Сечокамяна хвороба у котів: лікування, симптоми, причини, профілактика

Сечокам’яна хвороба домашніх котів є однією з найпоширеніших причин смерті. Це буває у разі несвоєчасного виявлення захворювання. Проте при правильному догляді можна значно продовжити життя домашнього вихованця і позбавити його від мук. Які симптоми і терапія при сечокам’яної хвороби? Як уберегти кота від недуги?

Визначення

Сечокам’яна хвороба — це хронічна патологія, яка характеризується відкладенням солей у нирках, сечовому протоці та сечовивідних шляхах. З плином часу солі утворюють камені, які можуть закупорювати сечовивідні протоки. Якщо в такому випадку тварині не буде надана відповідна медична допомога, то настає смерть від інтоксикації організму.

За складом уролиты (сечові камені) можуть бути з фосфату, амонію і магнію, їх називають струвитами. У рідких випадках зустрічаються освіти з урата амонію оксалату кальцію, цистинов. Визначення характеру відкладень важливо для призначення правильного лікування для тварини.

Загрузка...

Перебіг захворювання

Спочатку в сечовому міхурі кота починає формуватися пісок, який поступово набуває форму каменів. З часом вони збільшуються в розмірах, займаючи собою порожнину сечового міхура. Часто освіти мають гострі кути, які травмують і дратують стінки органу. У цьому випадку можна помітити кров у сечі вихованця.

Сечокам’яної хвороби більше схильні самці, так, як їх уретра має S-образний згин, в якому так само можуть накопичуватися камені. У самок уретра має прямий проток в якому кристали не затримуються.

При закупорці сечовивідного протоку виникає інтоксикація організму. В цей час від перенапруги і перерозтягнення можуть полопати кровоносні судини уретри та сечового міхура, що призведе до виходу кривавої сечі. Без своєчасної допомоги тварина приречений на болісну смерть.

Хвороба у кастрованих котів

Після хірургічного видалення сім’яних залоз гормональний фон тварини змінюється. Це стає причиною меншої рухливості і пристрасті до великої кількості їжі, яка спричиняє ожиріння. Саме лежачий спосіб життя і неправильна їжа призводять до появи сечокам’яної хвороби у кастрованих котів.

Не рекомендовано видаляти насінники у тварин, які не досягли віку 8 місяців. Це обумовлено тим, що до цього віку сечовипускальний канал продовжує формуватися, а після кастрації його розвиток зупиняється. Вузький і недорозвинений сечовивідний протока може стати причиною утворення каменів.

Передумови появи

Уролітіаз (утворення каменів в сечостатевій системі) з’являється як наслідок сукупності деяких причин сечокам’яної хвороби у котів:

  • неякісне харчування (занадто калорійна їжа або переважання в раціоні сухих кормів низької якості);
  • малорухливий спосіб життя;
  • генетична схильність як наслідок виведення нових порід тварин;
  • погана екологія;
  • авітаміноз, який виникає внаслідок неправильного харчування; нестача вітаміну А можна компенсувати, додавши в раціон тварини варену або сиру моркву;
  • патології травної системи, наприклад, гастрити і коліти;
  • хронічні інфекції сечостатевої системи.

До сечокам’яної хвороби схильні тварини віком від 1 до 6 років. Найчастіше загострення патології припадає на весняно-осінню пору.

Загрузка...

Ознаки захворювання

На жаль, симптоми сечокам’яної хвороби у котів на початковій стадії захворювання не яскраво виражені, тому мало власників звертають на них увагу. Однак саме перші ознаки є приводом для звернення у ветеринарну лікарню. Вони свідчать про початок хвороби:

  • Часті позиви до сечовипускання, при тому, що в більшості випадків лоток залишається сухим.
  • Сидячи на лотку, кіт жалібно нявкає. що свідчить про хворобливих відчуттях.
  • Ігнорування лотка котом, спроби сходити в туалет в іншому затишному місці.
  • Сеча може бути з домішками крові, слизу осаду у вигляді пластівців.
  • Твердий і роздутий живіт, до якого тварина не дає доторкнутися.
  • При відсутності сечі протягом 6 і більше годин можна промацати сечовий міхур, який значно збільшується в розмірах.
  • Часте вилизування під хвостом.
  • Нетримання сечі.
  • Апатичний стан кота, втрата апетиту.
  • Помітна втрата ваги.
  • Судоми.
  • Блювота.
  • Симптоми сечокам’яної хвороби у кота неможливо не помітити, тому важливо вчасно звернутися за допомогою. Якщо виявилося, що улюбленець не мочиться вже 6 і більше годин, то це привід для негайного візиту до ветеринара, навіть якщо події відбуваються вночі.

