму про білого ведмежати Умку.

А розповідь, про який ми хочемо розповісти, був опублікований в 1972 році.

Дивний хлопчик

Ця історія побачена і розказана одним з її головних героїв — молодою вчителькою Євгенією Іванівною, яку поза очі всі звали Женечкою. У неї в класі вчився дивний хлопчик. Та й ім’я у нього дивне — Коста.

Хлопчик, на думку вчительки, вів себе потворно.

Він зухвало позіхав на уроках: зажмурював очі, огидно морщив ніс і відкривав пащу — іншого слова тут не підбереш. При цьому він підвивав, що взагалі не лізло ні в які ворота. Потім енергійно тряс головою — проганяв сон, і дивився на дошку, а через кілька хвилин знову позіхав.

Для будь-якого вчителя це позіхання і було б особливо образливим — хіба захоче спати учень на цікавому уроці? Тобто Євгенії Іванівні здавалося, що позіхає Коста від нудьги. І це її дратувало.

Але, крім того, хлопчик був неговіркий і причини своєї сонливості не пояснював. А якось ранньою весною він приніс пучок якихось прутиків і поставив у воду, в скляну банку. Знайшлися охочі підмести підлогу цим імпровізованим віником, але Коста відняв і знову поставив у воду.

Незабаром гілочки зацвіли. За вікном ще не весь танув сніг, а на підвіконні:

Прутики вкрилися маленькими світло-ліловими квітами, схожими на фіалки. З набряклих бруньок-вузликів прорізалися листя світло-зелені, ложечкою.

Виявилося, що це був багно. Він випускав аромат — тонкий і таємничий. Коста ненадовго став у класі чарівником.

І Женечка стала придивлятися до хлопчика. Дивно, але ледве встигав продзеленчати дзвінок з останнього уроку, як Коста схоплювався з місця і першим залишав клас. Хапав пальто в гардеробі і на ходу, ловлячи руками рукави, утік зі школи. Куди ж він так поспішав?

Згадаємо в короткому змісті «Багна» Яковлєва, що однокласники базікали про Косту різне. Одні говорили, що бачили, як він гуляв з рудим сетером. Інші стверджували, що у нього потужний боксер тигрового забарвлення. Треті бачили чорно-коричневу малечу на кривих ногах — таксу. Виходить, що у Кости було три собаки.

А його батьки ні про які псах і навіть не чули. Повернувшись з роботи, вони заставали сина за столом, бубонить дієслова або вирішального завдання. Їм і в голову не могло прийти, що він сам повернувся тільки що і ледве встиг відчистити штани від собачої шерсті.

Женечкина погоня

Як розвивалися події, важливо і для короткого змісту «Багна» Яковлєва. Куди зривався Коста? Куди так поспішав? Це питання турбувало молоду вчительку. І якось вона не витримала і стежила за ним. Йшла на відстані, намагаючись не стукати каблучками.

Коста заскочив додому на п’ять хвилин лише для того, щоб кинути портфель і нашвидку проковтнути частина холодного обіду. Залишився він взяв з собою. А потім вибіг з дому і зник у сусідній провулок. Увійшов у під’їзд будинку і подзвонив у двері. Женечка чула, як гавкав і скреблась з тієї сторони собака, поки двері не відкрили.

Артюша

Веселий вогненно-рудий сетер і Коста вибігли на подвір’я, ледь не збивши з ніг вчительку. Втім, вони навіть не звернули на неї увагу. Пес був щасливий:

Він крутився по двору, припав на передні лапи, а задні підкидав, як козеня, немов хотів збити полум’я. При цьому гавкав, підскакував і все намагався лизнути Косту в щоку або в ніс. Так вони бігали, наздоганяючи один одного. А потім неохоче йшли додому.

А господарем Артюши, згадаємо про це в короткому змісті «Багна» Яковлєва, виявився чоловік з однією ногою і милицею. Повернувшись, Коста сказав йому «до завтра» і пішов.

Атілла

До наступного будинку вони — хлопчик і Женечка слідом, пройшли три квартали. На балконі двоповерхового будинку стояв боксер тигрового забарвлення і чекав Косту. Хлопчик підтягнув від сарая драбину до балкону, і по ній Атілла (так звали собаку) спустився на землю.

Коста вийняв з кишень залишки обіду, загорнуті в газету, годував пса. А той був голодний,

Він їв жадібно, але при цьому поглядав на Косту, і в його очах накопичилося стільки невисловлених почуттів, що здавалося, він зараз заговорить.

Женечка чула, як услід їм двірничка вимовила з несхваленням про господарів пса:

— Виставили собаку на балкон і поїхали. А вона хоч помирай з голоду!

