СРСР у післявоєнні роки: 1945 – 1953. Економіка, політика, історичні факти

Велика Вітчизняна війна завершилася перемогою, якої радянські люди домагалися чотири роки. Чоловіки билися на фронтах, жінки працювали в колгоспах, на військових заводах – словом, забезпечували тил. Однак ейфорію, викликану довгожданою перемогою, змінило відчуття безвихідності. Безперервний важка праця, голод, сталінські репресії, поновилися з новою силою, – ці явища затьмарили повоєнні роки.

В історії СРСР зустрічається термін “холодна війна”. Використовується по відношенню до періоду військового, ідеологічного та економічного протистояння Радянського Союзу та Сполучених Штатів. Він починається в 1946-му, тобто в повоєнні роки. СРСР вийшов із Другої світової війни переможцем, але, на відміну від США, йому чекав довгий шлях відновлення.

Будівництво

Згідно з планом четвертої п’ятирічки, реалізація якого почалася в СРСР в післявоєнні роки, потрібно було в першу чергу відновити міста, зруйновані фашистськими військами. Постраждало за чотири роки понад 1,5 тисячі населених пунктів. Молоді люди стрімко отримували різні будівельні спеціальності. Однак робочої сили не вистачало – війна забрала життя понад 25 мільйонів радянських громадян.

Для відновлення нормального режиму праці скасували понаднормові роботи. Були запроваджені щорічні оплачувані відпустки. Робочий день тривав тепер вісім годин. Мирне будівництво в СРСР у повоєнні роки очолив Раду Міністрів.

Промисловість

Заводи, фабрики, зруйновані під час ВВВ, активно відновлювалися в повоєнні роки. В СРСР до кінця сорокових запрацювали старі підприємства. Були побудовані і нові. Повоєнний період в СРСР – 1945-1953 роки, тобто починається він після закінчення ВВВ. Завершується смертю Сталіна.

Відновлення промисловості після війни відбувалося стрімко почасти завдяки високій працездатності радянських людей. Громадяни СРСР перебували в переконанні, що їм живеться добре, набагато краще, ніж американцям, існуючим в умовах загниваючого капіталізму. Цьому сприяв залізна завіса, изолировавший країну в культурному та ідеологічному плані від усього світу на сорок років.

Радянські люди багато працювали, але життя їх не ставало легше. В СРСР у 1945-1953 роках відбувалося стрімке розвиток трьох галузей промисловості: ракетної, радіолокаційної, атомної. Більша частина ресурсів йшла на будівництво підприємств, які ставилися до цих сфер.

Сільське господарство

Перші повоєнні роки для жителів Радянського Союзу були страшними. У 1946-му країну охопив голод, викликаний руйнуваннями і посухою. Особливо важке становище спостерігалося на Україні, в Молдавії, в правобережних районах нижнього Поволжя і на Північному Кавказі. По всій країні створювалися нові колгоспні господарства.

Щоб укріпити дух радянських громадян, режисери за замовленням чиновників знімали величезну кількість фільмів, що розповідають про щасливе життя колгоспників. Ці кінострічки користувалися широкою популярністю, їх з захопленням дивилися навіть ті, хто знав, що насправді являє собою колективне господарство.

В селах люди працювали від світанку до світанку, жили при цьому в злиднях. Саме тому пізніше, у п’ятдесяті роки, молоді люди залишали села, виїжджали в міста, де життя було хоча б трохи легше.

Рівень життя

У післявоєнні роки люди страждали від голоду. У 1947-му була скасована карткова система, але більша частина товарів залишалася дефіцитною. Голод відновився. Були підняті ціни на пайкові товари. Все ж протягом п’яти років, починаючи з 1948-го, продукти поступово дешевшали. Це трохи поліпшило рівень життя радянських громадян. У 1952 рік ціна на хліб стало на 39 % нижче, ніж у 1947-му, на молоко – на 70 %.

Доступність товарів першої необхідності набагато полегшила життя простих людей, але, перебуваючи під залізною завісою, велика їх частина з легкістю повірила в ілюзорну ідею про найкращій країні у світі.

