В 1833 році, перебуваючи в Болдіні, Пушкін написав поему «Мідний вершник». Які питання підняв поет у цьому творі? Питання про соціальних суперечностях і майбутнє Росії. Але його сучасники, на жаль, про це не дізналися. Поема була заборонена Миколою Першим. Вперше її опублікували без цензурних правок тільки в 1904 році.
Нижче наведено короткий зміст і аналіз «Мідного вершника». Саме у цьому творі вперше з’явився «маленька людина» – образ, що став найпопулярнішим у російській літературі XIX століття. Ображений, пригнічений і самотній – такий головний герой «Мідного вершника». Проблема пушкінського персонажа – його соціальної незахищеності, нездатність встояти під ударами долі.
Історія створення
У 1812 році Олександр I побажав вивезти зі столиці пам’ятник Петру. Проте напередодні одного з майоров приснився химерний сон: монумент раптом ожив і почав скакати по петербурзьким вулицями. При цьому майор запевняв, що бронзовий Петро I у сні, який в деякому роді був знаковим, виголошував страшні слова. А саме: «До чого довели Росію! Поки я тут, місту мою нічого боятися!». Імператору доповіли про сон майора, пам’ятник залишили на колишньому місці.
Існує версія, що саме ця історія і надихнула Пушкіна на написання знаменитої поеми «Мідний вершник». Правда, деякі дослідники запевняють, що в основі твору зовсім інша легенда. Втім, бронзова статуя у свій час породила безліч міфів. З якого з них почалося створення поеми, невідомо.
Твір «Мідний вершник» було завершено в 1833 році в Болдіні. Незадовго до цього Пушкін їздив на Урал, щоб зібрати матеріали про пугачовського повстання. Згідно думку пушкіністов, робота над твором про пам’ятник Петру тривала недовго – близько місяця. Хоча, безсумнівно, задум виник ще до приїзду в Болдіно.
Незважаючи на те, що поема була написана за короткий термін, вона вартувала авторові неймовірних сил. Пушкін переписував кожен вірш багаторазово, і таким чином йому вдалося домогтися ідеальної форми. «Мідний вершник» – це невеликий твір. Прочитати його можна за 15-20 хвилин. Складається поема з п’ятисот віршів, включає і роздуми Великого Реформатора після знаменної Полтавської битви та події XIX століття. А головне, в цьому творі дуже яскраво і своєрідно передані сумні події 1824 року.
У той час просто так опублікувати художній твір неможливо було. Тим більше творіння Пушкіна, який не викликав довіри у імператора. Письменник відправив «Мідного вершника» цензорам. Ті в свою чергу внесли в поему безліч правок, що майже істотно спотворило авторський задум.
Поет щиро вірив, що імператор власноручно вніс до його твори правки. Проте дослідники стверджують, що цим займалися службовці Третього відділення. Офіційно поема не була заборонена. Але при численних нотатках «найвищої цензури» ні про яку публікації і мови не могло йти.
Поема так і не була опублікована за життя автора. Друком вийшов тільки невеликий уривок, а саме «Вступ», яке не має прямого зв’язку з основним сюжетом. В 1837 році, вже після смерті Пушкіна, твір з’явився в журналі «Современник». Але це була неповноцінна публікація. Перш ніж потрапити в друк, поема піддалася переробці Жуковського, якому довелося дотриматися всі побажання офіційної критики. Так, у творі була вирізана сцена, виражає головну ідею віршованої поеми.
Повністю, без сторонніх правок, твір Пушкіна вперше було опубліковано тільки в двадцятому столітті. Нижче наведено короткий зміст. Поема невелика, складається з “Вступу” та двох частин. Зміст викладена за таким планом:
- Вступ.
- Євген.
- Терзання головного героя.
- Мрії.
- Потім.
- Цар.
- На площі Петрової.
- Життя – сон пустий.
- Нещастя невських берегів.
- Кумир на бронзовому коні.
- Божевілля.
