Загальне поняття психіки людини

Поняття психіки людини є одним з найбільш досліджуваних і в той же час загадкових. Незважаючи на величезну кількість фундаментальних досліджень по даній темі, залишається ще величезна кількість запитань і загадок, на які людству тільки належить знайти відповідь.

Основні поняття психіки

Вивченням особливостей людської психіки займається величезна кількість вчених і дослідників. Природно, кожен з них формує власне визначення даного поняття. Варто розглянути найбільш поширені з них.

Поняття психіки № 1 передбачає діяльність з відбиття й регуляції явищ дійсності. Завдяки цьому, відбувається активна взаємодія з навколишнім світом, а також пізнання загальнолюдського досвіду.

Поняття психіки №2 передбачає закони становлення і функціонування внутрішнього світу і образів реальності, що складаються в свідомості людини.

Поняття №3 визначає психіку як суб’єктивне відображення дійсності через систему ідеальних образів, за допомогою яких відбувається взаємодія з навколишнім середовищем, а також орієнтація в ній.

Основні положення про психіку

На підставі висновків різних фахівців, що займаються вивченням поняття психіки, можна виділити кілька ключових положень, які визначають специфіку даного явища:

  • Виникнення психіки відбулося одночасно з появою на Землі живих організмів в якості механізму пристосувального поведінки.
  • Вищим етапом розвитку психіки є свідомість. Його поява пов’язана з розвитком трудової діяльності людини і формуванням колективів.
  • Психіка формується під впливом активної діяльності людини у процесі переходу від зовнішнього взаємодії з предметами в конкретний образ, а потім — у регульоване дію.
  • Формування психіки зумовлене соціокультурними чинниками та опосередковано мозковою активністю.
  • Психічні моменти мають системну організацію і чітко окреслену структуру.

Поняття і структура психіки

Психіка — це складне системне явище, яке включає в себе такі структурні елементи:

  • Психічні процеси — явища, які забезпечують відображення і усвідомлення дійсності. Розрізняють пізнавальні, емоційні й вольові процеси.
  • Психічні властивості — це стійкі і постійно повторювані особливості особистості, які визначають поведінку, темперамент, характер і здібності людини.
  • Психічні стани — це якість функціонування і рівень працездатності психіки на конкретний момент часу. Мова йде про активності, бадьорості, пасивності, апатії і так далі.
  • Діяльність — сукупність дій, що забезпечують задоволення інтересів і потреб.

Структура свідомості

Визначення поняття психіки тісно пов’язане з поняттям свідомості. Остання категорія характеризується такою структурою:

  • Несвідоме — це початковий рівень психіки, який може бути індивідуальним (пов’язаний з базовими інстинктами) і колективним (обумовлений історичними закономірностями).
  • Підсвідомість — включає уявлення, прагнення і бажання, які психіка сприйняла як сигналів. Підсвідомі образи можуть бути актуалізовані (спливти в пам’яті) через тривалий проміжок часу.
  • Предсознание — проміжне стан психіки, яке представлене у вигляді потоку думок, асоціацій і образів, а також широкого спектру емоцій.
  • Безпосередньо свідомість — це вищий рівень відображення процесів дійсності, за допомогою якого досягається повне пізнання навколишнього світу і його перетворення.
  • Надсвідомість — це психічні характеристики, які людина може сам сформувати в результаті систематичних і цілеспрямованих зусиль. В якості прикладу можна навести свідоме регулювання соматичних станів (наприклад, ходіння по битому склу або гарячим вугіллям, уповільнення серцебиття і так далі).

Основні види психічних процесів

Поняття психіки включає в себе таку категорію як психічні процеси. Це все, що відбувається в голові людини і знаходить своє відображення в психічних явищах. Ось які види процесів можна виділити:

  • Пізнавальні — це сприйняття світу за допомогою перетворення вхідної інформації. Це все, що стосується відчуттів, уяви, мислення та пам’яті.
  • Регулювання — забезпечують певну організацію, інтенсивність і спрямованість поведінки. Це мотивація, постановка цілей, прийняття рішень та контроль їх виконання, а також емоції і вольові процеси.
  • Комунікаційні — забезпечують міжособистісне спілкування, яке відбувається за допомогою розуміння почуттів та думок. Це стосується як вербальних, так і невербальних комунікацій.

