Ексудативний плеврит: причини, діагностика, симптоми і лікування

Ексудативний плеврит – захворювання дихальних органів, що викликається новоутворенням або інфекцією. У хворого з’являється постійний кашель, йому важко дихати, підвищується температура тіла. Запалюються легеневі і пристінкові листки плеври. Для представленого захворювання характерно накопичення рідини в порожнині цієї оболонки, тому воно вважається небезпечним не тільки для здоров’я, але і для життя пацієнта.

Загальна характеристика патології

Ексудативний плеврит – це самостійне захворювання або ускладнення наявного запального процесу, що зачіпає оболонку легень.При скупченні в ній великої кількості рідини, яку не можуть поглинути серозні клітини, відбувається загострення патологічного процесу. У цьому випадку без оперативного втручання з видалення ексудату не обійтися.

Порожнина плеври – це замкнутий простір, створений її внутрішніми і зовнішніми аркушами. Патологія може мати асептичний чи інфекційний характер. Тут все залежить від типу вмісту. Випіт може бути прозорим і каламутним з кров’яним або гнійним вмістом.

В фіброзної рідини присутня велика кількість запальних білків, тому в тканинах плеври з’являються рубці.

Протікає захворювання у декількох фазах:

  • Ексудації. Вона триває 14-21 день. На цьому етапі вміст поступово накопичується в порожнині плеври. Його обсяг може досягати 10 л. Якихось атипових симптомів немає.
  • Стабілізації. Ця стадія характеризується припиненням вироблення випоту, однак, його всмоктування серозної тканиною ще не починається. Клінічна картина дещо стабілізується. Але на плевральних листках з’являються відкладення фібрину, відтік ексудату може.
  • Резорбції. В залежності від стану організму ця стадія триває від 2-х до 12 тижнів.
  • Якщо лікування не проводилося вчасно, відбувається рубцювання тканини. В майбутньому спайки будуть провокувати больові відчуття, які здатні посилюватися при зміні погоди. Ці рубцеві фрагменти будуть перешкоджати поширенню інфекції, однак, дихальна функція погіршиться.

    Класифікація хвороби

    Ексудативний плеврит може бути різних видів:

  • В залежності від складу випоту: серозний, гнійний, геморагічний.
  • По області накопичення вмісту: осумкований (воно присутнє на суворо обмеженій ділянці плевральній порожнині), дифузний (рідина без проблем розтікається по різним ділянкам).
  • За характером перебігу: підгострий, гострий і хронічний плеврит.
  • За етіологічним фактором:
    • Асептичний (він викликаний захворюванням легень).
    • Алергічний.
    • Посттравматичний.
    • Застійний (внаслідок серцевої недостатності).
    • Туберкульозний. Він найчастіше розвивається у дітей, а також молодих людей.

    Щоб лікар зміг правильно призначити лікування ексудативного плевриту, він повинен не тільки розглянути симптоми, названі хворим, але і з’ясувати причину розвитку патологічного процесу.

    Причини розвитку

    Отже, ексудативний плеврит найчастіше провокується інфекційними процесами, є їх ускладненням. Можна виділити такі причини виникнення захворювання:

    • Запалення легенів.
    • Абсцес в області діафрагми або органів дихання.
    • Тромбоемболія легеневих артерій.
    • Нестача вітамінів в організмі людини.
    • Патологія крові.
    • Патогенні мікроорганізми: мікоплазма, грибки, бруцелла, стрептокок, пневмокок.
    • Алергічна реакція.
    • Глистова інвазія.
    • Хімічний або термічний опік органів дихання.
    • Системні патології сполучної тканини: червоний вовчак, склеродермія.
    • Проникаюча травма грудної клітини, при якій була пошкоджена плевра.
    • Злоякісна пухлина (особливо небезпечними вважаються метастази).
    • Гломерулонефрит або інші ураження нирок, при яких зайва рідина накопичується в організмі.
    • Серйозна серцева недостатність.
    • Оперативне втручання на легенях.
    • Інфаркт міокарда або дихального органу.

    Етіологія ексудативного плевриту може бути різною, але її слід визначити максимально точно. Тільки в такому разі можна буде позбутися від проблеми.

