Значення гри в житті дитини

Сьогодні велика увага приділяється вихованню та розвитку дітей молодшого віку. Існує величезна кількість методик з даного напрямку, і часто ми не знаємо, з чого почати, який варіант вибрати, до якої думки прислухатися. Але в одному сучасні психологи одностайні – неможливо переоцінити роль гри в житті дитини. Вона посідає ключове місце на етапі становлення і розвитку особистості малюка, його самосвідомості і соціалізації.

Матеріалів по даному питанню безліч, тим більше що гра для дітей у реальному житті дещо відрізняється від тих, що були у більш старшого покоління. Це відбувається в силу розвитку наукових досліджень з даної тематики, а також із-за розвитку нових технологій і їх доступності для населення. Спробуємо виділити ключові позиції в даному питанні і розглянути кожну з них детальніше.

Чому ж грати важливо?

Значення гри в житті дитини дуже велике. Саме через неї дитина пізнає світ, вчиться взаємодіяти з ним, контактує зі своїми близькими, а пізніше і з однолітками та іншими дорослими, пристосовується до роботи в команді, проявляє фантазію і кмітливість, розвиває логіку, активує розумовий процес.

«Вчимося граючи» – ось головний принцип, який варто взяти батькам. Часто нам здається, що за грою ми забуваємо про те, що дитині необхідно дати навички, які допоможуть йому в подальшому у дитячому садку, школі, дорослого життя. Тут важливо зрозуміти, що все необхідне малюк отримує саме в ігровому форматі. Гра як форма організації життя і діяльності дітей повинна розглядатися комплексно. Отже, гра, дитина:

  • розвиває дрібну моторику (гра з дрібними предметами, малювання, ліплення, пазли), що прискорює розвиток мовленнєвих навичок;
  • розвиває фантазію (залучення батьків, іграшок, застосування до собі який-небудь ролі з реального життя чи прочитаної книги);
  • адаптується до різних соціальних ситуацій (магазин, школа, поліклініка);
  • розвивається фізично (рухливі ігри з м’ячем, ігри на дитячому майданчику);
  • нівелює стрес (закачування/укладання ляльок, активні ігри).

Отже, завдання дорослих полягає в тому, щоб правильно організувати ігровий простір, дати дитині можливість проявити фантазію, а також направити його активність у правильне русло, пояснивши через гру основні норми і правила поведінки. Ну і, звичайно, брати участь у витівки малюка, адже саме так він відчуває себе частиною суспільства і сім’ї, відчуває себе потрібним, отримує необхідне спілкування.

Коли варто почати грати з малюком?

Питання, яким задаються практично всі батьки. Так от, грати можна і потрібно з народження, важливо лише адаптувати діяльність під вік дитини, поступово ускладнюючи вже знайомі йому заняття. «Як же це робити, — запитаєте ви, — враховуючи, що новонароджені діти нічого не вміють? І начебто варто почекати, коли вони підростуть і отримають мінімальні навички».

Гра в житті дитини молодшого віку повинна бути обов’язково. Вся справа в тому, що основні навички малюки отримують, спілкуючись з нами. Спочатку дитинча дивиться на те, як батьки маніпулюють різними предметами: брязкальцями, іграшками, побутовими речами (губками, котушками, дерев’яними лопатками). А потім дитина сама починає тримати і переміщати ті ж предмети, повторюючи за нами. Він повторює рухи, жести, міміку. Чим не гра?

З дітьми постарше варіантів гри набагато більше. До року вони вже готові збирати і розбирати пірамідки, сортери, залишатися одні на невелику кількість часу і займати себе самі, у них з’являються свої переваги. Ігри дітей третього року життя стають ще різноманітніше: дитина проявляє фантазію, залучає іграшки в обыгрываемую ситуацію, здатний зайняти себе сам, поки мама захоплена домашніми справами.

Нагадаємо, що гра в житті дитини займає ключову роль. Важливо використовувати ігровий формат у спілкуванні з малюком якомога раніше і якомога частіше, адже саме так вона пізнає світ.

Які типи ігор існують?

Повторимо, що гра в житті дитини дуже важлива, і необхідно використовувати різні види ігор для його всебічного розвитку. Існує загальноприйнята класифікація ігор з дітьми. Її зручно представити у вигляді наступної схеми:

Давайте розберемося по порядку і наведемо приклади.

