Тонзиліт: симптоми, лікування і наслідки

Щоб вчасно розпізнати симптоми тонзиліту (вірусного, бактеріального), потрібно мати уявлення про те, що ця хвороба являє собою. Терміном прийнято позначати таку інфекційну патологію, яка негативно впливає на стан лімфатичної системи. У переважній відсотку випадків першими страждають мигдалини.

Хворобу можуть спровокувати патологічні бактерії, віруси. Запальний процес протікає гостро або хронічно. Лікувати потрібно будь-яку з форм: кожна по-своєму небезпечна, може призвести до негативних наслідків. Вибір лікування краще надати лікарю. Це дозволить мінімізувати ризик ускладнень.

Загальна інформація

Адекватне стан і робота мигдалин – важлива частина людського імунітету. Тривалий пригнічений стан органу, обумовлене патологічної мікрофлорою, що призводить до негативних наслідків для організму в цілому. Уникнути цього можна, якщо почати своєчасне лікування. Про симптоми тонзиліту у дітей Комаровський (досить відомий сучасний доктор) не раз говорив: перші ознаки хвороби – привід для якнайшвидшого початку лікування, тому що негативні наслідки можуть позначитися на житті на невизначений термін, особливо коли мова йде про ніжному віці. Пригнічення імунітету у дітей може стати причиною слабкого здоров’я все життя.

Спровокувати проблему можуть:

  • стрепто-, стафілококи;
  • герпетичні віруси;
  • гемофільна паличка;
  • аденовірус;
  • спірохета.

Рідше зустрічаються інші мікроскопічні патологічні організми.

Можлива поява симптомів тонзиліту у дорослих, дітей на тлі контакту з хворою людиною: патологія передається повітряно-крапельним шляхом. Найчастіше процес зараження обумовлений ослабленням імунної системи: в організмі можуть бути внутрішні запальні вогнища, звідки поширюються на мигдалини шкідливі мікроорганізми. Частіше хвороба турбує осіб, які проживають в запиленому приміщенні, а також курців і змушені терпіти різкі температурні перепади в повсякденності. Висока ймовірність, що потрібно лікування на тлі переохолодження.

З медичної статистики відомо, що симптоми тонзиліту у дітей, дорослих зустрічаються дуже часто: хвороба широко поширена і не робить різниці між людьми. Їй підвладні всі віки, раси і національності, будь-пол.

Якою буває?

Можливі симптоми гострого тонзиліту у дитини, дорослого, є ризик захворіти хронічною формою.

Хроніка часто розвивається як ускладнення на фоні інших запальних процесів, що локалізуються на слизовій горла. Відомі випадки, коли хронічний тонзиліт з’являвся відразу після усунення попереднього інфекційного вогнища, але можливо розвиток і без таких передумов. Іноді хвороба приходить раптово, самостійно.

Гострий тонзиліт у більшості випадків іменують ангіною. Вказують на необхідність лікування симптоми гострого тонзиліту:

  • раптовий сильний жар;
  • сильний різкий біль у горлі;
  • пухлину лімфатичних вузлів.

Хворий страждає від дискомфорту.

Нюанси і особливості

Тонзиліт в хронічній формі може тривалий час протікати приховано, без очевидних проявів. Мигдалини як і раніше беруть участь в роботі імунної системи, але в будь-який момент є ризик загострення тонзиліту. Симптоми можуть з’явитися на тлі переохолодження, незабаром після якого приходить жар і інші неприємності, властиві гострій стадії. Найчастіше стартовий поштовх для загострення – малозначущий факт, на який люди навіть не звертають увагу.

Гострий тонзиліт прийнято ділити на форми:

  • катаральна;
  • виразкова з плівкою;
  • флегмони;
  • лакунарна;
  • фолікулярна;
  • герпетична;
  • супроводжується некрозом тканин.