    Діагностика захворювання

    Ознаки сечокам’яної хвороби у кота є причиною для звернення у ветеринарну клініку. Досвідчений лікар проведе діагностику для того, щоб визначити наявність захворювання. Найчастіше використовуються такі методи:

  • Ультразвукова діагностика — огляд стану внутрішніх органів кота.
  • Рентгенографія — можливість побачити освіти в сечостатевій системі тваринного.
  • Аналіз осаду сечі. Для цього необхідно зібрати сечу кота в ємність. Потім рідину вивчається під мікроскопом і визначається її хімічний склад.
  • Крім того, важливо повідомити всі побачені ознаки сечокам’яної хвороби у кота лікаря — це значно допоможе в постановці правильного діагнозу. Також для ветеринара важливо з’ясувати спосіб життя тварини, раціон харчування та інші аспекти життя для призначення правильного лікування.

    Медикаментозне лікування

    Як надати допомогу коту при сечокам’яної хвороби? Важливо не починати терапію самостійно, адже призначити необхідні препарати може тільки фахівець після ретельного огляду і вивчення аналізів. Найчастіше призначається таке лікування сечокам’яної хвороби у котів:

  • Зняття больового синдрому у тварини. Для цих цілей успішно застосовуються такі препарати, як «Но-шпа», «Спазмалгон», «Папаверин», вони знімають спазми, що виникають в організмі. Для знеболювання використовується «Новокаїн», «Лідокаїн», «Баралгін».
  • Відновлення нормального відтоку сечі за допомогою катетеризації. Вона виконується під загальним наркозом, так, як неприємна і болюча для тварини. Після чого порожнину сечового міхура промивається спеціальними розчинами, які необхідні для знезараження. При закупорці сечовивідних проток необхідний прокол органу для відводу рідини.
  • Усунення обезводнення і інтоксикації організму за допомогою крапельниць зі спеціальними розчинами.
  • Для зняття запалення використовуються антибіотики при сечокам’яної хвороби у котів. Найчастіше призначаються препарати широкого спектру дії: «Цефазолін», «Кобактан», «Цефтиофур», «Фурагін», «Цефадроксил», «Цистон».
  • При виявленні великої кількості крові в сечі призначаються кровоспинні препарати, а саме «Дицинон» і «Вікасол».
  • Для підтримки роботи нирок застосовується препарат «Кантарен».
  • Весь список необхідних препаратів можна знайти в будь-якій людській аптеці.

    Хірургічне втручання

    Що робити, якщо у кота сечокам’яна хвороба у занедбаному стані? Досвідчений ветеринарний лікар знає вихід з цієї ситуації. Якщо консервативне лікування сечокам’яної хвороби у котів не приносить бажаних результатів, то необхідно хірургічне втручання. Це єдиний спосіб зберегти вихованцеві життя у випадку закупорки камінням сечовивідних проток.

    Під час операції коту при сечокам’яної хвороби проводиться розріз сечового міхура для видалення каміння. У випадку застрягання твердих частинок в уретрі необхідно виконати перинеальную цистотомію з видаленням статевого члена тварини.

    Після проведення операції тварині призначається антибактеріальна терапія для виключення інфекційних захворювань. Крім того, коту необхідно давати препарати для профілактики циститу. Реабілітація після хірургічного втручання триває близько 2-х тижнів.

    Народні засоби

    Сечокам’яна хвороба є досить серйозною, тому лікування за допомогою урологічних зборів може застосовуватися тільки на початковій стадії. Проте навіть у таких випадках рекомендовано проконсультуватися з ветеринарним лікарем для того, щоб не нашкодити улюбленцю.

    До найбільш часто використовуваних народним засобам ставляться настої таких трав, як подорожник, брусниця, вереск, мучниця. Їх також можна періодично пропонувати коту в якості профілактичного засобу.

    Крім того, народні методи лікування вітаються, якщо захворювання перейшло в хронічну стадію. Іноді ветеринарні лікарі призначають лікування гомеопатичними засобами. Вони сприяють виведенню піску з нирок і сечового міхура до того моменту, коли вони почнуть формуватися в тверді камені.

    При використанні народних засобів слід пам’ятати про те, що вони не мають такого лікувального ефекту, як медичні препарати, тому не можна сподіватися тільки на їх допомогу. У випадку найменших ускладнень або відсутності бажаного ефекту необхідна консультація ветеринарного спеціаліста.

    Дієта для тварини

    Годування вихованця залежить від різновиду виявлених утворень в сечовому міхурі і нирках. Дієта може бути заснована як на сухих кормах, так і на натуральній їжі, залежно від того, до якого харчування звик кіт.