Експериментальна гра — гра, заснована на проведенні експериментів. Подібні ігри будуть цікаві дітям середньої та старшої дошкільної групи (тобто в якості гри дітей третього року життя і старше), так як вони вимагають концентрації уваги, посидючості. Експеримент можна умовно поділити на 3 етапи:

  • дитина спостерігає за експериментом: необхідно зацікавити малюка, не варто починати з нудною теорії, покажіть «клас», і він сам готовий буде вас слухати;
  • дитина готує експеримент разом з дорослим: дуже важливо на даному етапі активно допомагати дитині, дати йому зрозуміти принцип дії і набратися хоробрості для подальшої самостійної діяльності;
  • дитина експериментує сам: контроль дорослого необхідний і на даному етапі, але тут можна дати свободу дії юному науковцю і втягуватися в процес лише на прохання його самого.

Подібні види гри в житті дитини дошкільного віку розвивають творчий підхід, інтерес до наук, вміння збирати та обробляти інформацію, тягу до пізнавальної діяльності. У ході експериментів не забудьте запропонувати малюкові спочатку побудувати гіпотезу (припустити, що ж повинно вийти з досвіду), потім підтвердити або спростувати її дослідним шляхом і зробити висновки (що вийшло, що ні, чому). Це навчить його послідовного викладу думок, структурування і пояснення побаченого, і, звичайно ж, це точно стане в нагоді в подальшому житті.

Як приклад подібних ігор відмінно підійдуть набори «Юний хімік», «Цікава біологія» та інші. Вони продаються в будь-якому дитячому магазині, і їх вибір величезний. Можна організувати експеримент і в домашніх умовах, наприклад, виростивши цибулю з цибулини. Проявіть фантазію. Експериментувати сподобається не тільки малюкам, але і їх батькам.

Ігри з правилами — мова йде про ігри за певними встановленими правилами, які часто бувають сформовані історично (квача, хованки). В залежності від ситуації і бажання, їх можна доповнити або придумати нові умови разом з малюками.

Такі ігри у житті дитини молодшого віку розвивають навички комунікації, адже часто бувають командними. Мова йде як про протистояння і суперництві, так і про злагодженій роботі в команді для досягнення загального найкращого результату. Це дуже важливо для розвитку і соціалізації дітей.

Діляться такі ігри на наступні підтипи:

  • Дидактичні ігри у житті дитини, спрямовані на розвиток посидючості, уваги і слідування правилам. Як правило, вони забезпечені певним інвентарем (картки, гра «Спробуй наздожени»), а от умови найчастіше жорстко обмежені, є також система штрафів і заохочень, що активно вчить дитину слідування визначеним рамкам.
  • Рухливі – основою гри є рухова активність. Зручніше подібні заняття проводити на свіжому повітрі або в спеціально обладнаному приміщенні (спортивний куточок вдома або в дитячому саду, наприклад). Дітям дошкільного віку необхідно багато рухатися, це закладено природою. Нам потрібно лише спрямувати активність у потрібне русло і забезпечити, по можливості, безпеку дитини. Тут також варто відзначити, що мова не йде про спортивних секціях: спорт важливий і потрібний, але спрямований на покращення необхідних навичок тільки для даного виду. Нам же важливо гармонійно і всебічно розвинути дитину, а значить, лапта або хованки будуть набагато ефективніше, ніж, скажімо, баскетбол. Важливо прищепити дитині любов до подібних занять, особливо в епоху комп’ютерних ігор, адже, як відомо, від усталеної звички позбутися вкрай складно. Так нехай звички будуть корисними.

Творчі ігри – ігри, цілком спрямовані на розвиток творчого мислення, фантазії. Вони досить складні для дорослої людини, тому що не можна заздалегідь передбачити, що і як буде робити дитина, а значить, підготуватися не вийде.

Діляться вони на наступні підтипи:

  • Сюжетно-рольові ігри у житті дитини – обігрування реальних ситуацій з життя або історії з улюблених книг і мультфільмів. Оскільки подібні заняття передбачають розподіл ролей і дотримання певної канві сюжету, вони дозволяють дитині спробувати на собі різні соціальні ролі (лікар, мама, лиходій з казки), а також наочно показують, що таке добре і що таке погано, допомагають краще і швидше засвоїти ті чи інші норми. Крім іншого, малюк активно розвиває мова і пам’ять.
  • Будівельно-конструктивні – різні конструктори, кубики та інші матеріали, які дозволяють дитині проявити фантазію і реалізувати її з допомогою певних інструментів. Гра не обмежується одним набором предметів, можна підключити їх декілька, від цього процес буде ще цікавіше і різноманітніше.
  • Театралізовані – по суті, це та ж сюжетно-рольова гра в житті дитини, але передбачає наявність глядачів (це можуть бути батьки або, наприклад, однолітки). Крім іншого, театральні постановки дозволяють перебороти малюкові сором, вчать спілкуванню з публікою, вміння чітко і виразно говорити.

