Принцип гуманізації освіти вимагає розуміння завдань і функцій. Методи, проблеми та цілі розвитку

Принцип гуманізації освіти вимагає переоцінку цінностей, критику і подолання того, що заважає російському освіті розвиватися вперед. Як гуманістичного сенсу соціального розвитку виступає ставлення до людини як до вищої цінності.

Принцип гуманізації освіти вимагає посилення уваги до створення умов для розвитку кожної дитини.

Передумови для модернізації

У центрі освітнього процесу повинен знаходитися дитина, її інтереси, потреби, потреби. Принцип гуманізації освіти вимагає посилення уваги суспільства до виявлення і розвитку індивідуальних особливостей школярів.

Гуманізація стала ключовим елементом оновленого педагогічного мислення, яке стверджує багатофункціональну суть освітнього процесу. Основний сенс полягає в становленні та розвитку конкретної особистості. Подібний підхід передбачає зміну завдань, поставлених суспільством перед педагогом.

Якщо в класичній системі навчання будувалося на передачі знань і умінь від учителя до дитини, то принцип гуманізації освіти вимагає розвитку особистості школяра усіма можливими способами.

Основні завдання

Гуманізація передбачає зміни відносин у системі «педагог – дитина», встановлення між ними співпраці і взаєморозуміння. Така переорієнтація передбачає зміни прийомів і методів роботи вчителя.

Принцип гуманізації освіти вимагає об’єднання соціально-морального, загальнокультурного, професійного розвитку особистості. Такий підхід потребує перегляду змісту, цілей, технології освіти.

Закономірності гуманізації освіти

Грунтуючись на різних психолого-педагогічних дослідженнях, які проведені у вітчизняній і зарубіжній педагогіці, можна вивести основні принципи сучасної освіти. Гуманізація передбачає становлення психологічних функцій та властивостей на основі зростаючого людини з соціальним середовищем.

А. Н. Леонтьєв вважав, що дитина не перебуває один на один перед навколишнім світом. Ставлення дітей до реальності передається через уявне, мовне спілкування, спільну діяльність. Для оволодіння надбаннями духовної та матеріальної культури їх необхідно зробити своїми власними потребами, вступаючи у відносини з явищами навколишнього світу шляхом спілкування з іншими людьми.

Головна тенденція

Принцип гуманізації освіти вимагає посилення орієнтації на формування особистості. Чим більш гармонійним буде моральне, соціальне, загальнокультурне, професійний розвиток підростаючого покоління, тим більше творчих і вільних особистостей буде виходити в реальне життя зі стін загальноосвітніх державних установ.

Л. С. Виготський пропонував спиратися на «зону найближчого розвитку», тобто використовувати в освітньому процесі ті психічні реакції, що вже сформовані у дитини. На його думку, принцип гуманізації освіти вимагає збільшення обсягу додаткових заходів, пов’язаних з формуванням активної громадянської позиції в підростаючому поколінні.

Умови для застосування нового підходу

В даний час створені умови для оволодіння не тільки професійними базовими вміннями, але й загальнолюдської культурою. При цьому здійснюється всебічний розвиток особистості дитини, в якому враховуються його об’єктивні потреби і об’єктивні умови, що стосуються матеріальної бази, кадрового потенціалу.

Культурологічний підхід передбачає підвищення значущості гуманітарних навчальних дисциплін, їх оновлення, звільнення від схематичності і повчальності, виявлення духовних та загальнолюдських цінностей. Найважливішою умовою повноцінного виховання є синтез культурно-історичних традицій попередніх поколінь з загальнолюдською культурою.

Принцип гуманізації освіти вимагає активізації, спонукання людини до активної діяльності. Чим продуктивніше і різноманітніше вона буде, тим ефективніше стане йти процес оволодіння дитиною професійної та загальнолюдської культурою.

Саме діяльність є основним механізмом, що дозволяє перетворювати суму зовнішніх впливів у новоутворенні людини як продукту шкільного навчання.