Щоб віднести випадок до однієї з категорій, лікар уважно вивчить симптоми тонзиліту у дорослого, дитини, оцінить, наскільки великі вогнища ураження, як далеко зайшов процес. Для кожного з типів вибирають свій підхід до лікування. У важких випадках запальні процеси не тільки вражають мигдалини, але і охоплюють прилеглі області. Це вимагає особливо відповідального підходу до вибору терапевтичного курсу – знадобиться комплексне лікування.

Звідки прийшла біда?

Потрібно уявляти, щоб не дізнатися на собі симптоми тонзиліту, причини, що викликають цю хворобу. Лікарі виявили деякі особливості, властиві хроніці, а також список передумов, на тлі яких розвивається гострий запальний процес. У переважній відсотку випадків проблеми обумовлені:

  • тривалими ангінами;
  • гайморитом, що супроводжується гнійними відділеннями;
  • респіраторними вірусними інфекціями;
  • патологіями пародонту;
  • порушеннями дихання через ніс (зміни тканин, поліпи);
  • запущеним карієсом;
  • слабким імунітетом.

Останнє більшою мірою властиво для осіб, які страждають від вогнищ запалення поблизу мигдалин.

Якщо почалася хронічна форма, але стан залишено без уваги, високий ризик переходу форми в гостру.

Можливі симптоми загострення хронічного тонзиліту, первинного гострого унаслідок бактеріальної, вірусної, грибкової інвазії. При виразковій формі, якої супроводжує формування плівки, ймовірно, хвороба обумовлена зараженням спирохетами. З грибкових найбільш небезпечними вважаються належать роду Кандида.

Чим нижче імунний статус, тим вище ймовірність запального процесу. Стимулювати його можуть складності носового дихання, необхідність тривалий час дихати повітрям, забрудненим пилом, шкідливими газами. Частіше турбують симптоми тонзиліту у дорослих, дітей на тлі авітамінозу, раніше перенесених захворювань горла, якщо такі супроводжувалися запальними процесами.

Можлива гостра форма як супроводжує основну хворобу. Вона може вказувати на патології крові, дифтерію, скарлатину та інші серйозні порушення здоров’я.

Хроніка: класичні прояви

Симптоми хронічного тонзиліту у дитини, дорослого:

  • у горлі сухо і дере;
  • при проковтуванні їжі відчуття місцевого дискомфорту посилюється, в інший час відчувається, але досить слабко;
  • час від часу кашель приходить нападами;
  • температура підвищується до 38 градусів;
  • лімфатичні вузли відгукуються болем;
  • з рота неприємно пахне;
  • під час нападів кашель сухий;
  • активізація роботи потових залоз;
  • відчуття такі, наче в горлі комок, проковтнути який не вдається.

Відзначається, що переважно прояви хронічної форми досить слабкі. Найчастіше хвороба запускають, оскільки багато хто не звертають уваги на її прояви. Без адекватного лікування при симптомах тонзиліту, фарингіту (запалення горла) можливе погіршення ситуації, ускладнення. Запальні вогнища можуть активізуватися, виникнуть вогнища нагноєння. У міру загоєння ділянки мигдалин будуть покриватися шрамами. Такі зміни є незворотними і вкрай небажані, оскільки ведуть до пригнічення імунітету.

Увага до дрібниць

Перераховані вище симптоми хронічного тонзиліту у дорослих часом можуть загострюватися, іноді – згладжуватися. Виявити хворобу між рецидивами проблематично. Відомі такі випадки, коли тонзиліт зовсім не переходив у гостру форму. Щоб уникнути періодичних повторень хвороби, потрібно вчасно почати її лікування.

Крім зазначених раніше, симптоми хронічного тонзиліту у дорослих включають в себе більш рідко з’являються явища:

  • невралгія;
  • поширення болю в шию, вуха;
  • неприємні відчуття поблизу серця.

Такі симптоми спостерігаються відносно рідко, вказують на погіршення стану хворого. При підозрі на хронічну форму тонзиліту, що викликає такі ускладнення, потрібно вчасно записатися до лікаря. Це дозволить вибрати адекватну тактику лікування.