Ігри-забави – жартівливі, розслаблюючі активності. Це можуть бути різні забавлянки, пальчикові ігри, ігри на повторення (повторюємо дії за провідним) або, наприклад, лоскоту. Роль гри в житті дитини полягає в тому, що вона дозволяє розслабитися, зняти напругу як дорослим, так і дітям.

Необхідно включати в спілкування з дитиною по можливості всі типи активностей, щоб його особистість могла розвиватися гармонійно. В такому разі він буде рости рухомим, вихованим, посидючим, з навичками роботи в команді і виступів на публіці. Все це так чи інакше стане в нагоді йому в період школи, так і у дорослому житті. Батьки в першу чергу повинні показати приклад, на який малюкові варто орієнтуватися, а вже прийняти, засвоїти і застосувати до себе побачену ідею будь-яка дитина зможе сам.

З ким і як грають діти?

Однозначно відповісти на цей запитання не можна. Вибір дитини «з ким грати» залежить від рівня його розвитку, характеру, уподобань, реальної існуючої практики гри у його житті.

Так, наприклад, ті, хто постійно перебуває в полі зору батьків і не має можливості займатися самостійно, в будь-якому віці буде озиратися на те, що скаже мама і яку ідею вона йому дасть. Малюки, які вже ходять у дитячий сад, охоче грають з ровесниками на вулиці, а вдома організовують ігри не тільки з батьками, але і з іграшками.

Природно, у міру дорослішання діти збільшують коло втягуються об’єктів в свою гру. Так, новонароджений готовий дивитися, як його займають мама і тато, а от до року дитину на вулиці вже цікавлять його однолітки і ті, хто постарше. Малюки третього року життя активно приймають у гру як дорослих і дітей, так і свої іграшки.

Наше завдання полягає в тому, щоб дати свободу вибору маленькій людині. Звичайно, не можна весь час відмовляти в допомозі, якщо дитина просить, але м’яко направити, запропонувати пофантазувати йому самостійно в наших силах. Безумовно, батьки повинні бути поруч, адже ми – головна опора і підтримка наших дітей. Просто не варто контролювати кожен їх крок. І, як би складно це не здавалося спочатку, з часом стане ясно, що свобода вибору – важливий етап на шляху розвитку наших чад. Необхідно сприймати гру як форму організації життя дітей, а не тільки як розвага.

Як організувати гру і чим допомогти дитині?

Правильно організувати ігровий простір дуже важливо, так як гра займає провідне місце у житті дитини. В даному питанні варто керуватися декількома правилами:

  • Безпека понад усе. У дитячій кімнаті має бути просторо і світло, а також досить волого (нормою вважається 30-60% вологості повітря) і не жарко (провідні педіатри радять 18-22 °С). Необхідно підібрати зручні предмети інтер’єру, щоб у дитини був доступ до іграшок, але вони все мали своє місце. До того ж це навчить малюка акуратності та відповідальності, адже все в кімнаті необхідно буде прибрати на своє місце, скажімо, перед сном.
  • Функціональність. Меблі необхідно підбирати максимально зручну і відповідає своїм вимогам, не варто нагромаджувати простір. Також буде здорово, якщо такі предмети інтер’єру, як стіл і стілець, будуть «рости» разом з дитиною, що дозволить батькам істотно заощадити бюджет, благо сучасні виробники пропонують безліч подібних варіантів.
  • Доступність. Полиці з книжками, ящики з іграшками — все повинно бути у відкритому доступі для дитини. Саме так малюк зможе вибрати, з чим і як грати.

Також варто відзначити, що при наявності великої кількості іграшок можна поділити їх на групи (ляльки, м’які іграшки, машинки, музичні інструменти) і міняти їх дитині, наприклад, раз в тиждень. Так гра в житті дитини стане ще різноманітніше.

Де взяти ідеї для ігор?

Сьогодні існує безліч ресурсів по грі і навчання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Це може бути інтернет: різні сайти, блоги, статті, відео, а також друковані видання з даної тематики. Не варто забувати і про власної фантазії: всі ми були колись дітьми, важливо лише розслабитись і присвятити час дитині, він сам підкаже, що робити.

Ранній розвиток – варто захоплюватися?

Сьогодні батьки все більше захоплюються темою раннього розвитку, пропонують дітям різні розвиваючі заняття, картки. Ми намагаємося зробити упор на розвиток інтелекту малюка, його розумових здібностей. Іноді на підготовку подібних вправ у мами йде кілька годин, а ось малюк може і зовсім не зацікавитися запропонованим заняттям. Знайома ситуація? Як же бути? Важливо розуміти, що ініціатива батьків важлива, але повинна бути обмежена, щоб дати дитині можливість самому вибрати гру, проявити свою фантазію, залучити в гру кого-небудь. Граючи, він керує процесом, в той час як в решті життя знаходиться в підлеглому положенні в силу свого віку.

