Запалення піхви: причини, симптоми, діагностика і методи лікування

Запалення піхви — досить поширена проблема, з якою стикаються багато жінок. Постійний свербіж, печіння, поява нехарактерних виділень навряд чи можуть поліпшити якість життя пацієнтки. Більш того, відсутність терапії чревато небезпечними ускладненнями, адже запальний процес може поширюватися і на інші органи репродуктивної системи.

Зрозуміло, жінки цікавляться додатковими відомостями. Чому розвивається запалення слизової піхви? Наскільки патологія може бути небезпечною? Які методи лікування може запропонувати лікар?

Специфічна форма запалення піхви: причини

Вагініт (кольпіт) — досить поширена проблема. Як свідчить статистика, з скаргами на появу свербежу, набряків і слизово-гнійних виділень з піхви звертаються близько 60 % пацієнток. І якщо ще кілька років тому з цим захворювання стикалися лише жінки зрілого та похилого віку, то сьогодні недуга все частіше діагностується у молодих пацієнток.

Найчастіше запальний процес є результатом потрапляння в тканини піхви патогенних мікроорганізмів.

  • Поширеним вважається трихомонадний вагініт, збудником якого є трихомонади. Запалення, викликане найпростішими, супроводжується вираженим дискомфортом, свербінням і рясними пінистими виділеннями.
  • Захворювання може розвиватися на тлі ураження організму внутрішньоклітинними збудниками, зокрема, мікоплазмами, хламідіями. Запалення в даному випадку нерідко протікає приховано.
  • Зрідка вагіноз з’являється на тлі ураження організму гонококом. Клінічна картина в даному випадку дуже яскрава — жінки скаржаться на сильне печіння, поява рясних виділень гнійного характеру.

Причини неспецифічного вагініту

Неспецифічний запальний процес пов’язаний з активацією так званої умовно патогенної мікрофлори. Такі бактерії, як кишкова паличка, деякі штами стафілококів і стрептококів, мешкають в організмі кожної людини. Але в нормі їх кількість строго контролюється імунною системою людини. Якщо з тієї чи іншої причини захисні механізми слабшають (навіть на час), то умовно патогенні мікроорганізми починають активно розмножуватися. Це супроводжується болем, набряком, свербінням і палінням в піхву.

Патологія, до речі, може бути спровокована інтенсивним розмноженням грибів роду Кандида, які також є частиною природної мікрофлори піхви.

Крім того, від вагінітів часто страждають жінки в період менопауз, адже в цей час різко скорочується кількість синтезованих статевих гормонів яєчниками. Це також веде до порушення природного складу мікрофлори піхви.

Що може спровокувати хворобу? Перелік факторів ризику

Безумовно, в більшості випадків запалення піхви є результатом активності патогенної мікрофлори. Але є фактори, вплив яких підвищує ймовірність розвитку недуги. Їх список такий:

  • недотримання правил особистої гігієни;
  • випадкові статеві зв’язки, безладне сексуальне життя;
  • різні патології ендокринної системи, зокрема, цукровий діабет;
  • гіповітамінози та авітамінози;
  • порушення з боку органів травної системи;
  • травми, отримані під час грубих сексуальних контактів, пологів, різних гінекологічних діагностичних процедур;
  • установка внутрішньоматкової спіралі;
  • носіння синтетичного, занадто тісної нижньої білизни.

Симптоми запального процесу в піхві

Порушення, що виникають на тлі цього захворювання, багато в чому залежать від форми запалення та стадії його розвитку.

Спочатку слизові оболонки червоніють і набрякають. Нерідко те ж відбувається з статевими губами та іншими зовнішніми тканинами. Пацієнтки скаржаться на постійний свербіж і печіння в піхву. Іноді спостерігається болючість зовнішніх статевих органів і дискомфорт внизу живота. Неприємні відчуття, як правило, посилюються під час ходьби, фізичної активності.

До симптомів запалення можна віднести і поява піхвових виділень: вони можуть бути слизовими, з домішками гною і слідами крові. Вельми характерним є і неприємний, навіть смердючий запах виділень.

Сечовипускання супроводжується посиленням больових відчуттів. Неприємні відчуття виникають і під час статевого акту, тому жінки, як правило, намагаються уникати сексуальних контактів — спостерігається поступове зниження лібідо. Більш того, іноді набряк слизових оболонок стає настільки сильним, що неможливий статевий акт, ні навіть гінекологічний огляд.

Симптоми інтоксикації також деколи виникають на тлі гострого запалення піхви — температура тіла підвищується, пацієнтки скаржаться на ломоту в тілі, біль у м’язах, слабкість, нудоту, запаморочення.

У деяких пацієнток спостерігається почервоніння не тільки зовнішніх статевих органів, а також шкіри на сідницях і на внутрішній стороні стегон. Запальний процес у піхві часом пов’язаний з уретритами, цервіціта, эндометритами.