Хвороба протікає гостро

Симптоми тонзиліту включають:

  • жар до 40 градусів;
  • швидке зростання температури;
  • озноб;
  • болить голова;
  • болить горло (навіть при спробі проковтнути слину);
  • лімфовузли опухають, болять;
  • поблизу мигдалин формуються гнійні пробки;
  • лихоманить.

Хворий почуває себе погано, турбує слабкість, під час сну – хропіння. Можливо апное. При обстеженні пацієнта лікар виявляє ознаки загального отруєння організму. Особливо яскраво вони виражені, якщо хвороба розвивається по лакунарному, фоллікулярному сценарієм.

Додаткові симптоми тонзиліту:

  • Болять м’язи, суглоби.
  • Паморочиться голова.
  • З’являються гнійні виділення.

Найбільш важко хвороба протікає, якщо супроводжується некрозом. Симптоми тонзиліту у цій формі вказують на сильне отруєння організму. Хворого лихоманить, свідомість сплутана, стан не стає легше навіть після тривалого часу. Пацієнта нудить і рве. Акти не залежать від трапез, пиття. Мигдалини покриваються нальотом сірого або зеленого, жовтуватого відтінку. При таких прояви хвороби важливо якомога швидше звернутися за кваліфікованою медичною допомогою.

Біда не приходить одна

Симптоми тонзиліту часто супроводжуються додатковими погіршеннями здоров’я. Навіть відносно м’яка форма може стати причиною важких негативних наслідків. Лікарі попереджають про наступні ускладнення на фоні запального процесу:

  • дистрофічні зміни тканини міокарда;
  • ревматизм;
  • ниркові порушення (більшою мірою властиві дорослим);
  • вади серця;
  • недостатність роботи серця;
  • абсцеси.

Супутні проблеми

На тлі симптомів тонзиліту висока ймовірність отруєння речовинами, які виробляє патологічної мікрофлорою, різних внутрішніх систем і органів. Найчастіше хвороба призводить до:

  • гипертиреозу та інших порушень в роботі щитовидної залози;
  • порушення цілісності очної слизової;
  • шкірних хвороб;
  • збоїв в роботі нирок.

На тлі тонзиліту можливе пригнічення функціональності, порушення цілісності сполучної тканини. Є ризик червоного вовчака, захворювання Вагнера або склеродермії. Відомі випадки, коли тонзиліт приводив до порушення цілісності артеріальних судинних стінок. Ускладнення з більшим ступенем імовірності розвиваються у пацієнтів середнього, зрілого віку.

Як виявити?

Підозрюючи у себе або дитини тонзиліт, потрібно прийти на огляд до ЛОР-лікаря. Відвідати кваліфікованого лікаря слід при перших симптомах. Якщо хворий не може визначити сам, наскільки прояви подібні тонзиллиту, слід звернутися до дільничного терапевта або педіатра. Лікар огляне пацієнта і випише направлення до вузькопрофільного спеціаліста. Додатково порекомендують пройти аналіз для уточнення стану. Точно виявивши форму хвороби, її стадію, патологічну мікрофлору, можна буде підібрати лікування.

В першу чергу роблять дослідження крові. При тонзиліті відбувається специфічне зміщення співвідношень різних клітин в рідині. Досліджують кількість лейкоцитів – при хворобі показники вище норми.

На прийомі лікар оцінить стан ротової порожнини пацієнта. Візуально можна побачити набряклість тканин, наліт, лакуни, в яких виробляється гній. Лікар візьме зразок хворих тканин для визначення збудника. Аналіз проводять в лабораторних умовах, застосовуючи високоточну техніку. Роблять тести на антигени і посів (приклад можна бачити на фото). Симптоми тонзиліту для різних збудників досить схожі, а от лікарські засоби, ефективні проти них, застосовуються різні, тому крок виявлення особливостей мікрофлори виключно важливий.

Чим лікувати?

