Сухі клейові суміші давно сформували на будівельному ринку окремий сегмент, який розширюється щороку за рахунок нових найменувань. Пов’язано це і з високим попитом на розчини проміжного призначення, і з вдалим освоєнням нових полімерних компонентів, які дозволяють виробникам успішно експериментувати з різними комбінаціями експлуатаційних якостей складу. Одну з найдинамічніших у цьому відношенні категорій представляє клей для плитки, що відрізняється від звичайного цементу багатим набором добавок і модифікаторів.
Маркування сумішей для плитки
Вітчизняний стандарт, регулюючий технічні характеристики даного роду сумішей, з’явився лише в 2015 р. Цей норматив ГОСТ Р 56387, який, зокрема, затвердив вимоги до складів на цементній і мінеральної в’язкій основі. Тому при детальному підборі клею для плитки рекомендується відразу звертатися до аналізу експлуатаційних якостей, заявлених у Гості. Ще не всі виробники перейшли на цей стандарт, але враховувати його важливо хоча б з тієї причини, що сучасні синтетичні добавки для будівельних сумішей далеко не ідеальні з точки зору екологічної безпеки.
Також нормативний документ може бути цікавий своєю класифікацією сумішей на три групи залежно від застосування:
- С0 – підходить для укладання плиткових матеріалів з коефіцієнтом водопоглинання по масі вище 5%. На практиці використовується виключно всередині приміщень.
- С1 – універсальний склад, який підходить для зовнішніх і внутрішніх облицювальних робіт. До недоліків таких розчинів відносять слабкі техніко-експлуатаційні характеристики.
- С2 – теж універсальні склади, але з більш привабливими «робочими» властивостями.
Навіть досвідчені лицювальники відзначають, що орієнтуватися тільки на дану маркування не має сенсу, оскільки вона умовна. Тим не менш клей для стельової плитки у ванній, наприклад, краще вибирати з сімейства С2, оскільки у його здатності до збереження чіпкості фактично будуть вище, ніж у представника марки С0. І навпаки, дорогі склади С2 немає варто використовувати для настінних покриттів, яким не загрожують негативні зовнішні фактори.