Ключові функції психіки

При вивченні поняття психіки функції психіки відіграють визначальне значення. Ось основні з них:

  • Комунікативна — забезпечує таке сприйняття дійсності, завдяки якому реалізується потреба людини в спілкуванні.
  • Пізнавальна — передбачає збір і аналіз інформації про навколишній світ з подальшим усвідомленням свого місця і значення в ньому.
  • Відбивна — дозволяє вибрати відповідь з різноманіття варіантів, пов’язаних з окремо взятої ситуації.
  • Регулятивна — забезпечує зміну форм поведінки людини, в залежності від зовнішнього середовища й обставин.
  • Емоційна — породжує чуттєві реакції на ті чи інші явища навколишнього світу.
  • Вольова — забезпечує можливість вільного життєвого вибору.

Психіка і мозок

Поняття психіки у психології асоційоване з центральною нервовою системою, яка, в свою чергу, бере початок в головному мозку людини. У зв’язку з цим доцільно заглибитися у вивчення механізму формування психіки. Ось які процеси відбуваються в різних відділах головного мозку:

  • В лобових частках зосереджені рухові і мовні центри. Ця область відповідає за моторику мови і здатність до аналітичної діяльності. Також тут представлені такі психологічні функції, як формування волі і мотивів досягнень, смислів і людських цінностей, цілепокладання, моралі.
  • Скроневі частки — місце розташування слухових, смакових і нюхових центрів, а також центрів сприйняття і розуміння мови. Дана область здійснює експресивну мовну функцію. З точки зору психіки варто відзначити присутність на медіальній поверхні центрів радості, горя, страху, задоволення статевого потягу і безпеки.
  • Тім’яні області відповідають за чутливість до тепла, холоду, болю, дотику і гостроті. Саме ці поля відповідають за сприйняття та інтерпретацію музичних мелодій.

Поняття про психічних образах

Поняття психіки нерозривно пов’язане з поняттям психічного образу, який являє собою інтегративне відображення дійсності. Це свого роду інформаційна модель, на підставі якої визначається життєдіяльність людини. Психічних образів притаманні такі властивості:

  • Идеалистичность. Людина сприймає світ у вигляді ідеальних форм, що склалися в результаті минулого досвіду та психічних станів. Таким чином, у різних людей образи неоднакові.
  • Первинність і вторинність. Образи спочатку формуються на базі сприймань і відчуттів, після чого трансформуються в пам’ять і спосіб мислення.
  • Інформативність. Образи відображають дані про локалізацію реальних об’єктів у просторі, а також сукупність властивостей, притаманних їм.
  • Активність побудови. Образи виникають не одночасно, а послідовно, на основі рухових і біомеханічних процесів.
  • Багатовимірність. Образи функціонують не самостійно, а в контексті дійсності або певної діяльності.
  • Пластичність. З образами, як і з реальними предметами, можна здійснювати певні розумові дії», програвати поведінкові варіанти, моделювати розвиток, в залежності від зміни дійсності.
  • Інформаційна ємність. Образ формується на основі інформації про дійсність, а також сам є джерелом даних.
  • Узагальненість. Образ являє собою інформаційну модель, сформовану модель, в якій ключову першочергова інформація, суттєва для сприймання об’єктів дійсності.

Характеристика здорової психіки

Розглядаючи поняття психіки людини, варто звернути увагу на ознаки її нормального функціонування. Здоровій психіці притаманні такі характеристики:

  • Адекватна реакція рецепторів на різні сигнали-подразники.
  • Збалансована рефлективність, заснована на оціночно-аналітичної обробки надходять у мозок сигналів.
  • Наявність сигнальних підсистем, які розвиваються пропорційно розвитку суджень.

