Хвороби, що передаються статевим шляхом, зустрічаються досить часто. Кількість звернень людей до лікарів з приводу тривожних симптомів постійно зростає. Між тим, збільшується кількість випадків безпліддя, пов’язаних із статевими інфекціями. Для того щоб попередити розвиток хронічної патології сечостатевої сфери, потрібно періодично здавати аналізи на наявність хвороб, що передаються через статевий контакт. Аналізи потрібно здавати в профілактичних цілях, а не тільки тоді, коли виникає патологічна симптоматика.
Отже, які хвороби передаються статевим шляхом? Що собою являють такі захворювання, які їх симптоми, і як проводиться лікування, розповімо далі. Розглянемо найбільш часто зустрічаються інфекції.
Розвиток мікоплазмозу
Мікоплазмоз – хвороба, що передається статевим шляхом. Ця патологія викликається групою особливих бактерій мікоплазми. Інкубаційний період інфекції триває до п’яти тижнів. Все це час патологія ніяк себе не проявляє, але людина на цей період вже стає носієм паразитів і може заразити інших людей. Після періоду інкубації у людини розвивається симптоматика уретриту у формі печіння і біль у сечівнику. На тлі сечовипускання можуть з’являтися слизові виділення, що відбувається переважно вранці. Часто, особливо у жінок мікоплазмоз протікає без особливих симптомів. Таким чином, прояви цього захворювання виражаються лише незначно, тому нерідко хворі не надають їм значення. Симптоми хвороби, що передається статевим шляхом, дуже неприємні.
З ймовірних ускладнень у жінок на тлі цієї інфекції може розвинутися безпліддя поряд з мимовільними викиднями та порушенням менструацій. А у чоловіків ймовірно поява гострих і хронічних простатитів, статевої слабкості і безпліддя в тому числі.
Зустрічаються приклади, при яких з-за невисокого рівня патогенності збудників і гарного стану імунітету мікоплазма довгий час (навіть аж до декількох років) ніяким чином себе не проявляє. Подібний стан називають носійство інфекції, при цьому вона становить значну небезпеку, так як людина може не підозрювати про наявність у власному організмі мікоплазми, і про те, що він може заразити іншого. Крім того, не даючи про себе знати, ця інфекція створює сприятливий фон для розвитку інших хвороб. З-за цього носій згодом виявиться більш сприйнятливим до будь-яких інших венеричних інфекцій.
У тому випадку, якщо вагітна жінка виступає носієм мікоплазми, існує небезпека, що її дитина теж заразиться під час пологів, коли буде проходити по родових шляхах. У більш рідкісних випадках діти заражаються мікоплазмозом внутрішньоутробним способом, але в основному плацента досить надійно захищає плід від таких небезпечних збудників. У разі відсутності лікування мікоплазмоз часто стає основною причиною мимовільного переривання вагітності.
