Юридичні фікції закріплені законодавчо в РФ. Проте сам термін ще не має чіткого визначення. Це один з основних прийомів у правовій практиці, відомий ще з античних часів. Він має свої особливості, переваги і недоліки, які потрібно враховувати при застосуванні.
Що являє собою юридична фікція
Юридична фікція – це особлива техніка, використовувана при створенні та застосуванні законів і правових норм. По суті, це ілюзорний факт, але який при цьому має величезне значення в юридичній практиці. Він потрібний для адекватного сприйняття і тлумачення законів і правових норм як нових, так і старих. Переважно фікції використовують у цивільному і цивільно-процесуальному законодавстві, але область їх застосування не обмежена цими сферами правової діяльності.
Застосування юридичних фікцій у правовій системі має як позитивні, так і негативні моменти. Не дарма багато вітчизняні та зарубіжні правознавці-вчені негативно відгукувалися про цей інструмент.
Ще в античні часи фікції піддавалися критиці. Так, видатний філософ стародавності Аристотель вважав, що вони вводять громадян в оману. Таке ставлення було пов’язано з тим, що юридичні фікції використовували софісти, які зловживали цим прийомом. В результаті потужного прийому для встановлення істини вони стали способом обману і досягнення перемоги в судових позовах нечесним шляхом.