Безумовно, не варто обходити увагою методики раннього розвитку, але варто знати міру. Розвиваючі ігри у житті дитини повинні бути обов’язково. Надмірно нав’язуючи дітям молодшого віку подібні заняття, ми позбавляємо їх можливості вибору і самореалізації, а також обмежуємо його творче начало. Гра в житті дитини дошкільного віку значно важливіше, про це варто пам’ятати завжди.

Наведемо приклади методик раннього розвитку, можливо, читачів зацікавлять якісь з них:

  • Картки Домана – картинки на різні теми (тварини, транспорт, фрукти та інше) з назвою та завданнями на звороті. Є на різних мовах. Їх необхідно показувати малюку кілька разів на день, так дитина зможе запам’ятати візуальне зображення предмета і його написання.
  • Методика Монтессорі – серія книг по вихованню та розвитку дітей. Ідею можна сформулювати фразою «допоможи мені зробити це самому». Методика спрямована на те, щоб дитина сам пізнавав і вчився новому досвідченим шляхом, а не через пояснення дорослих.
  • Методика Нікітіних – спрямована на самостійний розвиток і пізнання світу малюком. Суть полягає в тому, що ми не вчимо дитину, а лише створюємо для нього сприятливу атмосферу для пізнання.
  • Вальдорфська педагогіка – ділить розвиток дитини на 3 етапи: до 7 років навчання через наслідування дорослим, від 7 до 14 підключаємо почуття і емоції, після 14 років додаємо логіку. Тут також робиться наголос на відсутність у дітей дошкільного віку доступу до телевізора і комп’ютера.
  • Кубики Зайцева – комплекс посібників у вигляді кубиків з навчання мови, читання, математики, англійської, що проходить в ігровому форматі з використанням аудіозаписів.
  • У будь-якому випадку роль гри в житті дітей дошкільного віку дуже велика, а от робити або не робити упор на певний план розвитку, вирішують батьки. Варіантів і методик існує велика безліч; варто дотримуватися якоїсь однієї течії або краще все-таки взяти потроху від кожної ідеї – вибір за нами.

    Що робити, коли немає часу на ігри?

    Часто ми чуємо скарги батьків, особливо працюючих мам і тат, про те, що у них просто не вистачає часу на ігри з малюком. Як же бути в такій ситуації? Тут важливі два аспекти:

  • Грати з дитиною потрібно. Дане твердження не має під собою витрату всього вільного часу батьків на гру. Необхідно приділити своєму чаду кілька годин (вчені радять виділити 3-4 години в тиждень на подібні заняття). Не варто залишати на один день, наприклад суботу, для спілкування з дитиною. Нехай краще це буде півгодини, але зате кожен день. Гра в житті дитини-дошкільника вкрай важлива. Адже не отримуючи належної уваги батьків, малюк відчуває себе забутим і нецікавим, що в майбутньому може спричинити за собою великі психологічні проблеми.
  • Не маючи можливості приділити дитині достатньо часу на гру, спробуйте залучити його в домашні справи: прибирання, готування. Нехай при такому розкладі домашні турботи займуть трохи більше часу, зате дитина дошкільного віку, так і шкільного теж, відчує себе потрібним, більше того, він буде знати, що допомагає батькам і його цінують допомогу. А потім, подібні заняття сприймаються дітьми як гра, хоча дорослими вони котируються як необхідність. До того ж малюк буде знати, що потрібно робити по дому, а також придбає у подібних заняттях певні навички (як помити посуд, як замісити тісто, як порізати хліб, як пропилососити і інші).
  • Виходить, що знайти час на дітей можливо завжди, важливо лише розуміти необхідність подібних заходів, а також вірно розставити пріоритети, благо, доросле життя нас вчить щодня.

    Комп’ютерні ігри – проблема чи допомога?