Підходи до визначення володіння психікою

У загальній психології поняття психіки вивчається лише стосовно людини. Тим не менш, деякі дослідники дотримуються думки, що інші істоти також володіють цією властивістю. На підставі різниці поглядів з даного питання було сформовано кілька теорій, а саме:

  • Антропопсихизм (Декарт) — теорія, яка відстоює думку, що психіка властива лише людським істотам.
  • Панпсихизм (французький матеріалізм) — теорія, яка відстоює загальну натхненність природи. Мається на увазі, що психіка в рівній мірі властива всім живим (люди, тварини), так і неживих об’єктів (рослини, камені).
  • Биопсихизм — теорія, яка відстоює думку, що психіка властива всім об’єктам живої природи (включаючи рослини).
  • Нейропсихизм (Дарвін) — теорія, яка відстоює думку, що психіка властива тільки тим об’єктам (істот), у яких є центральна нервова система.
  • Мозгопсихизм (Платонов) — теорія, яка відстоює думку, що психіка властива істотам, мають мозок і трубчастий пристрій нервової системи. Так, наприклад, у комах психіки бути не може, так як у них немає вираженого мозку, а нервова система влаштована по вузликовому типу.
  • Чутлива теорія (Леонтьєв) — психіка властива тим істотам, які можуть реагувати на подразнення зовнішнього середовища, які є життєво значущими (звук небезпеки, запах їжі і так далі) з наступним формуванням умовних рефлексів.

Ключові відмінності психіки людини від психіки тварин

Якщо розглянути поняття психіки людини в порівнянні з іншими живими істотами (а саме з тваринами), напрошуються певні висновки. Отже, відмінність психіки людей виражається в наступному:

  • Крім спадково-емпіричних форм поведінки, людина також використовує досвід предків, який передається у формі усного та писемного реї. Таким чином, людська психіка постійно вдосконалюється і збагачується за рахунок безперервно оновлюється соціального досвіду.
  • Свідомість людини відображає лише найбільш суттєві сторони і закономірності дійсності, які дають можливість вирішувати більш глибокі проблеми не методом проб і помилок (подібно тваринам), а шляхом встановлення закономірностей.
  • Психіка і свідомість людини характеризуються усвідомленістю цілей діяльності і здатністю моделювати майбутні події. Більше того, людина може оцінювати результати своїх дій з точки зору системи загальнолюдських подій і знань. Тобто людина не обмежується безпосереднім сприйняттям дійсності, а схильний прогнозувати, випереджаючи дійсність.
  • Індивідуальне свідомість людини формується під впливом суспільної свідомості.

Еволюційний розвиток психіки

Важливо звернути увагу на еволюційний розвиток відображення дійсності, щоб глибше розібратися в цьому понятті. Розвиток психіки відбувається у відповідності з такими послідовними стадіями:

  • Елементарна сенсорна психіка визначає здатність реагувати на окремі властивості предметів (біологічно нейтральні подразники). Особливість даної стадії полягає в тому, що істотну роль відіграють інстинкти і вроджені поведінкові програми, які викликають умовні рефлекси.
  • Перцептивна стадія — передбачає цілісне предметне сприйняття через інтеграцію окремих властивостей в цілісний образ. Проявляються складні інстинкти, обумовлені руховим поведінкою, пошуком позитивних подразників, а також розвитком захисного поведінки.
  • Інтелектуальна стадія характеризується дослідницькою діяльністю, здатність вирішувати завдання різного рівня складності, а також переносити отримані результати на оновлені умови дійсності. Суть поняття «психіка» на даному етапі полягає у здатності відображати міжпредметні відносини з мінімізацією значення вроджених інстинктів.
  • Стадія свідомості відображає різноманітні прояви навколишнього світу, а також усвідомлення власного внутрішнього світу та його значення в середовищі існування. З’являється здатність до цілеспрямованої діяльності і регуляції власних психічних процесів.