Личак

В одному з сусідніх будинків жив хлопчина. Він хворів і був прикутий до ліжка. Це у нього жила та сама такса — третя собака, з якою товаришував і гуляв Коста. Женя почула, як хворий хлопчик сказав, що його мати збирається продати собаку, бо нікому гуляти з нею вранці. Подумавши, Коста обіцяв забігати вранці, але дуже рано, до школи.

А потім вони пішли з таксою по імені Лапоть гуляти. А Женя непомітно пішла за ними.

Відгулявши і з цим псом, Коста рушив до моря. Женечка насилу встигала за ним: йти було важко — переступаючи коряві соснові коріння, вона зламала каблук.

Сенбернар біля моря

На піщаних берегах сушилися мережі, лежали перевернуті човни. Тут, вдивляючись у морську далечінь, немов чекала когось, стояла собака. У неї була велика голова, сумні очі, важкі лапи і царствена левова хода.

Коста умовляв її поїсти — пропонував залишки обіду, принесені з дому. Собака байдуже жувала. Вона розуміла, що їй треба вижити, щоб дочекатися господаря. Потім вона трохи погуляла з хлопчиком, і знову, сівши біля перевернутого човна, почала чекати. А Коста говорив їй:

— Ти хороший… Ти вірний… Ходімо зі мною. Він ніколи не повернеться. Він загинув. Чесне піонерське… не Можна ж жити одній на березі моря. Коли-небудь треба піти.

Помітивши вчительку, хлопчик не здивувався. Він пояснив:

— Собаки завжди чекають. Навіть загиблих… Їм треба допомагати.

І вони разом — вчителька і хлопчик, повернулися в місто. Коста дуже поспішав. Йому треба було повернутися додому до приходу батьків і привести себе в порядок. І як ні в чому не бувало сісти за уроки. Далі йому належало читання розділів підручників та приготування домашніх завдань. Сидіти доводилося допізна. Все б нічого, але на другий день дуже хотілося спати.

Коста поспішав, але він допоміг Жені з її зламаним каблуком, прибивши його — так, як умів.

А на інший день, не витримавши, Коста все-таки заснув на останньому уроці. Хтось засміявся. Але вчителька суворо сказала:

— Ви знаєте, чому він заснув? … Я вам розповім… Він гуляє з чужими собаками. Годує їх. Собаки завжди чекають. Навіть загиблих… Їм треба допомагати.

А коли пролунав дзвінок, вона розбудила його, і, хлопчик, вірний своїй обіцянці, тут же побіг до своїх чотириногих друзів.

Ось так закінчується ця історія. Ми привели короткий зміст оповідання «Багно» Юрія Яковлєва.

Головні герої

Хто така Женечка? Це Євгенія Іванівна — молода вчителька в класі, де навчається Коста. Завдяки її цікавості ми і дізнаємося історію Кости. Ось її портрет:

Маленька, худа, злегка косить, волосся — кінським хвостиком, комір — хомутиком, підбори з подковками. На вулиці її ніхто не взяв би за вчительку. Ось побігла через дорогу. Загупали підківки. Хвостик розвівається на вітрі. Зупинись, конячка! Не слухає, біжить… І довго ще не затихає стукіт подковок…

Судячи з сюжету, вона цікава, неугомонна. Сумлінна, небайдужа і вперта. Оскільки не тільки ображається на те, що хлопчик спить на уроках, але і вирішує простежити за ним. І проходить весь щоденний маршрут Кости до кінця. Женечка вміє співчувати:

Їй захотілося заговорити з Костою. Розпитати його про собак, яких він годував, вигулював, підтримував у них віру в людину. Але вона мовчки йшла по слідах свого учня, який огидно позіхав на уроках і був мовчуном. Тепер він змінювався в її очах, як гілочка багна.

А ось про зовнішність хлопчика автор нам нічого не повідомляє. Це неважливо. Так непрезентабельні, невидные, нікчемні, здавалося б, прутики, які раптом зацвіли, стали чарівними, змінилися. Ось таким став і Коста. І вже неважливо, яким він був. Перестало мати значення, що він насилу переповзав з трійки на трійку, засинав на уроках і був мовчуном. Головне — він умів дружити.

Ось все, що можна розповісти в короткій зміст про головних героїв «Багна» Яковлєва.

Ідея твору така: не залежить від форми носа і розрізу очей людська доброта, милосердя, вірність. І розкривається вона часом несподівано — так само, як краса зацветающего багна.

Крім того, хлопчик допомагав не стільки собак, скільки людей, їх господарям, які опинилися у важкій життєвій ситуації.

Це був короткий переказ «Багна» Юрія Яковлєва.