Дитячі страхи — це невіддільна складова всіх етапів дорослішання дитини з характерним відображенням його поточних проблем і переживань. Кожна дитина має в душі бодай одну затаєну тривогу, якою йому складно поділитися. Допомогти самостійно вирішити проблему і отримати неоціненний досвід подолання життєвих перешкод – в цьому і є сенс корекції дитячих страхів.
Страхи дитини: які бувають
Дитячі страхи в дошкільному віці — це не завжди результат власного переживання дитини або висновок, зроблений на базі його особистого негативного досвіду. Діти більш схильні соціальних тривог, ніж більшість дорослих, тому що не розуміють сенсу багатьох відбуваються речей і готові прийняти версію більш досвідченого авторитету за істину.
Класифікація дитячих страхів має умовне етіологічне поділ за трьома групами:
- засновані на досвіді – виникають як наслідок стресових епізодів, можливість повторення яких викликає у дитини виразне почуття страху (впав з дивана і вдарився – боязнь висоти). Такі види дитячого страху приймають нав’язливу форму, яка з віком може перейти у фобію;
- сюжетно-фантастичні – включають страхи темряви, в якій можуть ховатися монстри; боязнь шаф, підвалів (з аналогічної причини). Нерідко маревні фантазії доходять до гаданого абсурду – дитина починає боятися предметів побуту, іграшок;
- навіяні ззовні – це всі ті жахи, які дорослі люди носять в собі і мимоволі або спеціально висловлюють у присутності дитини, або безпосередньо йому. Тут: боязнь машин на дорозі, незнайомих людей, страх послухатися, інакше підуть всілякі неприємності (злодій вкраде, чудовисько з’їсть).
Слід розуміти, що навіть сама дурна на погляд дорослої людини причина, по якій маленька дитина боїться залишатися один або просить не показувати йому якусь річ, не повинна бути проігнорована або виставлена на сміх.
