Група вчених під керівництвом Роджера Сперрі в шістдесятих роках минулого століття відкрила функції мозолистого тіла головного мозку, і в 1981 році він отримав Нобелівську премію. Тривалий час цю ділянку мозку був загадкою – вчені не могли до кінця зрозуміти його функцію.
Історія вивчення
Перші операції на мозолястому тілі лікарі робили з метою лікування епілепсії. Зв’язок між півкулями порушувалася, і пацієнти реально виліковувалися від епілептичних припадків. З плином часу вчені стали помічати деякі побічні ефекти у цих хворих – змінювалися їхні здібності, порушувалися поведінкові реакції. Експериментальним шляхом було виявлено, що, перенісши таку операцію, «правша», наприклад, не міг малювати правою рукою і писати лівою. Були й інші відхилення, наприклад між свідомою поведінкою і несвідомими реакціями. Один чоловік, що перенесла таку операцію, говорив, що любить свою дружину, але при цьому правою рукою її обіймав, а лівою відштовхував.
Мозолисте тіло припинили розсікати для лікування епілепсії. Для науковців відкрився цілий пласт діяльності з вивчення функцій кожного півкулі головного мозку. В останні десятиліття активно обговорюється статевий диморфізм (відмінності) в розмірах мозолистого тіла у чоловіків і жінок, а також у людей в цілому. Передбачається залежність його впливу на відмінності в поведінці й здібностях.