Особистісний підхід

Управління освітою передбачає ставлення і педагога, і учнів до людини як до індивідуальної цінності, а не засобу для реалізації власних цілей. Подібний підхід передбачає сприйняття і прийняття несхожості дитини. Чим характеризуються принципи гуманізації системи освіти? Це питання хвилює кожного педагога. Принцип демократизації і гуманізації управління освітою передбачає включення в навчальний процес переживань, почуттів, емоцій, а також аналіз скоєних дитиною вчинків і дій.

Педагог повинен вибудовувати діалог з кожним школярем так, щоб між ними встановлювалися партнерські відносини. Він не вчить, не виховує, а стимулює, активізує бажання учня до саморозвитку. При особистісному підході основним завданням вчителя є вибудовування індивідуальних розвивальних і освітніх траєкторій кожному школяреві. На початковій стадії дитині виявляється максимальна допомога з боку наставника, поступово активізується самостійна робота, між учителем і школярем встановлюються рівноправні партнерські взаємини. Це дозволяє учневі відчувати почуття радості від розуміння свого творчого та інтелектуального розвитку, допомагає знаходити своє місце в сучасному світі.

Ключові поняття розглянутої концепції

Радянська освітня система вважалася найсильнішою в світі. Серед її основних недоліків можна відзначити навчання за казармено-репресивної системи. Вона не передбачала врахування індивідуальних творчих здібностей дитини, навчання здійснювалася під страхом публічної двійки, виклику в школу батьків та інших принижень. Кількість щоденних уроків просто зашкалювала, а на виконання домашніх завдань дитина змушений був витрачати кілька годин.

Постійні навантаження, стресові ситуації негативно позначалися на психічному стані дитини. При такому підході до виховання підростаючого покоління не можна було вести мову про формування яскравих, творчих, розкутих особистостей.

Зі стін радянських шкіл в основному виходили скуті люди зі зниженою самооцінкою.

Сучасні реалії

Модернізація російської освіти сприяла формуванню ідеології гуманізації освіти. Після введення нових освітніх стандартів окрему увагу в школах стало приділятися позаурочної діяльності. В даний час практично в кожному освітньому закладі є свій дослідницький клуб, патріотичне об’єднання. На старшій ступені навчання підвищена увага приділяється предметам гуманітарного циклу: історії, літератури, російської мови, суспільствознавства. Безумовно, це негативно відбивається на навчанні математики, фізики, хімії, оскільки на ці області в шкільній програмі відводиться мінімальна кількість годин.

Висновок

Говорячи про гуманізації вітчизняної освіти, не можна упускати комп’ютеризацію навчального процесу, яка призводить до втрати школярами комунікативних навичок.

Для того щоб впоратися з цією проблемою, необхідно залучати підростаюче покоління до цінностей, які формувалися протягом усього періоду існування людства. Школярі повинні пишатися своїми предками, знати про культурну спадщину рідного краю, країни.

Можна виділити декілька чинників, які підтверджують своєчасність і доцільність гуманізації освіти в нашій країні.

Якщо людина і далі буде споживачем в відношенні природних ресурсів, це призведе до сумних наслідків. Для того щоб впоратися з цією проблемою, необхідно повністю міняти психологію не тільки дорослих, але і дітей.

При переорієнтації діяльності світового співтовариства на дбайливе ставлення до природи можна впоратися з проблемою.

Політична та економічна нестабільність, притаманна сьогоднішньої ситуації в країні, у світі, торкнулась і системи освіти. Суспільству необхідно відновлення зв’язку між поколіннями, відхід від класичної системи, в якій не враховувалася індивідуальність особистості дитини. Необхідна гуманізація не тільки освітньої системи, але і всього суспільного життя.

Технологія гуманізації відрізняється особистісно-орієнтованим підходом, що базується на розгляді дитини як самодостатньої особистості. Особистісний підхід в освітньому та виховному процесі дозволяє педагогу своєчасно виявляти талановитих школярів, продумувати для них індивідуальні траєкторії розвитку. Модернізація вітчизняної освіти триває, але вже сьогодні можна з упевненістю вести мову про виховання в підростаючому поколінні патріотичних якостей, становленні громадянської позиції, формування дбайливого ставлення до природних ресурсів.