    Симптоми і ознаки патології

    Те, які ознаки ексудативного плевриту будуть проявлятися у пацієнта, залежить від того, наскільки швидко буде накопичуватися випіт, і що він буде містити. Можна виділити такі симптоми патології:

    • Больові відчуття в області грудей. Цей симптом є основним. Відчуття залежать від ступеня залучення плевральної порожнини в патологічний процес. Вони бувають гострими або помірними. Щоб зменшити інтенсивність болю людина змушена займати певне положення.
    • Задишка. Вона має змішаним характером. Чим більше рідини буде накопичуватися в порожнини плеври, тим гірше будуть вентилюватися легені. Органи дихання можуть здавлюватися або зміщуватися.
    • Постійний кашель, який згодом виснажує хворого. Він свідчить про початок розвитку патологічного процесу. На перших етапах він не супроводжується виділенням харкотиння.
    • Зміна температури тіла.
    • Відчуття тяжкості в ураженій області.
    • Відчуття нестачі повітря.
    • Набухання судин в області шиї.
    • Випинання міжребер.
    • Підвищене виділення поту.
    • Млявість, загальна слабкість, зниження працездатності.
    • Зміна відтінку видимих слизових оболонок. Вони стають синюшними.

    Інтенсивність представлених симптомів ексудативного плевриту змінюється в залежності від ступеня тяжкості захворювання. Існують також візуальні ознаки патології: напруга ураженої частини грудної клітки при пальпації, її асиметричність.

    При гнійній формі захворювання симптоматика буде яскраво вираженою. Крім високої температури, у пацієнта з’являються ознаки інтоксикації організму. Дихальна недостатність прогресує. Для ексудативного плевриту характерно формування рубцевих змін тканини (якщо він має хронічний тип перебігу).

    Діагностика захворювання

    Перш ніж буде поставлений остаточний діагноз ексудативного плевриту, хворому вимагає ретельне диференціальне обстеження, яке дозволить відрізнити представлене захворювання від інших патологічних процесів в органах дихання. Для цього необхідні такі дослідження:

  • Промацування грудної клітки і прослуховування дихання. На початкових етапах лікар може чути шум тертя плеври. Дихання при цьому буде ослабленим.
  • Загальний і біохімічний аналіз крові.
  • Дослідження плевральної рідини. Воно дозволяє не тільки встановити точний діагноз, але і зрозуміти характер вмісту.
  • Рентгенографія. Така діагностика інформативна тільки в тому випадку, якщо в плеврі присутня велика кількість рідини (понад 300 мл). На знімку вміст являє собою затемнену область (однорідну), а органи грудної клітини зміщуються.
  • Ультразвукове дослідження плевральних порожнин. Воно дозволить виявити навіть мінімальне скупчення рідини.
  • КТ або МРТ. Ці дослідження допоможуть визначити не тільки кількість випоту, але і оцінити стан м’яких тканин в області поразки. Така діагностика дозволить виявити зміни в тканинах на ранніх стадіях розвитку захворювання.
  • Тільки правильна і своєчасна діагностика ексудативного плевриту допоможе створити ефективну схему лікування.

    Традиційне лікування

    Лікування ексудативного плевриту багато в чому залежить від тих причин, які викликали його. На перших етапах розвитку патології пацієнту призначається медикаментозна терапія, що передбачає прийом таких препаратів:

    • Антибіотиків: “Кліндаміцин”. Вони призначаються в тому випадку, якщо запальний процес викликаний мікробами. Причиною плевриту тут стає туберкульоз, пневмонія.
    • Анальгетиків. Вони допоможуть усунути больовий синдром.
    • Препаратів для поліпшення роботи серця і судин.
    • Засобів для боротьби з туберкульозом.
    • Цитостатиків. Ліки, що пригнічують імунітет, необхідні, якщо плеврит спровокований онкологічним процесом.
    • Засоби для підвищення стійкості організму до дії хвороботворних мікроорганізмів.
    • НПЗЗ: “Вольтарен”. Ці засоби знижують інтенсивність запального процесу, швидкість вироблення ексудату.

    Після того як з’являться ознаки розсмоктування ексудату, можуть застосовуватися інші методи лікування: терапія киснем, вливання комплексів, що заміщують плазму, фізіотерапевтичні процедури. Щоб полегшити подих пацієнта, йому призначається электровибрационный масаж грудної клітки.