Аж до 1955 року радянські громадяни були переконані в перемозі у Великій Вітчизняній війні вони зобов’язані Сталіну. Але така ситуація спостерігалася не на всій території СРСР. У тих регіонах, які були приєднані до Радянського Союзу після війни, проживало куди менше свідомих громадян, наприклад, у Прибалтиці і на Західній Україні, де з’являлися в 40-е роки антирадянські організації.

Дружні держави

Після закінчення війни в таких країнах, як Польща, Угорщина, Румунія, Чехословаччина, Болгарія, НДР, до влади прийшли комуністи. З цими державами в СРСР склалися дипломатичні відносини. Разом з тим загострився конфлікт із Заходом.

Згідно з договором 1945 року СРСР було передано Закарпатті. Змінилася радянсько-польський кордон. На території Радянського Союзу після закінчення війни проживало чимало колишніх громадян інших держав, наприклад, Польщі. З цією країною Радянський Союз уклав договір про обмін населення. Поляки, що проживають в СРСР, тепер мали можливість повернутися на батьківщину. Росіяни, українці, білоруси могли покинути Польщу. Примітно, що в кінці сорокових в СРСР повернулася всього близько 500 тисяч осіб. У Польщу – в два рази більше.

Криміногенна ситуація

У післявоєнні роки В СРСР з бандитизмом правоохоронні органи розгорнули серйозну боротьбу. На 1946-й припав пік злочинності. За цей рік було зафіксовано близько 30 тисяч озброєних пограбувань.

Для боротьби з розгулялася злочинністю в ряди міліції приймали нових співробітників, як правило, колишніх фронтовиків. Не так просто виявилося повернути спокій радянським громадянам, особливо на Україні та Прибалтиці, де кримінальна ситуація була найбільш гнітючою. У сталінські роки запекла боротьба велася не тільки з «ворогами народу», але і зі звичайними грабіжниками. З січня 1945-го по грудень 1946-го було ліквідовано більше трьох з половиною тисяч бандитських організацій.

Репресії

Ще на початку двадцятих років країну покинули багато представників інтелігенції. Вони знали про те, як склалася доля тих, хто не встиг втекти з радянської Росії. Тим не менш, в кінці сорокових років пропозицію повернутися на батьківщину деякі прийняли. Російські дворяни поверталися додому. Але вже в іншу країну. Багатьох відправили одразу ж по поверненні в сталінські табори.

Система Гулагу в післявоєнні роки досягла свого апогею. В табори поміщали шкідників, інакомислячих та інших “ворогів народу”. Сумна доля солдатів і офіцерів, які опинилися в роки війни в оточенні. У кращому випадку вони проводили кілька років у таборах, аж до приходу до влади Хрущова, який розвінчав культ Сталіна. Але багато з них були розстріляні. До того ж умови в таборах були такими, що винести їх могли тільки молоді й здорові.

У повоєнні роки одним з найбільш шанованих людей у країні став маршал Георгій Жуков. Його популярність Сталіна дратувала. Однак засадити за ґрати народного героя він не зважився. Жукова знали не тільки в СРСР, але і за його межами. Вождь вмів і іншими способами створювати некомфортні умови. В 1946 році було сфабриковано «справу авіаторів». Жукова зняли з посади Головкому сухопутних військ і направили в Одесу. Кількох генералів, наближених маршала, заарештували.

Культура

У 1946 році почалася боротьба із західним впливом. Полягала вона в популяризації вітчизняної культури і заборону на все іноземне. Утисків зазнали радянські письменники, художники, режисери.

У сорокові роки, як вже було сказано, знімалося величезна кількість військових фільмів. Ці картини проходили жорстку цензуру. Герої створювалися за шаблоном, сюжет будувався за чіткою схемою. Під суворим контролем перебувала і музика. Лунали виключно пісні, що вихваляють Сталіна і щасливе радянське життя. Це не кращим чином впливало на розвиток вітчизняної культури.

Наука

Розвиток генетики почалося в тридцяті роки. У повоєнний час ця наука опинилася у вигнанні. Трохим Лисенко, радянський біолог і агроном, став головним учасником атаки на генетиків. У серпні 1948 року академіки, внесли суттєвий внесок у розвиток вітчизняної науки, втратили можливість займатися дослідницькою діяльністю.