Внутрішньовенна урографія: підготовка, протипоказання до проведення дослідження

Під терміном «внутрішньовенна урографія» розуміється рентгенологічний метод діагностики, в процесі якого пацієнту вводиться контрастна речовина. Результатом дослідження є серія знімків, за якими лікар може виявити навіть найменші порушення в роботі органів сечовидільної системи. Інша назва даного способу діагностики – екскреторна урографія.

Суть методу

Будь-яке порушення функціонування органів сечовидільної системи значно знижує рівень якості життя людини. За допомогою внутрішньовенної урографії можливо своєчасно виявити патологію на ранній стадії її розвитку.

Суть методу полягає в наступному: пацієнту вводиться контрастний препарат, який, поширюючись по судинах, неминуче потрапляє в нирки і сечовий міхур. За допомогою рентгенологічного обладнання лікар робить серію знімків, аналіз яких дозволяє оцінити ступінь функціонування органів.

Вибір контрастного препарату

Перед проведенням внутрішньовенної урографії лікар повинен з’ясувати, чи є у пацієнта непереносимість тих чи інших лікарських засобів. Це обумовлено тим, що від вибору препарату безпосередньо залежить безпека процедури. Він повинен підбиратися тільки з урахуванням індивідуальних особливостей здоров’я пацієнта.

Крім того, при виборі речовини враховуються наступні фактори:

  • Відсутність накопичувального ефекту в клітинах організму.
  • Хороша ступінь рентгенконтрастности.
  • Мінімальний рівень токсичності.
  • Відсутність будь-якого впливу на метаболічні процеси.

Від властивостей контрастного препарату безпосередньо залежить тривалість проведення процедури. Якщо речовина здатна перебувати в організмі тривалий час, кількість рентгенологічних знімків збільшується, що значно підвищує ступінь інформативності діагностики. В процесі проведення внутрішньовенної урографії нирок та інших відділів сечовивідного тракту лікар отримує можливість оцінити не тільки функціонування органів, але і проаналізувати їх морфологічні особливості.

Що дозволяє виявити?

Контрастна речовина, проникаючи в кровоносну систему, приблизно через 7 хвилин потрапляє в балії нирок. Поступово вони, а також уретра повністю наповнюються препаратом. Через 21 хвилину після введення речовина потрапляє в сечовий міхур.

Контрастні знімки, отримані в результаті дослідження, дозволяють проаналізувати анатомічна будова органів сечовидільної системи, а також оцінити екскреторну функцію нирок. За рахунок цього є можливість своєчасно виявити будь-який патологічний процес на ранній стадії його розвитку.

Свідчення

Внутрішньовенна урографія нирок та інших органів сечовидільної системи призначається лікарем при наявності у пацієнта таких симптомів:

  • Домішки крові в урині.
  • Регулярні хворобливі відчуття в області живота і попереку.
  • Зміна кольору і запаху сечі.
  • Високий артеріальний тиск.
  • Порушення процесу сечовипускання.

Крім того, показаннями до проведення внутрішньовенної урографії є наступні захворювання та стани:

  • Патології нирок.
  • Травми органів сечовидільної системи.
  • Пієлонефрит.
  • Аномалії будови сечовивідних органів.
  • Контроль ефективності хірургічного втручання.
  • Захворювання сечовивідних органів хронічного характеру.
  • Ниркова коліка.
  • Новоутворення як доброякісної, так і злоякісного характеру.
  • Нетримання сечі.
  • Рухливість нирок.
  • Артеріальна гіпертензія.

Дослідження також проводиться з метою уточнення діагнозу, поставленого в процесі проведення УЗД.

Протипоказання

Внутрішньовенна урографія, як і будь-який інший метод дослідження, не проводиться при наявності тих чи інших захворювань і станів.

Процедура не призначається при:

  • ниркової недостатності (як гострого, так і хронічного характеру);
  • патологіях органів дихальної і серцево-судинної систем, а також печінки;
  • сепсисі;
  • кровотечах;
  • тиреотоксикозі;
  • лихоманці;
  • феохромоцитомі;
  • алергії на контрастні речовини;
  • гломерулонефриті;
  • порушення згортання рідкої сполучної тканини;
  • променевої хвороби;
  • вагітності;
  • годування груддю.

Крім того, внутрішньовенна урографія рідко проводиться особам похилого віку та людям, що приймають деякі медикаменти при цукровому діабеті.

При наявності вищеперелічених протипоказань лікар приймає рішення щодо доцільності призначення інших методів діагностики, наприклад, КТ або МРТ.

Підготовка

Для отримання максимально достовірних і інформативних результатів пацієнтам перед процедурою необхідно слідувати нижчепереліченим рекомендацій:

  • За кілька днів до дослідження здати біоматеріал (кров, сечу) на загальний аналіз, зробити УЗД органів сечовидільної системи.
  • За 2-3 доби необхідно виключити з раціону харчування продукти, що сприяють посиленню процесу газоутворення в шлунку, а також страви, вживання яких призводить до запору.
  • За 1 день до процедури рекомендується обмежити кількість надходить в організм рідини (не більше 1,2 л води за 12 годин).
  • Напередодні перед проведенням дослідження необхідно зробити останній прийом їжі не пізніше 18 год. Страви повинні бути легкозасвоювані.
  • Увечері перед внутрішньовенної урографией пацієнту вводять невелику кількість (1-3 мл) контрастної речовини. Після цього здійснюється контроль за його самопочуттям. Якщо є високий ризик виникнення алергічної реакції, пацієнт за кілька днів до процедури повинен почати прийом антигістамінних засобів.
  • Увечері перед дослідженням пацієнту ставиться очисна клізма.
  • Бажано проходити процедуру натщесерце. Вживання води також має бути виключена або обмежена до мінімуму.
  • У дітей підготовка до внутрішньовенної урографії здійснюється аналогічним чином.

