Повість “Діти підземелля”, короткий переказ якої представлений у цій статті, одне з найвідоміших творів російського письменника і публіциста Володимира Короленка. Це історія про хлопчика, який виріс у благополучній родині, але зіткнувся з несправедливістю і жорстокістю по відношенню до жебраків. Долаючи труднощі, він регулярно виявляв доброту, співчуття і благородство, надаючи допомогу знедоленим.
Історія створення
Повість “Діти підземелля”, короткий переказ якої допоможе краще зрозуміти цю книгу, яка була написана автором під час його перебування на засланні в Якутії. Це було в період 1881-1884 рр. У 1885 році він доопрацьовував її, вже перебуваючи в Санкт-Петербурзі, коли він опинився в камері попереднього ув’язнення. Там він провів кілька днів, які старанно доопрацьовував твір.
У тому ж 1885 року твір “Діти підземелля” (короткий переказ допоможе підготуватися до іспиту або заліку) було вперше опубліковано в журналі “Російська думка”.
Цікаво, що спочатку вона називалася зовсім інакше – “У дурному суспільстві”. Сам автор зізнавався, що багато рис взяв з натури, тому опис вийшло таким реалістичним. Автор детально описував місто Рівне, який виведений під назвою Княже-Вено. Саме там Короленка сам вчився в реальній гімназії, починаючи з третього класу. В образі судді можна знайти риси батька письменника.
Читаючи навіть короткий переказ “Дітей підземелля” Короленко, в пам’яті залишається образ старого замку, в якому жили багато міські жебраки. Його аналогом став замок з дерева, який був побудований в XV столітті Марією Несвицької. Коли Короленко був дитиною, будівля вже стояло багато років покинутим, в ньому оселилися і бездомні бродяги. Палац остаточно розібрали на початку XX століття. Зараз на його місці з’явилися стадіон і гідропарк.
Короткий переказ по головам “Дітей підземелля” допоможе краще зрозуміти задум автора, розібратися в особливостях його творчості. Він включив у свою книгу під назвою “Нариси та оповідання”, яка вперше була видана в 1886 році, а потім пережила безліч перевидань.
Назва “Діти підземелля” з’явилося в 1886 році, коли скорочена версія розповіді була опублікована в журналі “Джерело”. Саме в такому варіанті і під такою назвою її і почали перевидавати протягом усього XX століття, так вона отримала свою популярність.
При цьому сам Короленко вкрай негативно ставився до подібних скороченням, був незадоволений редакторськими вольностями, навіть стверджуючи, що повість тепер стало неможливо читати.
