Після смерті кожної людини залишається певне майно, яке переходить його близьким родичам. Будь-який громадянин має можливість ще при житті самостійно розпорядитися тим, кому дістануться саме ті чи інші цінності, для чого їм складається заповіт. Воно виступає спеціальною формою виявлення волі. Неодмінно документ завіряється нотаріально. Всі люди, прописані в ньому, є спадкоємцями. Спадкування за заповітом різного майна є стандартним процесом. Громадяни повинні приймати не тільки майно, але і всі борги спадкодавця. Для прийняття спадщини слід розібратися в тому, які дії для цього виконуватися.
Загальні положення
Заповіт представлено спеціальним розпорядженням людини. У ньому вказується, кому перейдуть його цінності після смерті. Складання цього документа представлено односторонньою угодою, укладеної особисто громадянином.
Заповіт складається тільки людиною, що є повнолітнім і дієздатним. Не вийде дитині сформувати цей документ навіть при наявності дозволу від батьків. Винятком є емансиповані громадяни, які здобувають повну правоздатність до досягнення 18 років.
Спадкування за законом і за заповітом відрізняється тим, що в першому випадку спадкоємцями можуть стати виключно родичі, а ось у заповіті можуть бути вказані навіть сторонні особи. У процесі складання документа враховуються нюанси:
- тільки при грамотно складений і посвідчений нотаріусом документі можна розпорядитися майном після смерті;
- формується документ особисто людиною, тому не допускається користуватися допомогою представника;
- у документі має міститися волевиявлення тільки однієї людини, тому не повинно брати участь при складанні документа кілька людей.
Права та обов’язки за заповітом виникають виключно після відкриття спадщини. Право спадкування за заповітом переходить виключно людям, зазначеними в цьому документі. Але при цьому є обов’язкові спадкоємці, які в жодному разі не можуть претендувати на певні цінності померлої людини.
