Поряд з усіма проведеними в кінці XX століття в державі російському реформами влада потихеньку почала намагатися налагоджувати персоніфікований облік. Першими, природно, стали фіскали, постаравшиеся присвоїти свої індивідуальні податкові номери не тільки всім організаціям, а й кожному пересічному громадянину. І хоча деякі не особливо свідомі елементи спробували відмовитися від такої високої честі, мотивуючи присвоєння номерів близькістю приходу Антихриста, доблесні податківці перечли усіх самі. А отримання свідоцтва з ІПН зробили питанням суто добровільним: хочеш – отримуй, хочеш – ні. У базах даних він все одно існує і міцно прив’язаний до паспортними даними. А з 2003 року прийшла нова напасть – СНІЛС, або страхові номери індивідуальних особових рахунків, з якими почав працювати Пенсійний фонд. Дізнатися СНІЛС, відповідно, стало просто необхідним.