Інформація про можливі ускладнення

Запалення піхви порівняно легко піддається медикаментозному лікуванню. Але при відсутності терапії або запізнілої діагностики недуга нерідко призводить до небезпечних, а часом і незворотних ускладнень.

  • Деколи патогенні мікроорганізми поширюються і на інші органи сечостатевої системи. Інфекція може вразити матку, яєчники, маткові труби, рідше — сечовий міхур, сечовивідні шляхи, нирки.
  • Запалення придатків і матки веде до порушення менструального циклу, іноді аж до повного зникнення місячних (аменореї).
  • Можлива поява спайок і закупорка маткових труб, що призводить до розвитку безпліддя, а також підвищує ризик розвитку позаматкової вагітності після запліднення.
  • При відсутності лікування гострий вагіноз можете перейти в хронічну форму. Така різновид патології набагато гірше піддається лікуванню.
  • Іноді на тлі вагініту утворюються так звані фістули — порожнини в піхву, сполучені з прямим кишечником.
  • Можливо і розвиток абсцесу запалених тканин. Це небезпечний стан, що вимагає негайного хірургічного втручання.

Саме тому ні в якому разі не можна ігнорувати симптоми запалення піхви. Чим раніше буде розпочато лікування, тим більше шансів на швидке і успішне одужання.

Атрофічний вагініт

Атрофическое запалення піхви, як правило, діагностується у жінок похилого віку. Після настання менопаузи рівень статевих гормонів в організмі знижується, що у свою чергу призводить до якісних і кількісних змін піхвової мікрофлори. Спостерігається сухість, потоншення, а в подальшому і поступова атрофія вагінальних оболонок.

Недуга часом діагностують і у жінок дітородного віку, але в таких випадках його розвиток, як правило, пов’язане з прийомом гормональних препаратів, важкими захворюваннями ендокринної системи, перенесеною операцією з видалення яєчників і матки.

Лікування в даному випадку зводиться до прийому лікарських засобів, у складі яких присутні естрадіол і естріол (випускаються у формі супозиторіїв і таблеток). У курс терапії також включають препарати, які допомагають відновити нормальну мікрофлору, заселити тканини різними штамами корисних бактерій.

Алергічне запалення

Запалення піхви не завжди пов’язане з активністю патогенної мікрофлори. Алергічні реакції також супроводжуються набряком, свербінням і іншими характерними симптомами. Варто відзначити, що алергія може бути спровокована застосуванням сперміцидних засобів, мастил, вагінальних супозиторіїв. Часом має місце підвищена чутливість до латексу, з якого виготовляють презервативи. Недуга лікується за допомогою антигістамінних засобів, у більш тяжких випадках — з допомогою гормональних протизапальних препаратів.

Можливий розвиток патології в дитячому віці?

Подібний недуга часом діагностується і у дівчаток до настання періоду статевого дозрівання. Справа в тому, що дитячий організм більш схильний до різних інфекцій — збудники скарлатини, дифтерії, кору можуть проникати в тканини репродуктивної системи.

Крім того, слизова оболонка піхви в такому юному віці набагато тонше, так і мікрофлора ще не встигла до кінця сформуватися. До речі, в більшості випадків у дівчаток розвивається одночасне запалення піхви і статевих губ — вульвовагініт.

Вагініт при вагітності

Запалення піхви при вагітності вважається досить поширеною проблемою. Як відомо, під час виношування дитини організм жінки зазнає перебудову. Гормональний фон змінюється, імунна система слабшає, що в рази підвищує ймовірність розвитку вагінітів.

У цей період терапія пов’язана з масою ускладнень, адже пацієнтці можна приймати далеко не всі препарати. Тим не менш, лікування запалення піхви необхідно. При відсутності терапії інфекція може поширюватися на більш глибокі шари тканин. Існує ризик того, що патологія торкнеться матку. Більш того, патогенні мікроорганізми можуть потрапити в навколоплідні води, вразити тканини і органи зростаючого дитини, призвести до викидня або передчасних пологів.

Діагностичні заходи

При появі тривожних симптомів варто обов’язково звернутися в гінекологію. Запалення піхви можна діагностувати під час стандартного огляду з використанням дзеркал. Гострий запальний процес супроводжується ущільненням та набряком слизової оболонки піхви. Тканини яскраво пофарбовані, покриті гнійними або серозними плівками. У найбільш важких випадках спостерігається утворення кровоточивих ранок та ерозій. Надалі проводяться додаткові дослідження.

  • Кольпоскопія дозволяє ретельно оглянути слизові оболонки піхви і шийки матки.
  • У пацієнтки також обов’язково беруть мазок з шийки матки і уретри, зішкрібають невелика кількість тканин з стінок піхви. Мікроскопічне дослідження зібраного матеріалу дозволяє визначити причину розвитку недуги. При неспецифічному запаленні в зразках можна виявити підвищену кількість лейкоцитів, поява сторонньої мікрофлори.
  • Проводиться також бактеріологічний посів. Така процедура дозволяє точно визначити різновид збудника, а також перевірити чутливість патогенних мікроорганізмів до того чи іншого препарату.
  • Обов’язковим є ультразвукове дослідження органів малого тазу. Така процедура дозволяє виявити наявність супутніх патологій та ускладнень.

