Гіпертиреоз – небезпечна хвороба щитовидної залози, яка проявляється в її надмірній функції, тобто обумовлюється підвищеним виробленням гормонів. Вона провокує прискорення процесів метаболізму в організмі. У групу ризику потрапляють в основному жінки у віці 30-50 років, так як у них більш тісний взаємозв’язок нервової та ендокринної систем організму. Гіпертиреоз за МКБ 10 має код Е 05.0. Особливий вплив на виникнення хвороби надають негативні емоції, постійні переживання, стрес, психічні травми.
Класифікація порушення
Захворювання гіпертиреоз підрозділяється на кілька форм:
- субклінічна;
- маніфест;
- ускладнена.
Субклінічна форма характеризується підвищеною концентрацією гормонів у крові. Визначити таку хворобу досить складно, так як у неї відсутні клінічні прояви. В основному подібна патологія виявляється при проведенні лабораторних досліджень. Найчастіше зустрічається субклінічний гіпертиреоз у літніх жінок, які протягом тривалого часу страждають від багатовузлового зоба. Іноді ця форма зустрічається у людей, які пройшли лікування тиреотоксикозу. При цьому відсутні ознаки, але зберігаються зміни гормонального фону. На тлі перебігу хвороби спостерігається порушення роботи серцевого м’яза і нервової системи. Крім того, можуть виникати патології печінки, які можна усунути при проведенні правильного лікування.
Аутоімунний тип порушення являє собою запалення щитовидної залози. Виникає воно в результаті порушень в роботі імунітету, що часто буває на тлі онкології. Тиреотоксикоз – стан, спровоковане постійним підвищенням рівня гормонів щитоподібної залози. Подібний стан може виникати і при вагітності.
Медикаментозний гіпертиреоз виникає в результаті прийому гормональних препаратів, що стимулюють щитовидну залозу. Крім того, лікарі виділяють кілька стадій гіпертиреозу, кожна з яких має свої певні клінічні прояви та особливості перебігу.
