Розповідь Максима Горького Воробьишко. Короткий зміст

Розповідь Максима Горького, знаменитого російського письменника, “Воробьишко” був написаний у 1912 році. Відомо, що письменник написав його для свого сина. “Воробьишко” відноситься до жанру “розповіді про тварин” та адресована дитячої аудиторії.

У цій статті ми наведемо короткий зміст “Воробьишки” Горького і перерахуємо основних героїв.

Про що розповідь?

У воробьином гнізді підростає маленький пташеня. Звуть його Пудик. Поки він ще жовторотий і не вміє літати, але дуже цікавий. Йому хочеться дізнатися, що таке цей світ, що оточує його, і які вони – істоти, що населяють її?

Сидить він у гнізді, яке його мама і тато влаштували над віконцем лазні, за лиштвою. Понаносили клоччя і все, що знайшли м’якого – ось і будинок. Сидить собі Воробьишко, розглядає світ і крильцями трусить. Полює тато і приносить маленькому синові комашок, а мама сторожить Пудика: “Дивись, не впади!”

Воробьишко про все має власну думку, думає, що вже знає все на світі. Наприклад, йому добре відомо, звідки береться вітер (він дме тому, що гойдаються дерева), що люди – істоти безкрилі, а бескрылым бути не можна – адже в повітрі краще, ніж на землі.

Мама-горобчик повчає його, але Пудик не особливо її слухає. Цілими днями він, примостившись на краю гнізда, пісеньку співає:

Ех, безкрилий осіб,

У тебе дві ніжки,

Хоч і дуже ти великий,

Їдять тебе мошки!

А я маленький зовсім,

Зате сам мошок їм.

Не слухати маму з татом дуже шкідливо, але Пудик цього не розуміє. Тому він трохи і не постраждав.

Цікаве:  Основні правила регбі. Історія регбі

Зазначимо в короткому змісті “Воробьишки” Горького те, з чого починається сама історія: сидів він одного разу, як завжди, на самому краю, так і звалився вниз. А тут і кішка підбігла: страшна, руда, з зеленими очима. Тільки націлилася хапнути пташеня, як зверху кинулася на неї відважна мама-горобчик. Пір’я здибила, дзьоб націлила прямо в око кішки:

– Лети, – кричить, – Пудик, геть! Швидше!

Перелякався воробьишко, підскочив і злетів! Сів на край вікна, а поруч вже мама-горобчик. Повернулася жива, але бесхвостая. Клюнула синочка за непослух, але тому хоч би що, як з гуся вода, каже: “Ну і що ж, всього одразу не навчишся!”

Внизу на землі сидить кішка, на пір’я сумно дивиться: не дісталося їй горобчика. І мамин хвіст Пудику шкода. Але головне, що все добре закінчилося.

І от яким може бути короткий зміст “Воробьишки” Горького для читацького щоденника:

“Розповідь про те, як один нерозумний, ще не вміє літати пташеня горобця вивалився з гнізда і мало не потрапив у лапи кішки. Але завдяки захисту мами врятувався”.