Ліки при запаленні піхви

При появі найменших симптомів потрібно звернутися до гінеколога. Схема терапії складається залежно від форми запалення, стадії його розвитку та причин виникнення.

Якщо має місце бактеріальне ураження, то пацієнтам призначають курс прийому антибіотиків широко спектра дії, зокрема, «Амоксиклав», «Доксинат», «Амоксициклин». При грибковому (як правило, кандидозної) запаленні застосовуються протигрибкові ліки, зокрема, «Флуконазол». Запальний процес, викликаний найпростішими організмами, потребує застосування препаратів метронідазолу («Флагит», «Трихозол»). Дані засоби випускаються як і формі таблеток для перорального прийому, так і у вигляді вагінальних свічок.

При запаленні піхви обов’язковою є і обробка зовнішніх статевих органів антисептичними розчинами хлоргексидину або марганцівки. Для спринцювань застосовуються відвари лікарських рослин, зокрема, календули, ромашки, шавлії, череди. Ці трави мають виражені протизапальні та антисептичні властивості. До речі, спринцювання можна проводити не більше трьох днів поспіль, так як в противному випадку процедура призводить до ще більш серйозних порушень мікрофлори.

Використовуються і протизапальні таблетки. При запаленні піхви допомагають нестероїдні засоби, а у важких випадках потрібні глюкокортикостероїди. Якщо вагіноз є результатом гормональних збоїв, то жінкам призначають прийом препаратів, у складі яких присутні статеві гормони.

На час терапії пацієнткам рекомендують відмовитися від статевих контактів. Крім того, важливою є та дієта. Зокрема, протипоказані жирні і гострі страви, солодощі, алкоголь, так як ці продукти створюють несприятливі умови для життєдіяльності корисних бактерій мікрофлори.

До речі, на мікрофлору піхви негативно впливає прийом протигрибкових та антибактеріальних засобів. Саме тому жінкам призначають спеціальні свічки і таблетки, у складі яких присутні живі корисні бактерії («Біфіформ», «Лінекс»).

Засоби народної медицини

Допомогти при даному захворюванні можуть і деякі засоби домашнього приготування.

  • Як вже згадувалося, корисними є спринцювання. Для проведення процедури можна використовувати відвар з листя мати-й-мачухи.
  • Обробляти статеві органи можна за допомогою відвару з кореня родіоли рожевої.
  • Лікарі радять використовувати облепиховые свічки (їх можна придбати в аптеці вже в готовому вигляді). Такі супозиторії допомагають вгамувати свербіж, уповільнити розвиток запального процесу, прискорити процеси регенерації тканин. У складі присутні лише натуральні інгредієнти, тому свічки безпечні. До речі, замість супозиторіїв у піхву можна вводити тампон, змочений у невеликій кількості обліпихової олії.
  • Відвари лікарських трав можна застосовувати для приготування теплих сидячих ванн. Спочатку потрібно зробити трав’яну суміш. Змішуємо дві частини кори дуба, по одній частині сухої трави деревію, листя шавлії і розмарину лікарського. 100 г суміші заливаємо трьома літрами води і доводимо до кипіння. Після того як відвар охолоне і настоїться, його потрібно процідити.
  • Для промивання піхви використовують плоди бузини. 4-6 столових ложок подрібнених плодів заливаємо 500 мл окропу і даємо настоятися. Засіб потім проціджуємо. Спринцювання краще проводити перед сном.
  • Можна приготувати ліки для прийому всередину. Для цього потрібно змішати рівні частини кореня валеріани, сухого листя кропиви і меліси. Дві столові ложки суміші потрібно подрібнити в кавомолці, після чого засипати в термос і залити 500 мл окропу. Лікарство настоюється протягом цілої ночі. Проціджений розчин приймають по 50 мл на добу (краще робити це до їжі). Курс такої домашньої терапії триває місяць.

Зрозуміло, перед застосуванням будь-яких засобів слід проконсультуватися з лікарем. Невміле використання тих чи інших ліків (навіть якщо мова йде про відвари рослин) може лише погіршити ситуацію.

Прогнози для пацієнток. Профілактичні заходи

Запалення слизової оболонки піхви у більшості випадків добре піддається медикаментозному лікуванню. З іншого боку, якщо пацієнтка вчасно не звернулася за допомогою, поява ускладнень все ж можливо.

Специфічних профілактичних засобів не існує. Жінкам рекомендують ретельно стежити за особистою гігієною, уникати випадкових статевих контактів, використовувати бар’єрні методи контрацепції для захисту від інфекції.

Важливо уникати травм і впливу провокуючих факторів. Всі запальні та інфекційні захворювання органів малого тазу повинні бути вилікувані вчасно. При появі перших же симптомів потрібно звернутися до лікаря — чим раніше буде розпочато лікування, тим легше пройде період відновлення.