Протягом усього життя людину перед ним незмінно виникають складні і часом вимагають негайного вирішення проблеми. Поява таких труднощів явно вказує на те, що в навколишньому світі є ще багато прихованого і невідомого. Тому кожному з нас необхідно отримувати глибокі знання про нові властивості речей і процесів, що відбуваються у взаєминах між людьми.
У зв’язку з цим, незважаючи на зміну шкільних програм і підручників, однією з найважливіших виховних та загальноосвітніх завдань підготовки підростаючого покоління є формування у дітей культури діяльності проблемного характеру.
Трохи історії
Технологію проблемного навчання можна віднести до абсолютно новому педагогічному явищу. Її елементи можна помітити в евристичних бесідах, які велися Сократом, розробки уроків для Еміля у Ж.-Ж. Руссо. Розглядав питання технології проблемного навчання і К. Д. Ушинський. Він висловлював думку про те, що важливим напрямком у навчальному процесі є переклад механічних дій в розсудливі. Так само діяв і Сократ. Він не намагався нав’язувати свої думки слухачам. Філософ прагнув ставити запитання, які в кінцевому результаті приводили його учнів до знань.
Розробка технології проблемного навчання стала результатом досягнень, отриманих у передовій педагогічній практиці, у поєднанні з класичним типом навчання. В результаті злиття цих двох напрямків і виникло ефективний засіб для інтелектуального та загального розвитку учнів.
Особливо активно напрямок проблемного навчання стало розвиватися і впроваджуватися в практику загальноосвітньої в 20-му ст. Найбільший вплив на цю концепцію справила робота «Процес навчання», написана Дж. Брунером в 1960 р. В ній автором було зазначено, що в основі технології проблемного навчання неодмінно повинна лежати одна важлива ідея. Її основна думка полягає в тому, що процес засвоєння нових знань найбільш активно відбувається при відведенні в ньому основної функції інтуїтивного мислення.
Що стосується вітчизняної педагогічної літератури, то в ній ця ідея стала актуалізуватися з 50-х років минулого століття. Вчені наполегливо розвивали думку про те, що в навчанні гуманітарних і природничих дисциплін необхідно посилювати роль дослідницького методу. При цьому дослідники стали піднімати питання про впровадження технології проблемного навчання. Адже цей напрям дозволяє учням оволодіти методами науки, пробуджує і розвиває їх мислення. Педагог при цьому не займається формальним повідомленням знань своїм вихованцям. Він доносить їх творчо, пропонуючи необхідний матеріал в розвитку і динаміці.
На сьогоднішній день проблемність в освітньому процесі розглядається як одна з явних закономірностей в розумовій діяльності дітей. Розроблені різні методи технології проблемного навчання, які дозволяють створити складні ситуації при викладанні різних навчальних предметів. Крім цього, дослідниками знайдено основні критерії, що стосуються оцінки складності пізнавальних завдань при застосуванні даного напрямку. Затверджено технологія проблемного навчання ФГОС за програмами різних предметів, які викладаються в ДНЗ, а також в загальноосвітніх, середніх та вищих професійних школах. При цьому учителем можуть бути застосовані різні методи. Вони включають в себе шість дидактичних способів організації навчального процесу із застосуванням технологій проблемного навчання. Три з них стосуються викладу предметного матеріалу педагогом. Інші способи являють собою організацію вчителем самостійної освітньої діяльності вихованців. Розглянемо ці методи детальніше.