    Чим годувати кота при сечокам’яної хвороби? При оксалатном типі утворень необхідно зменшити в раціоні кількість щавлевої кислоти і продуктів з високим вмістом кальцію. З раціону харчування необхідно виключити такі продукти, як нирки, печінка, молоко. Зрідка у невеликих кількостях дозволяється давати коту сир, сир. Рекомендовано будувати раціон харчування на таких продуктах:

    • біле відварне м’ясо;
    • нежирні сорти риби;
    • боби;
    • сирі й варені овочі;
    • рис.

    При утворенні струвитов, які виникають при великій кількості магнію і фосфору, необхідно виключити з раціону кота такі продукти, як яєчний жовток, молоко і будь-які кисломолочні продукти, м’ясні і рибні супи. Дозволяється годування тварини наступними продуктами:

    • варена печінка;
    • варене біле м’ясо;
    • нежирні сорти риби;
    • яєчний білок;
    • вівсяна каша;
    • рис;
    • варені моркву і капуста.

    Чим годувати кота при сечокам’яної хвороби, якщо він відмовляється від людської їжі? Як альтернатива натуральної їжі можуть використовуватися спеціалізовані сухі корми. Слід віддавати переваги кормів люкс класу з позначкою «для годівлі котів з сечокам’яною хворобою». Важливо перед цим проконсультуватися з лікуючим ветеринарним лікарем, так як склади таких кормів різняться в залежності від типу каменів у сечовому міхурі тварини.

    Поради по догляду за твариною

    Ліки від сечокам’яної хвороби у котів не будуть мати тривалий ефект, якщо не дотримуватися рекомендацій ветеринарних лікарів по догляду за вихованцем:

  • У кота завжди повинен бути доступ до води. Бажано, щоб рідина була відфільтрованої або кип’яченою.
  • Необхідно дотримуватися добову норму корму для тваринного і давати його кілька разів у день невеликими порціями.
  • Рекомендовано берегти вихованця від переохолодження (обладнати тепле спальне місце в будинку, не випускати на вулицю в холодну пору року).
  • Важливо не допускати ожиріння у кота, йому необхідні легкі фізичні навантаження, наприклад, активні ігри.
  • Необхідно стежити за станом здоров’я тварини, важливо не допускати появи інфекційних захворювань, інакше велика ймовірність рецидиву.
  • При появі перших симптомів важливо починати лікування сечокам’яної хвороби у кота під наглядом ветеринарного лікаря. Необхідно виконувати всі призначення фахівця.
  • На жаль, сечокам’яна хвороба є довічним діагнозом, тому періодично необхідно відвідувати лікаря для консультації, а так само стежити за харчуванням і способом життя свого улюбленця.

    Профілактичні заходи

    Щоб запобігти виникненню захворювання в улюбленця, необхідно в першу чергу виключити ті чинники, за яких воно виникає. Рекомендована така профілактика сечокам’яної хвороби у котів:

  • В першу чергу необхідно звернути увагу на кількість і якість споживаної їжі тваринам. Переїдання сприяє великій кількості лугу в сечі, що призводить до утворення каменів. З цієї причини слід накладати коту в миску стільки. скільки буде з’їдено за одне годування. Постійне знаходження їжі в вільному доступі робить сечу кота лужної на постійній основі, що прискорює процес розвитку каменів і піску в сечостатевій системі.
  • Недолік кальцію в їжі призводить до порушення обміну речовин і утворення фосфатних відкладень. Його надлишок теж несе негативні наслідки — утворюються кальцієві відкладення в сечовому міхурі.
  • Годування неякісними сухими кормами призводить до меншого вживання котом води, ніж це необхідно. В такому випадку порушуються бар’єрні функції слизової оболонки сечового міхура, виникають запалення, що сприяє появі струвитов в органах видільної системи.
  • Водопровідна вода багата розчинними солями, які мають властивість накопичуватися в сечовому міхурі утворюючи пісок і камені. Щоб цього уникнути, рекомендовано давати коту фільтровану або кип’ячену воду.
  • При малому споживанні котом води виникають застої сечі, що сприяє її кристалізації і поступовому перетворенню в камені.
  • Профілактика сечокам’яної хвороби у котів спрямована на уникнення рецидивів. Для цього потрібно виконувати такі рекомендації ветеринарних лікарів:

  • При натуральному годуванні відмовитися від ковбасних виробів, занадто солоної їжі, сирого м’яса.
  • Для нормалізації роботи сечостатевої системи регулярно давати діуретики.
  • Для підтримки організму призначаються вітамінні комплекси.
  • Через деякий час після лікування сечокам’яної хвороби у кота призначаються повторні аналізи і дослідження для уникнення рецидиву.
  • Значно легше запобігти захворюванню, ніж лікувати його. Для цього потрібно уважно стежити за харчуванням і способом життя улюбленця, а при перших симптомах захворювання звернутися за кваліфікованою ветеринарною допомогою.

    Загрузка...