З появою цифрових фотокамер кожен бажаючий може зробити нескінченну кількість власних знімків з будь-яких ракурсів. Однак досить скоро любителі зберегти прекрасні миті усвідомили, що для хороших робіт (крім голого ентузіазму) їм потрібен пристойний фотоапарат з гідною оптикою, а не мильниця з пластиковою лінзою. Тому поступово прийшла мода на купівлю професійних або напівпрофесійних апаратів. Але тут виявилося, що об’єктиви на них стоять скажених грошей, яких у більшості ентузіастів-любителів просто немає. Альтернатива знайшлася. Нею стали старі радянські об’єктиви, якими, виявилося, можна ще знімати і на крутих сучасних фотоапаратах. Давайте розглянемо найкращі з них, які і сьогодні можна сміливо використовувати, виходячи на фотополювання.
Трохи про історію розвитку радянської фототехніки
Перш ніж розглянути кращі радянські об’єктиви, варто трохи вивчити їх історію. З появою СРСР в цій країні стали намагатися випускати власну унікальну техніку, серед якої були і фотоапарати. Однак, як це було і в інших сферах, в більшості випадків радянські об’єктиви й апарати до них були скопійовані з вдалих закордонних аналогів. Сумно, але це правда. Перші моделі фотокамер ще довоєнного виробництва були оснащені вбудованою оптикою. Лише в тридцяті роки прийшла мода на змінні об’єктиви.
Одним з найперших фотоапаратів з такою оптикою був легендарний ФЕД 1934 року з однойменною об’єктивом. Дана конструкція була начисто “позичена” у німецького малоформатного дальномерного фотоапарата Leica ІІ.
Наступним важливим досягненням у цій сфері став двухобъективный апарат “Комсомолець”, що випускався з 1946 по 1951 рік (копія німецького Voigtländer Brilliant). На відміну від Феда, у цього приладу оптика була не знімна – це об’єктиви Т-21 f 6,3/80 мм типу “Триплет”. А ось у “Москви-2” (Super Ikonta C 531/2 від Zeiss Ikon) вже стояв змінний об’єктив “Индустар-23” 4,5/110 мм.
Наступні пару років особливих просувань у створенні радянської оптики і фотоапаратів не було, а лише копіювалися вже відомі моделі світових брендів або більш ранні екземпляри. До речі, таким способом “Комсомолець” став “Любителем”, а ФЕД – “Пильним”.
У 1951-1956 роках на ринку з’явився малоформатний дальномерный фотоапарат “Зоркий-3” (Leica ІІІ, для якого були розроблені змінні об’єктиви “Юпітер-8” 2/50 і “Юпітер-17” 2/50). Паралельно в 1952-1956 рр. був винайдений і випускався малоформатний дзеркальний однооб’ектівний “Зеніт”, створений на основі дальномерного “Пильного”, але набагато досконаліший, як на той час. Для цього, без сумніву, досягнення застосовувалися такі радянські об’єктиви, як “Индустар-22” 3,5/50 і “Индустар-50” 3,5/50.
Наступним успіхом в даній області стала модернізована переробка “Пильного-3С” апарат “Зоркий-4” (1956-1973 рр..). На той момент це була найпопулярніша модель, яка довгі роки залишалася найкращою у своїй серії. Як правило, “Зоркий-4” комплектувався такими радянськими дзеркальними об’єктивами, як “Юпітер-8” 2/50 і “Индустар-50” 3,5/50. Також є дані, що окрема серія апаратів була оснащена лінзою “Юпітер-17” 2/50. Найімовірніше, це були ті екземпляри, які випускалися в рік святкування п’ятдесятиліття встановлення радянської влади.
У повоєнний час у країні стало випускатися чимало нових моделей на основі старих або запозичених у загниваючого Заходу. Справедливості заради потрібно відзначити, що вітчизняні уми намагалися вносити в такі прилади власні ідеї. Однак найчастіше керівництво гальмувало ці починання. Основна причина полягала, природно, в грошах. Адже розробити щось самому – це довше і дорожче, ніж вкрасти вже готову думку.
Для всіх нас головним є той факт, що вже з другої половини п’ятдесятих більшість нових моделей в Союзі оснащувалися змінною оптикою. А це означає, що в країні з’явилося кілька підприємств, що спеціалізуються на випуску фотооб’єктивів. Так що цей період став поворотним в історії радянської фотооптики, оскільки тепер вона знайшла певну незалежність.