Симптоми тонзиліту вказують на необхідність розпочати своєчасне і відповідне лікування. Що саме робити, розповість лікар: вибрати програму, скласти для себе курс, не маючи спеціальних знань, неможливо. Неправильно підібрані препарати можуть погіршити стан пацієнта, послабити і без того пригнічений імунітет. Особливості курсу визначають, виходячи з типу і особливостей вогнищ запалення. Бактерії усуваються певними засобами, ефективні проти вірусів інші. Категорично відрізняються програми лікування тонзиліту як первинної хвороби і став наслідками іншого захворювання.

Всі види лікування ділять на два типу:

  • хірургія;
  • консервативні способи.

Друге можна застосовувати не тільки в умовах стаціонару, але й домашніх. Лікування при симптомах тонзиліту вибирає доктор, але сам процес зазвичай відбувається вдома. Лікар лише складає програму і виписує препарати, призначає контрольні терміни для перевірки прогресу.

А якщо детальніше?

При хвороби в легкій і середньої по тяжкості формі досить консервативного лікування. Хворому призначають:

  • промивання мигдалин;
  • видалення нальоту;
  • виключення гнійних пробок;
  • курс протизапальних;
  • програму антимікробних;
  • препарати для полегшення стану горла;
  • аерозолі;
  • полоскання;
  • антисептичні засоби для місцевого використання.

Якщо тонзиліт з’являється дуже часто, протікає важко, супроводжується жаром, провокує ускладнення, а мигдалини стають локацією накопичення великих обсягів гною, можлива операція. Відомі випадки, коли збільшення мигдалин призводило до неможливості їсти.

Є ризик переходу легкої форми в більш важку, якщо обрана програма лікування виявилася неефективною і почався абсцес. Подібний стан хворого вимагає проведення хірургічного втручання з метою видалення мигдалин. За фактом необхідності в настільки радикальній методі виникає лише в невеликому відсотку випадків. Практично завжди пацієнти – дорослі люди.

Домашні методи: як допомогти собі?

Звичайно, народні способи лікування тонзиліту не можуть замінити офіційні медичні практики, але правильне застосування таких методик дозволяє підвищити результативність основного курсу. Хвороба вдасться перемогти швидше, а ймовірність ускладнень буде мінімізована.

Досить часто будинку роблять полоскання, використовуючи різні корисні трави, на яких роблять відвари і настої. Особливо хороший результат буде, якщо хвороба розвивається у легкій формі. Симптоми швидко себе вичерпують, якщо застосовувати для полоскання настої, приготовлені на:

  • корі дуба;
  • липових суцвіттях;
  • шавлії;
  • квітках ромашки аптечної;
  • прополісі;
  • деревії;
  • листках звіробою;
  • картоплинні.

Досить популярний рецепт – поєднання марганцівки, кореневища хрону і перекису водню.

На ніч на шию можна покласти спиртовий компрес. Такий метод використовують для лікування дорослих, так як у дітей він може стати причиною місцевого подразнення і навіть опіку ніжної шкіри. Компрес обов’язково закривають теплою шаллю чи хусткою, шарфом. Якщо процедура супроводжується сильним печінням, краще від неї відмовитися.

Що ще спробувати?

Непоганий результат при тонзиліті показує застосування розчину «Люголя» для місцевої обробки вогнищ запалення. Практикувати такий захід можна лише за попереднім погодженням з лікарем, інакше можна нашкодити собі. На прийомі лікар пояснить, як правильно користуватися розчином. Вдома доведеться чітко слідувати отриманим інструкціям. Пошкодження мигдалин, випадково завдані собі під час такої процедури, не вдасться ліквідувати.

Для підвищення імунітету і усунення патологічної мікрофлори рекомендовано робити інгаляція. Це дозволяє швидко і ефективно донести активні компоненти до вогнищ ураження. Хороший варіант для інгаляцій – часникова настоянка, шавлієві відвар. На літр окропу беруть до трьох столових ложок домашнього кошти, нахиляються над ємністю з водою і вдихають пари. Можна використовувати спеціальний прилад – небулайзер.

