Більшості з нас волею-неволею доводиться вчити хоча б одну іноземну мову. При цьому часто трапляється, що, прагнучи осягнути його граматику і запам’ятати як можна більшу кількість іноземних слів, ми перестаємо приділяти достатню увагу своєї рідної мови. І як наслідок – не здатні пояснити значення деяких термінів, що вийшли з активного вживання. Щоб цього не сталося, варто постійно працювати над розвитком мовлення та вивчати незнайомі рідні слова. В якості прикладу, давайте розглянемо значення “жупела”. Адже хоча це іменник сьогодні рідко вживається в мові, воно продовжує залишатися частиною мови і має цікаву історію.
Жупел – це що таке?
Цією назвою іменують палаючу в пеклі сірку або смолу, які поширюють сморід і викликають огиду, що межує зі страхом.
З самого визначення досліджуваного терміна стає зрозуміло, що найчастіше він застосовується в церковній лексиці і все пов’язаний з описом пекла. З цієї причини нерідко разом з цим іменником вживаються прикметники, пов’язані з полум’ям. Наприклад: жупел “гарячий”, “палаючий”, рідше “вогненний”.
До речі, у багатьох кросвордах словосполучення досліджуваного терміна з перерахованими прикметниками позиціонується, як синонім до слова “смага”. У більшості з них наводиться такий асоціативний ряд: “жар”, “запал”, “гарячий жупел”, “полум’я” і т. п.
Однак подібне порівняння не зовсім вірне. Оскільки смагой (відповідно до словника Даля) іменується спрага, сухість у роті або наліт на губах, утворюється від нестачі рідини в організмі. Рідше дане іменник застосовується для позначення сажі або кіптяви, але ніяк не палаючої смоли або сірки.
Корінь такого омани криється в загальній сфері вживання обох іменників. Справа в те, що смага (як і жупел) нерідко зустрічається в старовинних текстах, що описують пекло. Саме з цієї причини її ставлять в один ряд з такими словами, як “жар”, “запал”, “жупел”, “полум’я” або “вогонь”. Хоча вони можуть виступати синонімами лише в окремих випадках, та й то, в контексті.
