Дисплазія сполучної тканини — це захворювання, що вражає опорно-руховий апарат і внутрішні органи. Зустрічається воно з однаковою частотою у дорослих і у дітей. Клінічними проявами цієї патології супроводжує симптоматика, характерна і для низки інших поширених хвороб, що при постановці діагнозу вводить в оману навіть досвідчених фахівців.
До лікування дисплазії сполучної тканини необхідно розпочинати якомога швидше після виявлення патології. Тільки так можна уникнути інвалідності і жити повноцінним життям, що виявляється неможливим для кожного десятого пацієнта з запущеною формою цього захворювання.
Що провокує патологію
Вперше зіткнувшись з даним діагнозом, більшість пацієнтів не розуміє, про що йде мова. Насправді дисплазія сполучної тканини – це захворювання, яке проявляється множинними симптомами і провокується рядом причин. У переважному числі випадків захворювання передається генетично від родичів по прямій висхідній лінії, виникаючи з причини збоїв в природних процесах синтезу колагену. При дисплазії уражаються практично всі органи і опорно-руховий апарат.
Порушення розвитку структурних елементів сполучної тканини неминуче призводять до численних змін. Спочатку симптоми проявляються з боку суглобово-м’язового апарату – елементи сполучної тканини саме там представлені найбільш широко. Як відомо, у будові цього матеріалу присутні волокна, клітини і міжклітинний речовина, від їх співвідношення залежить її густина. По всьому організму сполучна тканина відрізняється рихлістю, твердістю і еластичністю. У формуванні шкіри, кісток, хрящів, стінок судин головна роль належить колагеновим волокнам, переважаючим в сполучної тканини і підтримують її форму. Не можна нехтувати важливістю еластину – дана речовина забезпечує скорочення і розслаблення м’язів.
Дисплазія сполучної тканини розвивається через мутації генів, що відповідають за природні процеси синтезу. Модифікації можуть бути найрізноманітнішими, зачіпаючи будь-ланки ДНК-ланцюга. В результаті структура сполучної тканини, що складається переважно з еластину і колагену, формується неправильно, а структури, утворені з порушеннями, не витримують навіть середньостатистичних механічних навантажень, розтягуються і слабшають.
