Теорії підприємництва, які є складовою частиною економічної науки, в колишні часи неодмінно відображали як позитивні, так і критичні підходи до самого факту існування даного явища. Деякі дослідники стверджували, що це неминуче зло. Вони розглядали підприємництво як негативне явище. Це пояснювалося тим, що подібна діяльність виходила за межі норм моралі, етичних установок і панівної ідеології. Дослідники, які говорили про позитивному напрямку даного явища, бачили в ньому запорука економічної і політичної волі суспільства. Подібна концепція в даний час вважається панівною.
Зародження
З часів глибокої давнини до нас дійшли документи первинного обліку у вигляді глиняних табличок. На них знаходили своє відображення угоди про кредити, договору купівлі-продажу, а також закони, що стосуються прав власності.
Самими ранніми працями, які торкаються проблеми підприємництва, стали праці філософів Стародавньої Греції. Одним з перших розглянув дане явище Ксенофонт (456 р. до н. е.). В його праці «Домострой» було описано ведення домашнього господарства, або, як він його назвав, oiconomia. Звідси і пішла назва науки – «економіка». Вже Ксенофонтом було звернуто увагу на те, що основною метою підприємницької діяльності є підвищення вартості майна. Ціна на землю значно зросте, якщо за нею буде здійснюватися належний догляд. Подібний підхід відбив ставлення до своєї ділянки як до капіталу.
Економічна теорія підприємництва розглядалася і в античній Греції. Платон (347 р. до н. е..) засуджував подібне явище. Він вважав, що в ідеальній державі шанування золота і срібла порушує порядок і спокій громадян. І навіть автори сучасної теорії підприємництва, які є послідовниками платонівської етики, продовжують розглядати приватний бізнес як неминучого зла. Вони переконані в тому, що держава сама має забезпечити людей всім необхідним для життя.
Аристотель (384-322 рр. до н. е.), будучи учнем Платона, зводив в ідеал сімейне напівнатуральне рабовласницьке господарство. Цей філософ вітав торгівлю, але при цьому засуджував фінансове підприємництво, яке в ті роки мало форму лихварства.
Міркували про це явище філософи і письменники Древнього Риму (Цицерон, Варрона, Сенека та інші). Велику увагу вони приділяли найбільш раціональним способам господарського життя.
Описували підприємництво і мислителі Стародавнього Китаю. В основі всіх їх праць лежало вчення Конфуція (551-479 років рр. до н. е.). Мислителі Піднебесної добре розуміли те, як працює ринковий механізм. Це дозволило їм описати способи його регулювання, наприклад, з допомогою використання державних закупівель і продажів.
Незважаючи на виникнення зачатків теорії підприємництва, в ті часи ще занадто сильна була царська влада. Вона вважала своєю основною задачею підвищення ефективності тільки державного управління. Діяльність приватних осіб у сфері купівлі та продажу знаходилася зовсім не в центрі уваги таких правителів.