    Успіх медикаментозної терапії залежить від того, наскільки швидко був поставлений діагноз.

    Необхідність пункції

    При ексудативному плевриті пункція дозволяє позбутися від надлишків рідини. За одну процедуру можна усунути не більше 1,5 л випоту, тому в деяких випадках потрібно її повторення. В іншому випадку легкі занадто швидко розправляться, що викличе ускладнення з боку серцево-судинної системи.

    Якщо захворювання супроводжується гнійним процесом, то, крім відкачування ексудату, буде потрібно додаткове промивання плевральної порожнини антисептичними засобами, антибіотиками і навіть гормональними засобами.

    Щоб попередити повторне розвиток патології в порожнину вводяться спеціальні ліки, що містять тальк, і перешкоджають склеювання листків між собою. Сама процедура передбачає використання спеціальної голки, яка вводиться в плевральну порожнину. Прокол повинен проводитися з дотриманням суворої стерильності. Під час операції хворому робиться місцева анестезія.

    Прокол здійснюється між 7 і 8 ребром (якщо необхідно усунути надлишки повітря, то інструмент вводиться у 2 чи 3-му міжребер’ї). Рідина, яка була вилучена, відправляється в лабораторію для ретельного дослідження.

    Як необхідно доглядати за хворим

    Догляд за таким пацієнтом теж має певні особливості. Наприклад, йому необхідно організувати висококалорійне харчування. Воно не повинно бути важким для травної системи. Краще харчуватися дробно. Також важливо стежити за питним режимом.

    Пацієнту забезпечується постільний режим, спокійна обстановка. Плеврит ексудативного типу вимагає оперативного втручання, тому людині доведеться побути в стаціонарі. Він повинен дотримуватися всі ті рекомендації, які дає лікар. Причому робити це слід регулярно.

    Якщо після видалення випоту у людини з’явилася сильна біль, то потрібно негайно звернутися до лікаря. Фахівець призначить дозволені пацієнту знеболюючі препарати. У період післяопераційного відновлення необхідно обов’язково контролювати частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск, а також дихання.

    Ускладнення плевриту

    У більшості випадків своєчасне виявлення, а також правильна терапія дозволяє швидко позбутися від патології. Однак, ігнорування рекомендацій лікарів або пізнє звернення за професійною допомогою чреваті ускладненнями ексудативного плевриту, серед яких можна виділити такі:

  • Спайковий процес.
  • Ущільнення плевральних листків.
  • Пневмосклероз, що призводить до дихальної недостатності.
  • Розвиток гнійного процесу.
  • Ускладнення можуть виникнути і під час операції з видалення рідини. Наприклад, можливий розвиток кровотеча, влучення повітря в порожнину плеври, при якому потрібно повторне дренування цій області. Недотримання правил стерильності загрожує розвитком інфекції в рані. Дії недосвідченого хірурга можуть призвести до пошкодження сусідніх органів внутрішніх або різкого зниження артеріального тиску.

    В деяких випадках позбутися від ускладнень набагато важче, ніж від основного захворювання, тому зволікати з візитом до лікаря не можна.

    Профілактичні заходи

    Ніхто не знає, як буде прогресувати захворювання, якщо його не лікувати. Однак краще і зовсім попередити його розвиток. Для цього важливо дотримуватися заходів профілактики:

  • При наявності гострих респіраторних захворювань не варто займатися самолікуванням, так як в цьому випадку не виключено розвиток ускладнень. Не можна допустити проникнення патогенної мікрофлори в плевральну порожнину. Краще довірити лікування цих патологій професіоналам.
  • Якщо є підозра на пневмонію, то краще відразу зробити рентген.
  • Періодично здійснювати поїздки на море, особливо якщо у людини часто рецидивують простудні захворювання.
  • Зміцнювати імунітет допомогою полівітамінних комплексів, дотримання режиму дня, здійснення прогулянок на свіжому повітрі і правильного раціонального харчування.
  • Виконувати дихальну гімнастику.
  • Відмовитися від куріння. Ця шкідлива звичка часто призводить до розвитку раку або ексудативного туберкульозного плевриту.
  • У більшості випадків правильного лікування та дотримання лікарських рекомендацій цілком достатньо, щоб позбутися від патології. Але навіть після цього потрібно уважно стежити за своїм здоров’ям, щоб не трапився рецидив.