    Тема комп’ютерної гри в житті сучасних дітей обговорюється досить бурхливо, особливо в останні кілька десятиліть, у зв’язку з розвитком нових технологій і повсюдним присутністю комп’ютера в нашому світі. Думки вчених розділилися на два табори:

  • Комп’ютерні ігри провокують агресію в реальному житті. Мова йде про те, що, на думку цієї групи вчених, діти, багато грають за комп’ютером, особливо у всілякі «стрілялки», неадекватно поводяться в реальному світі, бувають схильні до насильства, агресії і суїциду.
  • Діти часто грають в комп’ютерні ігри, ведуть себе менш агресивно в суспільстві, вихлюпують всю свою негативну енергію у віртуальному світі.
  • Так хто ж правий? Найімовірніше, однієї думки тут немає і бути не може. Все залежить від психологічного типу конкретної людини і навколишнього його обстановки. Важливо розуміти, що ми не можемо повністю відгородити дитину від віртуальної реальності, але ми можемо і повинні дозувати інформацію. У першу чергу не варто допускати до комп’ютерів/планшетів/телевізорів дітей молодшого дошкільного віку: до трьох років для повноцінного всебічного розвитку дитини важливо реальне спілкування і взаємодію. В іншому випадку можливі наслідки у вигляді загальмованого розвитку і поганий адаптації в соціумі.

    Однак сьогодні вже в початковій школі малюки готують доповіді і роблять презентації на комп’ютері. Значить, познайомитися з цим «звіром» потрібно. Важливо давати інформацію порційно: загальне знайомство з технікою, навички найпростішої роботи, ігри на розвиток пам’яті/реакції/уваги. Даючи дитині можливість роботи на комп’ютерній техніці, необхідно потурбуватися безпекою: поставити блокування на непотрібні папки і сайти (іграшки для тата/мами, сайти для дорослих, електронні гаманці та інше).

    Ясна річ, що старших дітей, що називається, не вбережеш. Але в наших силах зайняти, зацікавити дитину поза віртуальної реальності: ігри з однолітками, спілкування з батьками, допомога по дому, спорт, розвиваючі гуртки. Якщо йому є чим зайнятися, він навряд чи сяде грати за комп’ютер, а звернеться до нього лише в разі необхідності (наприклад, домашнє завдання в школі).

    Що ще важливо знати про гру як метод виховання і становлення особистості малюка?

    Гра в житті дитини місце займає важливе, адже вона розглядається як форма виховання. Саме через неї малюк вчиться соціалізації, загартовує характер, пізнає етикет, розвиває інтелект, сприймає моральні цінності. І саме так формується особистість дитини.

    Напевно багато хто батьки звертали увагу, що більшість повсякденних завдань, будь то одягання/роздягання, прийом їжі, складання іграшок на місце або купання, сприймаються дитиною як гра. Часто буває набагато ефективніше донести свою думку малюку через ігровий процес: показати на іграшках, пояснити при контакті з однолітками. І навіть якщо нам здається, що малюк «перегинає палицю» і веде себе несерйозно, швидше за все, це не усвідомлена дія, а підсвідома спроба осмислити вимоги дорослих через доступний йому світ, тобто через гру. Дорослим важливо вловити цю тонку грань і постаратися максимально допомогти своєму чаду впоратися з поставленим завданням. Ми не повинні робити що-небудь замість дітей, але цілком можемо показати своїм прикладом, що речі люблять свої місця, що битися погано, що треба ділитися. Повірте, дитина дуже швидко вчиться в ігровій формі, і те, що вчора він проробляв з м’якими іграшками, сьогодні вже зможе продемонструвати при реальному спілкуванні, наприклад, в дитячому саду або при поході в магазин за продуктами.

    Ще один важливий момент, який хотілося б відзначити особливо, – похвала. Хваліть своїх дітей: за виконану прохання, за зібрану вірно матрьошку, за зібрані речі. Саме так він зможе зрозуміти, що знаходиться на вірному шляху. І якщо сьогодні малюк почув, що він великий молодець, тому що сам з’їв всю кашу, то завтра він перший схопиться за ложку в очікуванні сніданку, нам буде важливо лише повторити йому, що він все робить правильно і дуже сильно допомагає цим мамі.

    Гра в житті вашої дитини займає ключове місце. Саме вона допомагає розвиватися особистості всебічно, пізнавати навколишній світ, розуміти його, мотивує, вчить спілкуванню і взаємодії. Батькам гра в житті дитини не тільки дозволяє налагодити комунікацію з маленькою людиною, але і дає можливість зайняти його на якийсь час без своєї участі, що теж важливо.

    Існує величезна кількість матеріалів з даного питання, важливо лише адаптувати інформацію до конкретного малюка або групі дітей залежно від віку та рівня розвитку. Не бійтеся експериментувати, пробуйте різні варіанти, благо помічників у сучасному світі безліч (сайти, блоги, конкретні фахівці). Значення гри в житті дитини вчені вважають величезним. Важливо лише пам’ятати, що діти – особистості зі своїми уподобаннями, вони обов’язково знайдуть свій шлях, а ми, дорослі, можемо і повинні допомогти маленькій людині адаптуватися в цьому світі.