Теорії особистості

Визначення поняття психіки нерозривно пов’язане з поняттям особистості, яка формується під її впливом. У зв’язку з цим дослідники пропонують різні теорії особистості. Найбільш широке поширення одержали наступні з них:

  • Психодинамічна (Фрейд) — визначає особистість як систему агресивних статевих мотивів і захисних механізмів. При цьому формується Ід, Его і Суперего.
  • Аналітична (Юнг) визначає особистість як набір вроджених архетипів, кожен з яких має певні властивості. При цьому на формування психіки впливає колективне та індивідуальне несвідоме, а також індивідуальне свідоме.
  • Гуманістична (Роджерс і Маслоу) визначає особистість як внутрішній світ, сформований у процесі самоактуалізації. У структурі психіки виділяється реальне та ідеальне «Я».
  • Когнітивна (Келлі) дає загальне поняття про психіку особистості як про систему конструктів, за допомогою яких сприймається й обробляється життєвий досвід конкретного індивіда. При цьому кожна людина має власну систему конструктів (ядерних і периферійних).
  • Поведінкова (Бандура) визначає особистість як набір соціальних навичок, набутих рефлексів і систему внутрішніх факторів (ефективність, доступність, значущість).
  • Діяльнісна (Рубінштейн, Леонтьєв, Абульханова, Брушлинский) визначає особистість як свідомого суб’єкта з певним суспільним становищем і соціально-корисної роллю.
  • Диспозиційна (Олпорт, Айзенк) визначає особистість як складну систему формальних і динамічних рис, а також змістовних властивостей, що формують проприум.

Психічна структура особистості

Особистість — це свого роду відображення поняття психіки. У зв’язку з цим доречно розглянути психічну структуру особистості, яка являє собою сукупність властивостей, якостей, відносин, позицій, алгоритмів та інших факторів, що визначають поведінку людини. Даним питанням займалися багато психологів, але найбільше поширення отримала теорія Платонова. Він визначив такі складові психічної структури особистості:

  • спрямованість;
  • досвід;
  • індивідуальна специфіка психічних процесів;
  • біологічна обумовленість.

Характер і психіка

При розгляді суті поняття «психіка» незмінно виникає питання про характер. Насамперед варто зазначити, що це зовсім не одне і те ж.

Характер можна визначити як сукупність психічних властивостей, які накладають відбиток на поведінку і вчинки в різних життєвих обставинах. На його підставі можна передбачити, як надійде індивід, опинившись в тих чи інших умовах. Психічні властивості особистості, що визначають поведінку, — це риси характеру. Можна сказати, що відображає характер ставлення до себе, до оточуючих, до світу в цілому. Причому це відношення має свідоме вираження у вигляді світогляду.

Характер перебуває в тісному взаємозв’язку з усіма аспектами психіки. На лінію поведінки впливають пізнавальні процеси, воля, почуття, які переважають у психічному складі індивіда і визначають його поведінку. У зв’язку з цим слід виділити чотири групи рис характеру:

  • Загальні риси, що формують психічний склад особистості. Це, наприклад, принциповість, мужність, активність, дисциплінованість. Тобто перша характеристика, яка приходить на розум при думці про людину, а також та, що притаманна великій кількості людей.
  • Риси, що виражають відношення до оточуючих. Це товариськість або замкнутість, відвертість або потайність, чуйність чи черствість і так далі.
  • Риси, які відбивають ставлення індивіда до себе самого. Це може бути почуття власної гідності або самоприниження, скромність або зарозумілість і так далі.
  • Риси, які відбивають ставлення індивіда до своєї діяльності та праці в цілому. У цьому зв’язку можна виділити ініціативність та наполегливість (або ж пасивність і лінощі).
  • Психологи сходяться на думці, що характер не є вродженою і постійною характеристикою. Це властивість формується протягом життя під впливом зовнішніх факторів і власних зусиль індивіда.