    Алгоритм проведення процедури

    Безпосередньо перед дослідженням лікар ще раз обстежує пацієнта для виявлення можливих протипоказань. Крім того, фахівець уточнює, чи були ним дотримані правила підготовки до внутрішньовенної урографії нирок та інших сечовивідних органів.

    Дослідження проводиться в рентгенологічному кабінеті згідно з наступним алгоритмом:

    • Пацієнт вкладається на кушетку. Після розміщення на його тілі захисних пристосувань лікар робить серію стандартних знімків.
    • Потім пацієнту вводиться контрастна речовина (як правило, у вену, розташовану на ліктьовому згині). Препарат є нешкідливим, але при його проникненні в кровоносне русло можлива поява дискомфортних відчуттів. У зв’язку з цим речовина вводиться дуже повільно (протягом 2-3 хвилин). Одночасно з цим здійснюється моніторинг за самопочуттям пацієнта.
    • Приблизно через 5-10 хвилин робиться кілька рентген-знімків. Процедура повторюється з дотриманням певних часових інтервалів, які визначає лікар з урахуванням індивідуальних особливостей здоров’я пацієнта.
    • Для того щоб в динаміці оцінити функціонування нирок, а також їх рухливість, може знадобитися ще один етап дослідження. Він передбачає виконання серії знімків, через приблизно годину, після введення контрастного препарату. Крім цього, лікар може направити пацієнта на рентгенограму в положенні стоячи.

    Процедура пов’язана з виникненням болісних відчуттів. Невеликий дискомфорт може відчуватися лише при встановленні голки у вену. Крім того, при правильній підготовці пацієнта до внутрішньовенної урографії рідко виникають різні ускладнення. Тим не менш в рентгенологічному кабінеті завжди є засоби першої допомоги на випадок виникнення непередбачених ситуацій.

    Можливі ускладнення

    Правильна підготовка – запорука безпеки процедури. Але у поодиноких випадках можуть спостерігатися такі наслідки:

    • Металевий присмак у роті. Цей стан виникає відразу після завершення дослідження і носить нетривалий характер.
    • Висип на різних дільницях тіла, що свідчить про розвиток алергічної реакції.
    • Спрага, сухість слизової оболонки рота. Дані стану з’являються після завершення процедури і носять яскраво виражений характер.
    • Набряклість губ. Подібне ускладнення після проведення внутрішньовенної урографії зустрічається вкрай рідко.
    • Тахікардія. Патологічний стан, що характеризується почастішанням серцебиття, розвивається у відповідь на надходження в організм контрастує препарату. Тахікардія носить нетривалий характер. Вона досить швидко зникає, і пацієнт відзначає нормалізацію серцевого ритму.
    • Знижений артеріальний тиск. Подібний стан виникає вже в процесі проведення дослідження і зберігається якийсь час після його завершення.
    • Печінкова недостатність. Патологія є вкрай небезпечним і найважчим наслідком внутрішньовенної урографії. Її виникнення передбачити практично неможливо. Це пояснюється тим, що зафіксовані випадки, коли недостатність виникала у пацієнтів, які раніше ніколи не мали скарг щодо функціонування печінки.

    Деякі з перерахованих вище ускладнень можуть завдати серйозної шкоди організму. У зв’язку з цим кожен пацієнт повинен розуміти, що до правил підготовки до процедури необхідно ставитися відповідально, дотримуючись всіх рекомендацій лікаря. Крім того, потрібно звертатися тільки в ті медичні установи, в яких працюють висококваліфіковані фахівці. Грамотні лікарі завжди приділяють особливу увагу підготовці та заздалегідь розповідають пацієнта про те, як проводиться внутрішньовенна урографія і якихось відчуттів очікувати в процесі дослідження та після його завершення.

    Вартість

    Даний показник залежить від регіону проживання, рівня медичного закладу, кваліфікації фахівців та виду використовуваного контрастної речовини. У Москві вартість однієї процедури може становити від 3500 до 10000 руб. В деяких столичних клініках ціна ще вища. У віддалених регіонах середня вартість проведення внутрішньовенної урографії – 5000 руб.

    Відгуки

    Фахівці стверджують, що процедура не зв’язана з виникненням вираженого дискомфорту. Судячи з відгуків, внутрішньовенна урографія – це дослідження, під час якого деякі пацієнти відчувають слабку нудоту і запаморочення у процесі введення контрастної речовини. Вкрай рідко після завершення процедури виникають якісь ускладнення. При грамотній підготовці ризик появи побічних ефектів зводиться до мінімуму.

    Висновок

    Внутрішньовенна урографія – це метод діагностики, який дозволяє оцінити ступінь функціонування органів сечовидільної системи. Його суть полягає в наступному: пацієнту периферичний посудину, розташований на ліктьовому згині, вводять контрастну речовину і роблять серію рентген-знімків через певні проміжки часу. Отримані зображення дають лікареві можливість своєчасно виявити патології сечовивідних органів.