Прихильники концепції діяльнісного підходу багато час сперечалися з приводу психологічної структури особистості в ньому.
Включивши в структуру особистості велика кількість різних елементів, таких як особливості темпераменту, характеру, психічних процесів, психологи отримали надто складну модель великої розмірності. З цієї причини необхідно було знайти таку структуру, яка і отримає теоретичне обґрунтування, і буде придатна практично.
Якщо говорити коротко, теорія Леонтьєва полягала в тому, що структура особистості людини виходить не з його генів, задатків, знань, навичок. Її основою служить предметна діяльність, а саме механізм взаємовідносин із навколишнім середовищем, які реалізуються через ієрархію різних діяльностей.
Людина знаходиться в певних суспільних відносинах. Якісь з них – провідні, а якісь- підлеглі. Ядро особистості, таким чином, включає ієрархічне представлення цих діяльностей, яке, в свою чергу, не залежить від того, в якому стані знаходиться організм людини.
Основні параметри структури особистості становлять:
- різноманіття відносин індивіда зі світом крізь призму різноманітних діяльностей;
- ступінь ієрархічності зв’язків з світом і діяльностей;
- узагальнена структура зв’язків суб’єкта з навколишнім світом, утворена внутрішніми співвідношеннями головних мотивів у сукупності діяльностей.
Об’єктивні обставини утворюють особистість через сукупність діяльностей. Індивідуум розвивається тільки за допомогою творення, а не споживання.