Для поліпшення загального стану, якнайшвидшого одужання під час тонзиліту слід дотримуватися постільного режиму. Розумно повноцінно харчуватися, уникати важкої їжі. В дієті має бути багато вітамінів, незамінних мікроелементів.

Як попередити?

Ведучи правильну профілактику, можна мінімізувати ризик на власному досвіді дізнатися, які симптоми тонзиліту. Ще важливіше профілактичні заходи для людей з ослабленим імунітетом, а також тим, хто відрізняється схильністю до патологія ЛОР-органів.

Перше і найважливіше – стежити за чистотою порожнини рота, регулярно чистити зуби. Гігієна і хороші звички – запорука мінімізації ризику запальних процесів, зараження патогенною мікрофлорою.

Менше небезпека захворіти тонзилітом для людей, які приймають заходи по підвищенню імунного статусу. Потрібно не тільки берегти здоров’я, уникати респіраторних захворювань, але і робити загартовування, займатися спортом. Сильний імунітет – гарант мінімальної ймовірності захворіти. Якщо зараження все-таки відбудеться, хвороба буде протікати в легкій формі і незабаром буде повністю вилікувана.

Лікарі з упевненістю говорять: тонзиліт набагато частіше розвивається на тлі авітамінозу. Знизити ризик хвороби можна, якщо харчуватися правильно і повноцінно. В меню повинно бути багато свіжих овочів і фруктів. При неможливості складання збалансованої дієти слід проконсультуватися з лікарем на предмет прийому спеціальних полівітамінних комплексів.

При підозрі на зараження потрібно вчасно звернутися до кваліфікованого лікаря. Незважаючи на велику кількість рецептів, присвячених лікування тонзиліту в домашніх умовах, займатися такою практикою не варто. Основна терапія при бактеріальному, вірусному зараженні – це спеціальні медикаменти. Практично ніколи не обходиться лікування мигдаликів без антибіотиків. Можна доповнювати такий курс домашніми рецептами, погодивши їх з доктором, але замінити фармацевтичну продукцію простими складами точно не вийде.

Особливості лікування

В рамках консервативного підходу при хронічній формі хвороби пацієнту призначають комплекс заходів по підвищенню імунного статусу. Необхідно гартуватися, займатися фізкультурою на свіжому повітрі, робити гімнастику, обтирання холодною водою. Фізична активність допускається, поки спостерігається ремісія хвороби. При загостреннях на будь-спорт накладається заборона. Якщо між загостреннями турбують симптоми тонзиліту, слід пройти курс фізіотерапії, включає:

  • фонофорез;
  • ультрафіолетове опромінення;
  • діатермію;
  • лазерне лікування.

Для місцевого застосування підходять:

  • люголевый розчин;
  • йод;
  • йодглицерин.

Мета використання – пригнічення активності вогнища запалення. Речовини мають в’яжучі якості, заспокоюють роздратовані тканини.

Антимікробні препарати – незамінна частина лікування як гострої, так і хронічної форми хвороби. Найчастіше на мигдалинах локалізовані колонії відразу великої кількості штамів патологічних мікроорганізмів, тому найактивніше використовуються амінопеніциліни.

Якщо подібний курс не показує результату, хвороба протікає з ускладненнями, пацієнту показана операція. На її необхідність вказують ревматизм, нефрит, запальні процеси в серцевому оболонці, холангіогепатит. Тонзилектомія призводить до поліпшення стану пацієнта в цілому, а негативні зміни вдруге уражених органів стають менш вираженими.

Повного одужання операція забезпечити не може. Найчастіше хронічне інфікування локалізовано не тільки в мигдалинах, але і тканинах поблизу, клітковині, а отже, видалення пошкоджених ділянок не представляється можливим. Є ризик поширення запальних процесів на лімфатичну систему.

Враховують, що тривалий тонзиліт з високим ступенем ймовірності може стати причиною інфекційної алергії, при якій стан пацієнта з часом стає гірше.